Пуцек-Григорович Василий (fb2)




ПУЦЕК-ГРИГОРОВИЧ Василь Григорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик. В чернецтві – Веніамін (1740). Автор удмуртської, марійської і чуваської граматик.

З родини військового. Батько, Пуцек-Григорович Г., – значковий товариш Лубенського полку.

Народився на початку XVIII ст. в м. Лохвиці Пирятинського повіту Полтавської губернії

Російської імперії (нині – районний центр Полтавської області України).

Помер 21 червня 1785 (1783?) р. поблизу м. Казані Російської імперії (нині – столиця Татарської

Республіки у складі РФ). Похований в Казанській Седмиозерній Богородицькій пустині.

Навчався в Київській духовній академії.

Був учителем слов’яно-латинської школи (1733-1738), викладачем (1738-1741), префектом (1741-

1744), ректором (1744-1746) архімандритом Казанського Спасо-Преображенського монастиря

(1744-1746), при царському дворі (1746-1748), єпископом Нижегородським і Алатирським (1748-

1753), єпископом Тверським (1753-1758), єпископом Псковським (1758-1761), архієпископом

Санкт-Петербурзьким і архімандритом Олександрово-Невської лаври (1761-1762), архієпископом

Казанським і Свіязьким (1762-1782).

Член Св. Синоду (1753).

Брав участь у похованні імператора Петра III і коронації Катерини II (обидві події – 1762).

Твори П.-Г. друкувалися в газеті «Казанські губернські відомості», журналах «Православний

співбесідник», «Російський архів».

Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Слово на новий 1747 рік», «Відозва до народу

під час пугачовського бунту», «Слово на 25 день травня», «Напучувальне послання до пастви»,

«Слово, виголошене на публічних зборах в Казанській гімназії», «Листи Веніаміна, архієпископа

Казанського, до архімандрита Платона Любарського».

Коли в Київській духовній академії сталася сильна пожежа (1780), П.-Г., перебуваючи на службі в

Казані, пожертвував землякам-погорільцям низку дорогоцінних видань для тамтешньої бібліотеки.

За життя П.-Г. довелося випробувати тяжкість брехливого доносу капрала І. Арестова, в якому той

звинуватив владику у зносинах з О. Пугачовим. Слідча комісія поспішно висловила недовіру

нашому земляку й розпорядилася взяти його під домашній арешт (1774). Проте згодом наклепник

зізнався в брехні, за що був засланий на каторжні роботи, а безвинного реабілітували.

По смерті виявилося, що у святителя немає особистих накопичень і похорон відправили на

монастирський кошт. Свою ж величезну бібліотеку П.-Г. заповів Казанській духовній семінарії.

Серед друзів та близьких знайомих П.-Г. – Ф. Прокопович, Г. Кременецький, С. Кулябка, І.

Рогалевський, П. Любарський, Л. Конашевич, С. Гловацький, І. Дячківський, П. Соколовський, Д.

Сєченов, А. Симановський, С. Свєтловський та ін.


***

ЗНАЙ МОВУ ТИХ, СЕРЕД КОГО ЖИВЕШ,

з життєвого кредо В. Пуцека-Григоровича

Коли багато хто для різних причин бажає знати мови не тільки ближніх, але й віддалених, не

тільки нинішніх, але й колишніх народів, то слід нам намагатися довідатися про мови тих народів, які між нами живуть і складають частину суспільства нашого.

ПІДЛОТИ НЕ ЗНОСИВ, зі спогадів П. Любарського

Удачею щиросердий, незлобивий, правдолюбний, строгий з милістю, благочестивий, до праці

охочий, щедрий, наук і учених людей аматор, у захисті своїх підлеглих і інших бідних старанний,

ввічливий, гостинний, в усьому підлості не терпить, – словом, усіма пристойними сану його

властивостями обдарований.


ПОКРИЙТЕ ГОЛОВУ ЦИМ ЗНАКОМ ЧЕСТІ, з рескрипту Катерини II від 26 січня 1775 р.*

Преосвященний митрополит, Веніамін Казанський! По приїзду моєму, першим піклуванням було

для мене розглянути справу ледаря Аристова: і довідалася я, на крайнє своє задоволення, що

безвинність вашого преосвященства зовсім доведена.

Покрийте поважну голову вашу цим відмінним знаком честі;* хай буде оний для всякого

повсякчасним нагадуванням торжествуючої чесноти вашої; забудьте жаль і сум, які вас вразили;

припишіть це долі Божій; …принесіть молитви Господові Богу, а я з відмінною доброзичливістю

є.

Катерина.

* Імператриця з посильним гвардійським офіцером направила нашому землякові з Петербурга в

Казань білий клобук митрополита і діамантовий хрест до нього.


МІСІОНЕР, з архіву Російської Православної Церкви

Уже в роки викладацької діяльності Веніамін відрізнявся даром проповідництва і неодноразово за

дорученням єпархіальної влади їздив як місіонера до магометан і інородців-язичників і в короткий

час освітив велику кількість татар, черемис, мордви і вотяків, звернувши їх у християнство.

…З воцарінням Катерини архиєп. Веніамін усього місяць утримався в Петербурзі. 25 липня 1762

року його перевели до Казані, як «черкаського» архієрея, невгодного імператриці, хоча в указі

говорилося, що він сам просив про перехід.

Архієпископ Веніамін, як пастир смиренний, благочестивий і доброчесний, усяке місце вважав

землею