ПУЦЕК-ГРИГОРОВИЧ Василь Григорович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Священик. В чернецтві – Веніамін (1740). Автор удмуртської, марійської і чуваської граматик.
З родини військового. Батько, Пуцек-Григорович Г., – значковий товариш Лубенського полку.
Народився на початку XVIII ст. в м. Лохвиці Пирятинського повіту Полтавської губернії
Російської імперії (нині – районний центр Полтавської області України).
Помер 21 червня 1785 (1783?) р. поблизу м. Казані Російської імперії (нині – столиця Татарської
Республіки у складі РФ). Похований в Казанській Седмиозерній Богородицькій пустині.
Навчався в Київській духовній академії.
Був учителем слов’яно-латинської школи (1733-1738), викладачем (1738-1741), префектом (1741-
1744), ректором (1744-1746) архімандритом Казанського Спасо-Преображенського монастиря
(1744-1746), при царському дворі (1746-1748), єпископом Нижегородським і Алатирським (1748-
1753), єпископом Тверським (1753-1758), єпископом Псковським (1758-1761), архієпископом
Санкт-Петербурзьким і архімандритом Олександрово-Невської лаври (1761-1762), архієпископом
Казанським і Свіязьким (1762-1782).
Член Св. Синоду (1753).
Брав участь у похованні імператора Петра III і коронації Катерини II (обидві події – 1762).
Твори П.-Г. друкувалися в газеті «Казанські губернські відомості», журналах «Православний
співбесідник», «Російський архів».
Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Слово на новий 1747 рік», «Відозва до народу
під час пугачовського бунту», «Слово на 25 день травня», «Напучувальне послання до пастви»,
«Слово, виголошене на публічних зборах в Казанській гімназії», «Листи Веніаміна, архієпископа
Казанського, до архімандрита Платона Любарського».
Коли в Київській духовній академії сталася сильна пожежа (1780), П.-Г., перебуваючи на службі в
Казані, пожертвував землякам-погорільцям низку дорогоцінних видань для тамтешньої бібліотеки.
За життя П.-Г. довелося випробувати тяжкість брехливого доносу капрала І. Арестова, в якому той
звинуватив владику у зносинах з О. Пугачовим. Слідча комісія поспішно висловила недовіру
нашому земляку й розпорядилася взяти його під домашній арешт (1774). Проте згодом наклепник
зізнався в брехні, за що був засланий на каторжні роботи, а безвинного реабілітували.
По смерті виявилося, що у святителя немає особистих накопичень і похорон відправили на
монастирський кошт. Свою ж величезну бібліотеку П.-Г. заповів Казанській духовній семінарії.
Серед друзів та близьких знайомих П.-Г. – Ф. Прокопович, Г. Кременецький, С. Кулябка, І.
Рогалевський, П. Любарський, Л. Конашевич, С. Гловацький, І. Дячківський, П. Соколовський, Д.
Сєченов, А. Симановський, С. Свєтловський та ін.
***
ЗНАЙ МОВУ ТИХ, СЕРЕД КОГО ЖИВЕШ,
з життєвого кредо В. Пуцека-Григоровича
Коли багато хто для різних причин бажає знати мови не тільки ближніх, але й віддалених, не
тільки нинішніх, але й колишніх народів, то слід нам намагатися довідатися про мови тих народів, які між нами живуть і складають частину суспільства нашого.
ПІДЛОТИ НЕ ЗНОСИВ, зі спогадів П. Любарського
Удачею щиросердий, незлобивий, правдолюбний, строгий з милістю, благочестивий, до праці
охочий, щедрий, наук і учених людей аматор, у захисті своїх підлеглих і інших бідних старанний,
ввічливий, гостинний, в усьому підлості не терпить, – словом, усіма пристойними сану його
властивостями обдарований.
ПОКРИЙТЕ ГОЛОВУ ЦИМ ЗНАКОМ ЧЕСТІ, з рескрипту Катерини II від 26 січня 1775 р.*
Преосвященний митрополит, Веніамін Казанський! По приїзду моєму, першим піклуванням було
для мене розглянути справу ледаря Аристова: і довідалася я, на крайнє своє задоволення, що
безвинність вашого преосвященства зовсім доведена.
Покрийте поважну голову вашу цим відмінним знаком честі;* хай буде оний для всякого
повсякчасним нагадуванням торжествуючої чесноти вашої; забудьте жаль і сум, які вас вразили;
припишіть це долі Божій; …принесіть молитви Господові Богу, а я з відмінною доброзичливістю
є.
Катерина.
* Імператриця з посильним гвардійським офіцером направила нашому землякові з Петербурга в
Казань білий клобук митрополита і діамантовий хрест до нього.
МІСІОНЕР, з архіву Російської Православної Церкви
Уже в роки викладацької діяльності Веніамін відрізнявся даром проповідництва і неодноразово за
дорученням єпархіальної влади їздив як місіонера до магометан і інородців-язичників і в короткий
час освітив велику кількість татар, черемис, мордви і вотяків, звернувши їх у християнство.
