Самойлович Семен (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


САМОЙЛОВИЧ Семен Миколайович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик. В чернецтві – Серафим (1905). Зарахований до лику святих Російською Православною

Церквою (2000).

З родини священика. Батько, Самойлович М., – дяк.

Народився 19 липня (2 серпня) 1881 р. в м. Миргороді Полтавської губернії Російської імперії

(нині – районний центр Полтавської області України).

Розстріляний більшовиками 4 листопада 1937 р. в Кемеровській області СРСР. Місце поховання –

не відоме.

Закінчив Полтавську духовну семінарію (1902).

Був учителем Уналашкінської (1902-1905), Ситкінської (1905-1906) двокласних шкіл на Алясці, ігуменом Нурекської парафії (1906-1908), помічником єпархіального місіонера у Владикавказі

(1909), духівником осетинської Олександрівської духовної семінарії (1909-1910), намісником

могилівського Братського (1910), ярославського Толгського (1910-1915) монастирів, ігуменом

углицьких Покровського (1915-1916), Олексіївського (1916-1920) монастирів, єпископом

Углицьким, вікарієм Ярославської єпархії (1920-1922), тимчасово керуючий Ярославською

єпархією (1924-1926), архієпископом Углицьким (1926-1927),

Перу С. належить дослідження «Історія Толгського монастиря 1314-1914 рр.».

Уперше заарештований і кинутий до Ярославської в’язниці (1922).

Удруге заарештований (1924).

Утретє заарештований (1926).

Учетверте заарештований (1927).

Уп’яте заарештований і засланий до могилівського Буйницького Свято-Духового монастиря

(1928).

Ушосте заарештований і засуджений до трьох років ув’язнення в Соловецькому таборі особливого

призначення (1929).

Усьоме заслали на три роки до Сибіру (1932).

Увосьме заарештували і засудили до п’яти років виправно-трудових робіт у кемеровських таборах

(1934).

Удев’яте «трійка» при НКВС по Новосибірській області засудила нашого земляка до вищої міри

покарання – розстрілу (1937).

Посмертно реабілітований (1989).

День пам’яті – 4 листопада.

Серед друзів та близьких знайомих С. – Т. Белавін, С. Страгородський, Є. Кобранов, А.

Преображенський, І. Петрових, Ф. Поздєєвський, Г. Сергєєв, М. Ярославський, В. Ряшенцев, І.

Пустинський та ін.


***

ЛЕГАЛІЗУЄМОСЯ В ЦАРСТВІ НЕБЕСНОМУ

, з професійного кредо С. Самойловича

Наша мета – не легалізація радянської влади, а легалізація в Царстві Небесному за замогильного

життя.


ЗБЕРІГАЙТЕ ВІДДАНІСТЬ, з послання С. Самойловича до парафіян від 16 (29) грудня 1926 р.

Підкоряючись волі Божій і приймаючи на свої слабкі рамена важкий Хрест, що покладається на

мене, вважаю обов’язком звернутися до побратимів – єпископів, пастирів і православних

віруючих, благаючи їх зберігати відданість і слухняність Св. Православній Церкві, підкоряючись

лише законним представникам Патріаршої Православної Церкви.


ПОЛЕГШІТЬ СТРАЖДАННЯ ВІРЯН, з листа С. Самойловича митрополитові Сергію в серпні

1927 р.

Чи мені, юному порівняно з Вами, писати ці рядки, чи мені повчати великодосвідченого і

багатовченого Святителя Церкви Російської, але голос моєї совісті примушує знову і знову

турбувати Ваше широке і добре серце.

...Дорогий Владико, я уявляю, як Ви повинні страждати! Чому ж Ви випробовуючи ці страждання

самі не бажаєте полегшити їх тим, хто свого часу довірився Вам.


РАДЯНСЬКУ ВЛАДУ РОЗЦІНЮЮ ЯК ТИМЧАСОВУ, з письмових свідчень С. Самойловича

слідчому в 1933 р.

Я вважаю, що нам, християнам, з радянською владою, яка не визнає Бога і веде антирелігійну

роботу, не по дорозі.

Радянську владу я розцінюю ...як владу тимчасову. Я не передбачаю ніякого майбутнього, оскільки це лише одному Богові відомо...

Як християнин, я не можу схвалити політику радянської влади в справі розкуркулення і виселення

куркульства з місць постійного мешкання. Я розглядаю це як факт морального пригноблення і

утиску людини, чого можна було б уникнути, не вносити ворожнечу між групами людей, не

вносити зло до людської маси.

...Повідомляю, що із зайнятої мною позиції по відношенню до митрополита Сергія в 1927 році я

ніколи не відступав, і в цьому питанні коливань у мене не було, оскільки я не згоден з його

політикою визнання ...радянській владі.


НЕПОХИТНИЙ І БЕЗСТРАШНИЙ, з книги В. Ципіна «Історія Російської Церкви (1917-1997)»

Він (Самойлович С. – авт.) перебував у єпископському сані лише з 1920 року, проте його цінувало

і поважало духівництво, любили віруючі. Було відомо, що він користувався довершеною довірою

Патріарха Тихона ще з часів місіонерського служіння на Алясці.

Та й в боротьбі з оновленцями він був непохитний і безстрашний.

