Амбодик-Максимович Нестор (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


АМБОДИК-МАКСИМОВИЧ Нестор Максимович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Лікар, письменник, перекладач. «Батько» акушерства; один з фундаторів фітотерапії і

медичної термінології; перший, хто отримав звання професора акушерства на теренах Російської

імперії.

З родини священика.

Народився 7 листопада 1742 р. в с. Веприку Гадяцького полку Російської імперії (нині

Гадяцький район Полтавської області України).

Помер 24 липня 1812 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Закінчив Києво-Могилянську академію (1755-1768), навчався в Санкт-Петербурзькому головному

народному училищі, Санкт-Петербурзькому військовому госпіталі, на медичному факультеті

Страсбурзького університету.

Працював викладачем в госпітальних школах Кронштадта й Петербурга (1775-1781), очолював

санкт-петербурзьку акушерську школу (з 1781), був головним акушером російської столиці,

консультантом Калинківського медико-хірургічного інституту.

Почесний член Санкт-Петербурзької медичної колегії.

А.-М. небезпідставно називають батьком російського акушерства, першим фітотерапевтом,

який науково обґрунтував застосування в медицині лікарських трав. Він – теж вперше – впровадив

на теренах імперії застосування акушерських щипців, винайшов конструкцію ліжка для породіллі,

розвивав масаж.

За його ініціативою в Санкт-Петербурзі засновано Повивальний інститут при Імператорській

родильні (1797).

Перу А.-М. належать перші російські підручники з ботаніки та акушерства.

Він також автор книг «Керівництво до пізнання і лікування хвороб людських зовнішніх і

внутрішніх» (1781), «Анатомо-фізіологічний словник» (1783), «Описання лікарських рослин»

(1783-1789), «Мистецтво повивання, або Наука про бабські справи» (1784-1786), «Novum medico-

pathologico-chirurgicum vocabularum» (1785), «Коротке випробування багатьох зашкарублих думок

і забобонів відносно вагітних дружин, породіль й новонароджених дітей» (1786), «Фізіологія і

природна історія людини» (1787), «Емблеми і символи» (1788), «Ботаніки початкові основи»

(1795), «Лікарські настанови про хвороби» (1800), «Новий ботанічний словник» (1804).

Серед друзів та близьких знайомих А.-М. – С. Громов, Г. Корабльов, І. Лепехін, С. Хотовицький

та ін.


***

НЕ ГВАЛТУЙТЕ РОЗУМ

, з життєвого кредо Н. Амбодика-Максимовича

Сильна и непомірна напруга розуму в дитинстві більше шкодить, ніж приносить користі.

РОСЛИНИ СХОЖІ НА ТВАРИН, з книги Н. Амбодика-Максимовича «Первинні засади

ботаніки»

Рослини ростуть і живуть, рівно як й тварини. Це доводить органічна їх будова, живлення,

обертання соків, різний вік, хвороби і сама смерть


ХРІН КОВТАЙТЕ ШМАТОЧКАМИ, з рецептів Н. Амбодик-Максимовича

Хрін звичайний збуджує апетит, це сечогінний, кроворегулюючий засіб, «кровоочисне»,

глистогінно, протипростудне.

…Хрін і його сік дуже корисні при цинзі, водянці, сечокам’яній хворобі, при кашлі, затримці

менструацій.

Аби уникнути сильного подразнюючої дії на слизові оболонки, треба ковтати його маленькими

шматочками, як пігулку, запиваючи склянкою настою шишкоягід ялівця, або розводити сік водою,

сироваткою, виноградним вином, або підсолоджувати цукром.

Зовнішньо натертий хрін застосовують замість гірчичників, прикладаючи до підошов.


ВЧЕНИЙ-ЕНЦИКЛОПЕДИСТ, з статті Т. Христової «З історії становлення фізіології рослин в

Україні»

Розвиток фізіології рослин як самостійної науки в Україні розпочався наприкінці ХІХ ст., хоча

життєві явища, які відбуваються в рослинних організмах, цікавили вітчизняних вчених значно

раніше.