…З воцарінням Катерини архиєп. Веніамін усього місяць утримався в Петербурзі. 25 липня 1762
року його перевели до Казані, як «черкаського» архієрея, невгодного імператриці, хоча в указі
говорилося, що він сам просив про перехід.
Архієпископ Веніамін, як пастир смиренний, благочестивий і доброчесний, усяке місце вважав
землею Бога. Йому на серце навіть думка не приходила про вигоди чи невигоди свого
переміщення.
ПІКЛУВАВСЯ ПРО ОСВІТУ ІНОРОДЦІВ, з дослідження «Святителі землі Нижньогородської»
на nne.ru
Управління Веніаміном Нижньогородською єпархією продовжувалося 4 роки і 6 місяців. Його
стараннями побудована була Хрестова церква (1752).
Веніамін піклувався про освіту інородців і про устрій семінарії. При ньому відновили викладання
грецької мови. Для розширення семінарії і багатьох її прибудов купувалися будівлі, що прилягали
до неї. І
…Під час хвилювань, спричинених самозванцем Пугачовим, Преосвященний Веніамін закликав
паству залишатися відданими престолу і батьківщині.
…Під час приступу і штурму Казані Преосвященний стояв на колінах у Благовіщенському соборі,
посилаючи до Бога молитви про рятування пастви і всієї Росії від ворога, «про дарування швидкої
на нечестивих допомоги». І після, як тільки замовкла стрілянина, серед обійнятого полум’ям міста, архіпастир з почуттям повної відданості Богу очолив хресний хід, задихаючись від жару і диму.
Наступного дня Пугачов зі своїм полчищем був розбитий.
…Імператриця, бажаючи доставити Веніамінові спокійний притулок, наказала вибудувати для
нього кам’яний заміський будинок при Воскресенському монастирі, що і було зроблено в 1781
році.
Після 20-літнього керування Казанською єпархією Веніамін, який досяг глибокої старості, подав
прохання про звільнення. І 17 березня 1782 року пішов на спочинок. Місцем собі він сам обрав
Казанську Седмиозерну Богородицьку пустинь. Тут митрополит Веніамін спокійно проводив дні,
що залишилися, у безмовному служінні Богу.
ЧЕРГОВИЙ КУРЙОЗ, з монографії М. Атаманова «Великий просвітник удмуртського й інших
народів Волго-Кам’я»
Стався такий курйоз: у 1964 році в Сполучених Штатах Америки в місті Блюмінгтоні перевидали
першу граматику удмуртської мови, про яку рідко хто знав у Росії. І в республіці в зв’язку з цією
неординарною подією піднявся такий гамір: адже дотепер писали і говорили, що в удмуртів не
було власної писемності і літератури і що грамоту і писемність їм принесла Радянська влада.
…Відразу ж виникло запитання: хто є автором удмуртської граматики? Причому у той же час
з’ясувалося, що подібні роботи написані і видані для чувашів (1769 р.) і марійців (1775 р.). Стиль
усіх трьох граматик подібний.
Для комуністичного уряду майже неможливо було визнати, що їхнім автором чи укладачем є
священнослужитель, архієпископ Казанський і Свіязький Веніамін (Пуцек-Григорович). Усіляко
крутилися, лукавили…
Першими визнали автором граматик архієпископа Веніаміна закордонні вчені.
В останнє десятиліття про нього заговорили знову. А поет, журналіст П. К. Поздєєв назвав
Пуцека-Григоровича «Кирилом і Мефодієм удмуртів».
…З огляду на думку наукової і творчої інтелігенції, ми, удмуртські християни, вважаємо, що
настав благодатний час для прославляння великого подвижника в справі освіти язичників,
корінних народів Волго-Кам’я – удмуртів, марійців, чувашів.
…Про ту велику роль, значення і не минущу цінність даної праці, створеної під безпосереднім
керівництвом і за участю святителя Веніаміна Пуцек-Григоровича, говорить і такий факт: вона
перевидана у США (1964 р.) і Удмуртії (1975 р.).
У м. Іжевську 17 листопада 2000 р. відбулася Республіканська науково-теоретична конференція
«Перша граматика удмуртської мови і розвиток наукового удмуртознавства, професійного
мистецтва й освіти», присвячена 225-річчю виходу книги «Твору приналежна къ грамматикъ
вотского языка».
Стараннями великого просвітителя, проповідника і місіонера для дітей удмуртського й інших
народів Росії, у містах Казані, Свіязьке, Єлабузі були відкриті перші школи, з них вийшли перші
грамотні люди.
Не помилялися вчені, письменники, які називали Веніаміна Пуцек-Григоровича своїм «Кирилом і
Мефодієм в одному обличчі»; його ж можна назвати й удмуртським Стефаном Великим-
пермським.
…У здійсненні святої справи скільки сил, часу, терпіння, знань приклав із самого початку свого
життєвого шляху Василь Григорович Пуцек-Григорович, виходець з далекої України! Один
Господь Бог знає.
Вдячний удмуртський народ не забуває ім’я свого первосвятителя. І справді, наставити на шлях
істини одну людину – подвиг. А тут цілі народи...