КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Башкирцева Мария [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

вірять.

Субота, 23 лютого. Я в дуже поганому настрої, розлютована. Цілком ймовірно, це тому, що я

незабаром помру; усе моє життя з самісінького початку і з усіма подробицями проходить переді

мною; багато дріб’язкових речей, які змушують мене плакати…

… Я завжди і в усьому була нещасливою! Ціною роботи я досягла зв’язків, але й це ще те

приниження.

Можна вірити тільки в одного Бога... абстрактного, філософського, велику таємницю землі, неба, усього.

Цього Бога споглядають і уявляють його собі, дивлячись на зірки і думаючи про наукові питання...

Але Бог, котрий все знає і в якого можна усього попрохати... Я дуже б хотіла вірити в такого Бога.

Вівторок, 11 березня. Йде дощ. Але не тільки це... Мені нездужається... Усе це так несправедливо.

Небо занадто жорстоке.

Мені здається, що ніхто не любить усього так, як я люблю: мистецтво, музику, живопис; книги, світло; сукні, розкіш, гамір, тишу, сміх, смуток, тугу, жарти, холод, сонце, усі пори року, всіляку

погоду, спокійні рівнини Росії і гори навколо Неаполя, сніг взимку, дощ восени, весну з її

тривогою, спокійні літні дні й прекрасні ночі з виблискуючими зірками...

… Я всіх люблю до обожнювання.

Одним словом, усе в житті мені подобається, мені все приємно і, просячи щастя, я знаходжу

принадність і в нещасті. Моє тіло плаче і кричить, але щось, що вище мене, радується життю, незважаючи ні на що!

Понеділок, 24 березня. От уже кілька днів навколо мене ніби якийсь туман, котрий відокремлює

мене від усього світу і змушує почувати реальність мого внутрішнього світу... Серед туману, що

мене огортає, я бачу дійсність ще ясніше..., дійсність таку жорстоку, таку гірку, що, коли стану

писати, то заплачу. Проте я навіть не змогла б це описати. І потім, навіщо? До чого все? Провести

шістьох років, працюючи щодня по десять годин, щоб досягти чого? Початку таланту і

смертельної хвороби.

Сьогодні я була в свого лікаря і теревенила так мило, що він мені сказав: «Я бачу, ви завжди

веселі».

Ніколи не вірять... доки...

Давно вже я погрожую сама собі хворобою, у той же час не вірячи цьому...

31 березня. Я сіла в дуже теплу ванну і пробула в ній понад години, після чого в мене пішла

горлом кров.

Це нерозумно, скажете ви; можливо, але в мене немає більше мудрості, я в зневірі і наполовину

збожеволіла від усієї цієї боротьби з усім.

... Коли так буде продовжуватися, мене вистачить років на півтора, але якби я була спокійна, я

могла б жити ще двадцять років.

І я навіть не можу втішитися, розповівши все кому-небудь... Нічого, нікого, нікого!

Ось вона, найважча мука, найпринизливіша. Тому що знаєш, відчуваєш, віриш сам, що ти – ніщо.

Вівторок, 1 квітня. Цей стан продовжується, а тому …я приходжу до наступного: а раптом я

помиляюся?

…Від сліз у мене вже болять очі…

Понеділок, 5 травня. Вмерти. Це слово легко сказати, написати, але думати, вірити , що незабаром

помреш! А хіба я вірю цьому? Ні, але я цього боюся.

Нема чого приховувати: ...права легеня сильна уражена, і ліва псується потроху вже протягом

цілого року. Обидві сторони зачеплені. …Одним словом, я заражена безповоротно.

Про видужання не може бути й мови. Усе написане має вид перебільшення, – але ні, це гола

правда.

Я можу протягти, але все-таки я – пропаща людина. Я занадто багато хвилювалася й потерпала. Я

вмираю через це – логічно, але жахливо.

…Ось коли хотілося б вірити в доброго Бога, який існує й усе влаштовує.

Понеділок, 12 травня. За всіма ознаками, у Бастьєн-Лепажа рак шлунку. Так, він, по всьому, загинув? Може статися, це ще помилка.

Бідолаха не може спати. А його двірник, імовірно, має відмінне здоров’я. Це безглуздо!

Четвер, 29 травня. Завдяки лихоманці, яка продовжувалася всю ніч, я перебуваю сьогодні в стані

скаженого роздратування, в стані, від якого хоч з розуму сходь. …Для чого подовжувати це

жалюгідне існування? Смерть дасть, принаймні, можливість довідатися, що являє собою ця

горезвісне «майбутнє життя».

П’ятниця, 30 травня.

…Кохання являє собою чудо злиття двох душ... Щоправда, кохання відкриває простір ілюзіям, але

що то за лихо? Те, що представляється існуючим, – існує! Це вже я вам говорю! Кохання дає

можливість уявити собі світ таким, яким він повинен був би бути...

Середа, 25 червня. Якийсь внутрішній вогонь пожирає нас. А смерть чекає, неминуча смерть – усе

рівно, чи буду я горіти своїми нездійсненними бажаннями чи ні.