ПЕРЕСЛІДУВАЛИ ОНОВЛЕНЦІ, з нарису «Житіє архієпископа Серафима (Самойловича)» на

інтернет-порталі pravoslavie.ru

Кінець 1925 р. в архіпастирстві Серафима був особливо значущим. Промислом Божим він був

поставлений на чолі Церкви. Сталося це в складний і напружений період боротьби за збереження

спадкоємності її керівництва.

...Архієпископ Серафим просить побратимів єпископів до мінімуму скоротити листування і

зносини з очільником Церкви і надає всі справи, окрім принципових і загальноцерковних (як, наприклад, обрання і хіротонія в єпископа), вирішувати на місцях.

Владика керував Церквою до 12 квітня 1927 р. Із звільненням з ув’язнення митрополита Сергія, він передав йому ...права.

За короткий термін свого першосвятительства архієпископ Серафим проявив себе стійким

сповідувачем і мужнім хранителем інтересів святої Церкви від посягань ...влади. Поява

«Декларації митрополита Сергія» внесла до церковного життя розділення. Хворобливе

відношення вона викликала і в Ярославській єпархії. ...Підписали звернення на ім’я митрополита

Сергія. Указуючи на перевищення Заступником Патріаршого Міценаглядача канонічних

повноважень, ієрархи висловлювали глибоке співчуття про обрання такого напряму діяльності, за

якого «духовне і Божественне в церковному будівництві цілком підкоряється мирському і

земному». Архієреї, ...виражають вірність ієрархічному підпорядкуванню Міценаглядачу

Патріаршого Престолу митрополитові Петру і оголошують про самостійне управління

Ярославською єпархією.

11 квітня 1928 р. Заступник Патріаршого Міценаглядача митрополит Сергій і Тимчасовий при

ньому Патріарший Священний Синод в «Постанові» N76 оголосили рішення архієреям, що не

прийняли Декларації. Четвертий пункт стосувався архієпископа Серафима: «звільнити від

управління Углицьким вікаріатством». Ухвала №110 підсилює заходи стосовно Владики

Серафима і колишнього Пермського архієпископа Варлаама (Ряшенцева): «віддати їх канонічному

суду православних архієреїв, заборонити тимчасово богослужіння в Ярославській і Московській

єпархіях і зажадати від них в місячний термін подати письмове зречення від поданої ними заяви 24

січня (6 лютого) ц.р. і виразити слухняність Заступникові Патріаршого Міценаглядача і

Тимчасовому при ньому Патріаршому Священному Синоду».


У ТАБОРІ СТАВ ІНВАЛІДОМ, з відкритої православної енциклопедії «Древо»

...Відбував ув’язнення архієпископ Серафим в Соловецькому таборі, де його постійно посилали на

важкі роботи. Піднімаючи цеглу на двоповерхову будівлю, він упав з лісів і переламав ребра, які

зрослися невдало, що зробило його інвалідом.

Восени 1930 р. Самойловича відправили на будівництво Біломорканалу.

Протопресвітер М. Польський приводить розповідь в’язня: «Тут я вперше побачив... працюючи

помічником лікаря, на прийомі етапу, архієпископа Серафима – високого зігнутого старика, з вже

обстриженими під машинку №1 головою... Ми, помічники лікаря, прагнули допомогти Владиці, котрий страждав двостороннім хронічним плевритом при декомпенсованому міокарді і загальному

артеріосклерозі.

Якось, в кінці жовтня, в сирий непогожий день, проходячи повз землянки-дезокамери, де

проводилася дезинфекція речей за герметично зачиненими дверима, а ув’язнений-інвалід вартував

зовні камеру ..., я почув, що мене кличуть по імені. Підійшовши, я побачив змерзлого

архієпископа Серафима, – «На пост ставлять на 2 години нас, інвалідів; я стою з 12 дня і мене не

змінюють (було близько 6-ти годин вечора)».


НЕВІДОМІ ФАКТИ, з статті Е. Абизової «Козьмодем’янський період життя священомученика

Серафима (Самойловича), архієпископа Углицького»

Одним з багатьох потерпілих за віру Христову був священомученик Серафим (Самойлович), архієпископ Углицький. Мало кому відомо, що після звільнення з ув’язнення в 1932 році він обрав

собі для мешкання Козьмодем’янськ – в’їзд до великих міст був заборонений. Як видно з

життєпису, опублікованого Ярославською єпархією у зв’язку з його прославлянням, цей період

життя владики, причини його арешту тут залишилися невідомими... Тому їх можна заповнити

новими даними, одержаними при роботі над архівно-слідчою справою Малосундирської церкви.

...У січні 1932 року, після звільнення, владика Серафим приїхав до Козьмодем’янська. Він

поселився на Пугачовій горі, в маленькому будиночку № 34.

До Малосундирської церкви в цей період стікалося дуже багато віруючих з різних районів

Марійського краю, з Чувашії. У важкий час люди шукали зміцнення у вірі, духовної підтримки, утіхи в скорботі. Власті не могли цього довго терпіти.

3 січня 1933 року отець Олександр Агеносов був арештований. Разом з ним заарештували 16

мирян і черниць, які мешкали в Малому Сундир... У цій же справі заарештували і архієпископа

Серафима, звинувативши його в ідейному керівництві малосундирською церквою. Під час обшуку

у нього були вилучені лише Біблія і щоденник: більше нічого не знайшли.

Після тижневого утримання в сирому підвалі арештантського будинку до Козьмодем’янську

архієпископа Серафима відправили етапом разом зі всіма заарештованими малосундирцями до м.

Йошкар-Оли.