В генезисі природничих наук, в тому числі й фітофізіології, важливу роль відіграли ідеї

талановитого вихованця Київської академії, вченого-енциклопедиста Нестора Максимовича

Амбодика-Максимовича.

Чільне місце вчений надавав фізіологічній ботаніці, опису органів рослин, їх взаємозв’язку і

значенню, а також низці положень про причини зеленого забарвлення листків, значення листків

для живлення рослин, роль води, склад внутрішніх соків рослини тощо. Амбодик-Максимович

припускав, що зелене забарвлення листка обумовлене дією світла. Листки живлять рослину, бо

якщо їх обірвати, то рослина помре. Вода, яка надходить разом з солями та оліями через корені, є

необхідною для життя рослинних організмів. Внутрішні соки рослин розрізняються між собою за

смаком, запахом і кольором; вони містять олії, крохмаль, клей, камедь, смолу, цукор, віск,

бальзами, кислоти, солі лужні, солі леткі, сіль кухонну, вапно, фосфор, сірку. Для рослин

характерні життєві дії: дихання, пересування соків, утворення теплоти, газовий обмін. Рослини

володіють також природними діями: живляться, ростуть та виділяють продукти обміну. Основна

їжа рослин – повітря і вода. Під живленням Амбодик-Максимович розумів перетворення

поглинутих речовин у соки тіла рослини.

...Таким чином, перші фітофізіологічні узагальнення носили на той час прогресивний характер не

тільки як інформаційний матеріал передових поглядів, а і ініціювали необхідність проведення

низки експериментальних досліджень за умов моделювання факторів середовища.


КРАЩИЙ ДОРОБОК СТОЛІТТЯ, з розвідки О. Сидорової «Історія повивального мистецтва»

Вагітність, пологи, здавалося б, що може бути природнішим і простішим, і в той же час не

передбачуванішим і складнішим? Ці два стани, нерозривно пов’язані один з одним, багато в чому

визначають все подальше життя не лише самої людини, а й сім’ї, де вона народилася, а, значить, і

суспільства в цілому.

Якими вони будуть, наші діти? Багато в чому це залежить від нас. І замислюватися над цим

потрібно задовго до того, як дитина з’явилася на світ.

Вагітність, бажана чи не бажана, запланована чи ні ...позначається на майбутній дитині. Жінка має

два шляхи: перервати або зберегти вагітність. Але як вона ставитиметься до дитини під час

вагітності і після неї, чи не стане та прихованим винуватцем якихось планів, занапащеної кар’єри

чи невдалого особистого життя; чи не буде малюк мішенню для того, аби зірвати на ньому власне

роздратування, розчарування, а, можливо, навіть агресії? Чи будуть прикладені жінкою всі

зусилля для того, щоб малюк відчував себе комфортно, в усіх відношеннях, як в материнській

утробі так і в її руках? Про це людство замислювалося з давніх давен.

...У 1754 р. вийшов указ сенату про відкриття повивального інституту при виховному будинку для

підготовки середнього акушерського персоналу на теренах Російської імперії. У 1764-му відкрито

перший повивальний госпіталь у Москві, а в 1771 – Петербурзі. У 1784 р. при пологовому

госпіталі в Петербурзі відкривається повивальне училище, яке в 1789 р. переведять до Москви.

Цього ж часу стосується поява на теренах Російської імперії перших освічених лікарів-акушерів і

оригінального керівництва з акушерства. Піонерним слід вважати підручник Нестора

Максимовича Амбодика-Максимовича під назвою «Мистецтво повивания, або наука про бабську

справу».

...Він видозмінив і поліпшив викладання акушерства, ввів в практику застосування акушерських

щипців і не існуючу до нього демонстрацію дій на фантомі, виготовленому за авторською схемою.

