своїми слабшими духом товаришами, і це приносить величезну користь, тому що відбивається на
дусі всієї роти.
Іншими словами, навіть спеціально не виховуючи хоробрості в особистості, ви все-таки можете
давати їй гарний напрямок...
ЗНАЙТИ ТОЧКУ ОПОРИ, з виступу М. Бутовського на загальних зборах членів Товариства
ревнителів військових знань 7 січня 1911 р.
Безпритульний офіцер нудить світом і, у пошуках товариської щирості, нерідко приліплюється до
сумнівної кампанії, яка складає неодмінну приналежність тієї частини військ, де відчувається
ослаблення військово-сімейного початку, де служба й життя офіцерського товариства перебуває у
розладі, який не виправляється струнким впливом старших товаришів на чолі з командиром. У
такому полку, замість привіту, ласки, щирості і взагалі товариської і начальницької уваги, офіцер
зустрічається формалізмом, сухими зауваженнями і доганами. Там, замість виховання любові до
військової справи, військова наука вибивається, офіцер змушують виконувати свою роботу
дисциплінарними заходами; ...індиферентизм начальства і товаришів по відношенню до
внутрішнього життя офіцера відразу дає йому відчувати, що він потрапив в середовище, яка
ніколи не стане йому близьким.
...Необхідно, аби школа давала йому (випускникові військово-навчального закладу – авт.) точку
опори не лише у вольовому відношенні, але й в умінні зайняти себе чимось глибшим, ніж мирні
розваги, котрі зростають на ґрунті неробства і нудьги. Цією точкою опори є, по-перше, любов до
книжки, любов до своєї військової науки, що немислимо без деякого філософського розвитку,
хоча б по відношенню до своєї спеціальності; по-друге, найбільше розширення прикладних знань
по відношенню до найближчої роботи, яка чекає офіцера в полку (додаток науки en grand ще дуже
і дуже далеко, а хто розчаровується на нижчих ступенях школи, для того наука вже пропала); по-
третє, прищеплення військової молоді принципів життєвої і службової порядності, настільки
сильне, щоб її не міг поколивати якийсь сумнівний ментор; а, по-четверте, прищеплення гарячої
прихильності до своєї військової корпорації, яка викликає в хлопця не огиду до неладів, котрі в
ній трапляються, а активне співчуття, тобто неодмінне бажання внести позитивний внесок до
етичної скарбниці своєї військової сім’ї ...
Такий офіцер – ідеал школи. Погляньмо ж, як вона прагне до здійснення цього ідеалу.
І МУШТРУЙТЕ, І ВИХОВУЙТЕ, з навчального посібника Ф. Коваленка «Військова психолого-
педагогічна спадщина»
Розробці проблем військового виховання присвятив низку статей і книг відомий військовий
теоретик генерал М. Д. Бутовський. Він вважав, що потрібне і виховання, і «розумне
муштрування», щоб солдат «не діяв, як фрідріховська машина, а був би в своїй маленькій області
людиною розумною, ініціатором». Звертаючись до офіцерів із закликом «і муштруйте, і
виховуйте!» він одночасно підкреслює: «але тільки – спочатку себе, а потім солдата». У цьому він
бачив кінцеву мету гармонійного поєднання етичного і розумового розвитку.
Умовою такого виховання повинна бути любов солдата до його підрозділу, «щоб хорошій людині
добре жилося в своїй роті і було за що її любити».
Він також підкреслював, що «справедливість вимагає однаково піклуватися як про хороших, так і
про поганих людей що стосується їхніх потреб. Лише за такої справедливості начальник стає
улюбленим і може розраховувати, що його ласкаве слово має ціну в середовищі підлеглих».
НІЯКИХ ІВАНІВ ІВАНОВИЧІВ, з розвідки О. Камєнєва «Армія сильна полковниками»
Про один повчальний приклад діяльності полкового командира розповідає військовий письменник
М. Бутовський. Одержавши в своє командування полк, де не все йшло благополучно, полковник
Авалов дав час дозріти своїм спостереженням і не поспішав вживати швидких заходів.
«Йому хотілося безпомилково намітити центр, біля якого обертається все це неподобство, і він
намічав його поволі, як на заняттях, так і на офіцерських вечірках. Нікому не висловлюючи своїх
думок, він вимірював всяке явище своїм проникливим поглядом, котрий супроводжувався
загадковою усмішкою, яка, в поєднанні з вишуканою делікатністю в поводженні, ставило його в
становище нерозгаданого сфінкса – становище, яке звичайно викликає в людях інстинктивну
обережність.
У нього були свої оригінальні прийоми; це була в
