Бурлюк Николай (fb2)





БУРЛЮК Микола Давидович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Видавець, поет, критик, художник.

З родини агронома. Брат, Бурлюк Д., – видавець, поет, критик, художник, один з фундаторів

футуризму на теренах Російської імперії і СРСР.

Народився 22 квітня (4 травня) 1890 р. в слободі Котельві Охтирського повіту Харківської губернії

Російської імперії (нині – районний центр Полтавської області України).

Розстріляний більшовиками 27 грудня 1920 р.

Навчався в Херсонській чоловічій гімназії (1901-1909), на історико-філологічному (1909), фізико-

математичному (1909-1911), словесному (1911), фізико-математичному (1911-1914) факультетах

Петербурзького університету (1909-1914).

Перебував на військовій службі (1915-1917), працював інструктором Кишинівської земської

управи (1918), повітовим представником міністерства землеробства Молдавської Республіки в м.

Ізмаїл (1918), чорноробом одеського заводу «Вадон» (1918), управляючим маєтком Скадовський

(1918-1919), інструктором Херсонської кооперативної районної спілки (1920).

Друкувався в журналах «Відлуння», «Перший журнал російських футуристів».

Як літератор дебютував віршами в збірнику «Студія імпресіоністів» (1910).

Потім настала черга циклів в збірниках «Садок суддів» (1910), «Требник трьох» (1913), «Молоко

кобилиць» (1914).

Наш земляк – автор ліричної прози: «Смерть легковажного молодого чоловіка», «Глухоніма»,

«Артеміда без цуциків» (усі – 1913), «Пансіон виродків» (1915).

Незважаючи на весь епатаж, Б. відмовився підписати надзвичайно різкий маніфест футуристів

«Ідіть до біса!», резонно зауваживши: «Не можна навіть метафорично посилати до біса людей, котрим через годину будеш тиснути руку».

Серед друзів та близьких знайомих Б. – В. Маяковський, К. Малевич, В. Брюсов, Б. Лівшиць, М.

Матюшин, О. Ремізов та ін.


***

САМОТНІСТЬ І ПРИРОДА,

з творчого кредо М. Бурлюка

Два найголовніші стимули для творчості – самотність і природа.

ЧИЙСЬ ПРИВИД МОРДУЮ, вірш М. Бурлюка «В твоїх руках мій день спадає»

В твоих руках мой день спадает

Минута за минутой.

Ногою необутой

Полдневный луч меня ласкает

Прищурившись от ярких светов

И ухватясь за тучу,

Я чей-то призрак мучу,

Сред опостылевших предметов.


ДНІВ ТАБУН, вірш «Сивий павуче, ти тчеш тенета»

Седой паук, ты ткешь тенета

Рисуя кружево времен,

Швыряешь с яростию мота

Часы с изогнутых рамен

И дней изчерченное стадо

Далекой осени давно

Умчало все чем сердце радо –

Печали, радости – равно

Но казни день встает всечасно –

Тогда росу пила,

А в тело дрогнувшее властно

Крича врывалася пила

Вновь кажет мне сучек смолистый

Как бы пронзенный болью глаз, –

А я тогда, как мастер истый,

С плеча разрезал древа таз;

И ветви поднятые к небу,

Как руки в памяти рублю,

А корни – рты земному хлебу,

Как проклинающих гублю.


СОН ОЧЕВИДЯЧКИ, з листа М. Бурлюка М. Морозову

Шановний і добрий Миколо Олександровичу!

Дякую, що ви нас не забули, і, відповідно, мене, тим паче, що пройшло так багато часу – палка

весна і (вже майже) спекотне літо пилової Таврії. ...У нас нині, в селі, страшенна спека... Проте

бувають на диво тихі місячні вечори в степу і саду. Вони сильно допомагають бадьорості і

самоствердженню духу. ...Мене це радує як... естета. ...Поки що мене хвилює лише лірика.

Потроху читаю – години дві щодня – «Золоте руно», «Ваги» і взагалі нову літературу. Як бачите, життя не трудове. Займаюся гімнастикою, багато сплю.

Щодо університету, то я подав папери на історико-філологічний на філологічне відділення в С.-П.

Університет, так що взимку буду жити разом з братом в Петербурзі – цікаво. Все ж філологічний

найближче до мистецтва – особливо до поезії. Інші факультети і спеціальності можуть слугувати

виключно для кар’єри. Втім, про це – досить, і так ціле літо роздумував, куди йти.

У нас в селі напрочуд своєрідний настрій, котрий налаштовує на роздуми, як і взагалі життя. До

відомої межі приємно подивитися на себе з боку, а це мені вдається і виходить сон очевидячки. Не

пам’ятаю, але хтось сказав, що це є ознакою філологічних здібностей.

Так, і ось ще принадність! Нині тут маса зірок, які падають і вночі в степу вони перерізають

небесне шатро навпіл. Чудово! Тут небо дуже чисте і відкрите, так що в Петербурзі мені, мабуть, здасться з овечу шкіру.


НАПИНАЄ НА СЕБЕ ФУТУРИЗМ, з оцінки творчості М. Бурлюка К. Чуковським

Він найцнотливіший зі всіх футуристів: скаже чотири рядки, і мовчить, і в цих умовчаннях, в

паузах відчуваєш якусь серйозну значність...

Сумно бачити, як цей найсмирніший поет напинає на себе футуризм, який лише заважає вилитися

його скромній, глибокій душі.


РОЗСТРІЛЯЛИ «ПРО ВСЯК ВИПАДОК», з розвідки А. Крусанова «Матеріали до біографії

Миколи Бурлюка»

До останнього часу достовірні біографічні відомості про нетривалий