Величезною його заслугою є написання керівництва з акушерства. Це була краща праця 18

століття в цій області.

Велика заслуга Амбодика-Максимовича полягає також в підготовці ним першої російської

ботаніки, виданої в Петербурзі 1795 року.

Амбодик-Максимович був також першим вітчизняним фітотерапевтом, який прагнув науково

обгрунтувати лікувальне застосування рослин, і видатним для свого часу популяризатором

медичних і природних наук, котрий багато зробив для поширення медичних знань.


ДЛЯ ІНОЗЕМЦІВ ВІН БУВ «ГЛЮПИЙ ТУРОК», з оповідання В. Пікуля «Гарне ім’я

Берегиня»

Перший в ряду російських вчених акушерів – Нестор Максимович, котрий збагатив своє прізвище

латинською приставкою «Амбодик». Син українського священика, він сам поїхав учитися в

Європу, а стипендію княгині Голіциної став одержувати вже в Страсбурзькому університеті.

Амбодик повернувся на батьківщину з найвтішливішим атестатом, проте в Росії через іноземців

поневірявся по військових госпіталях, поки не вчинив їм скандалу:

– Що ви мене біля солдатів тримаєте, якщо ніхто з них народжувати не збирається? Не заради

військових готував я себе до мистецтва повивального, от і призначте мене по потребі.

У столиці він став навчати акушерок, читав наукові лекції російською мовою, що тоді здавалося

нечуваною зухвалістю... Лекції його завжди були публічними, їх відвідувало безліч жінок, а щоб

не ображати їхньої сором’язливості, Максимович-Амбодик замовив скульптору-»фантом»

жіночого тазу, з лона якого наочно з’являвся макет дитини, виточений з дерева.

У 1782 році Нестор Максимович став професором «повивального мистецтва», його школа згодом

виросла в Повивальний інститут. Нарешті, з’явилася книга Максимовича під назвою «Мистецтво

повивання, або Наука про жіночу справу» – перша в Росії капітальна праця про жіноче здоров’я.

Ознайомившись з нею, я сказав:

– Який там акушер? Так може писати лише поет...

Я не помилився. Максимович-Амбодик оспівав свою справу у віршах, виступаючи в них за

здоров’я матері і дитини. Він був невтомним у своїх працях, і при ньому гінекологія міцно

зімкнулася з розвитком російської педіатрії. Жінок він переконував:

– Мила моя! Зачати дитя та народити його – це лише початок справи, на це і дурнувата здатна. А

ви маєте зберегти себе, пам’ятати, що молоко ваше суть краща годівля у світі. Навчитеся

правильно сповивати і удягати своє чадо, як гуляти з ним, чим нагодувати, не забувайте про дитячі

забави...

…Ви думаєте, що Максимович-Амбодик став головним у своєму інституті? Як би не так:

приїжджі лікарі і відверті шарлатани тримали його в «чорному тілі», а начальником інституту став

віденський пройдисвіт Йосип Моренгейм. Коли співрозмовники не розуміли його латини, він

переходив на німецьку, а коли не розуміли й німецького, Моренгейм виходив із себе:

– О, шорт? Ти є глюпий... турка!

Понад усього він піклувався про одержання казенних дров, а себе зараховував до хірургів. Але

коли візьметься за операцію, то людину обов’язково заріже.

Заздрячи славі Максимовича-Амбодика, Моренгейм теж написав книгу з акушерства, й випустив її

у світ з портретом імператриці на титульному листі, начебто Катерина II була в країні головною

породіллею. Нарешті в Петербурзі дізналися, що Моренгейм самозванець, котрий не мав навіть

лікарського диплому і саме – на своє лихо» – зажадав дрівець на зиму від самого Павла I. А який

був цей імператор, читачам розповідати не треба, вони самі знають.

– Щоб і духу його не було! – закричав цар...