Похитонов Николай (fb2)





ПОХІТОНОВ Микола Данилович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Народоволець.

З дворянської родини. Батько, Похітонов Д., – генерал-майор царської армії.

Народився в 1857 р. в м. Миргороді Полтавської губернії Російської імперії (нині – районний

центр Полтавської області України).

Помер в 1896 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Закінчив Київські військову гімназію (1874) і артилерійське училище (1876), Артилерійську

академію (1879-1882).

Служив в 5-й артилерійській бригаді (1876-1879).

Член Петербурзького артилерійського гуртка народовольців.

Заарештований (1883) і засуджений в ході «процесу 14-и» до пожиттєвої каторги (1884).

Серед друзів та близьких знайомих М. – В. Вернадський, В. Фігнер, Л. Волкенштейн, І.

Лукашевич, М. Ашенбреннер, В. Іванов, С. Златопольський, В. Чуйков, І. Ювачев, Д. Суровцев, Л.

Чемоданова, М. Рогачов та ін.


***

ПРАГНЕННЯ ДО ПРАВДИ,

з життєвого кредо М. Похітонова

Прагнення до правди, співчуття народу, викриття зла.

РОСІЯ – ЦЕ ПОВНЕ СВАВІЛЛЯ, з виступу М. Похітонова в суді

Мене відправили до Болгарії під час окупації. Що ж я там зустрів? Повну свободу, постійні

зібрання, на яких вільно обговорювалися всілякі питання політичного характеру...

Повернувшись до Росії із звільненої Болгарії, що я зустрів? Щонайповніше безправ’я, свавілля і

страти, словом – страшний контраст. Я вирішив, що всьому причиною – існуючий лад, і тому

вступив на шлях революції.


МАВ ВЕЛИКИЙ АВТОРИТЕТ, зі спогадів Е. Серебрякова

Штабс-капітан Похітонов – розумний, освічений офіцер, який відзначився в російський-турецьку

війну, був переконаним народовольцем і користувався великим впливом серед своїх товаришів.


НЕ ЗНАВ ЛЮДИНИ ДОБРІШОГО СЕРЦЯ, з щоденників В. Вернадського

Він залишив незгладимий слід в моєму житті і здійснив великий вплив на мій світогляд...

Я не знав особи, глибшої за розумом, добрішої серцем, і не було людини, яка мала на мене

сильніший вплив, виключаючи мого дядька та батька.

...Лише тоді, коли більшість маси зрозуміє і своє становище і свої сили, тільки тоді можливе

розумніше повалення нинішнього паразитного уряду. Для цього необхідно розповсюдження

знання, а для того – народної літератури.


ПРИЇЗДИВ ДО МОСКВИ, з дисертації Л. Годунової «Військова організація партії «Народна

воля» (1880-1884)»

В кінці грудня 1882 – початку січня 1883 року за дорученням Фігнер в Москві побував М. Д.

Похітонов Останній на слідстві стверджував, що ця поїздка «мала виключно особистий характер».

Проте з свідчень П. Г. Еліава видно, що Похітонов приїздив до Москви з метою обстеження

становища московської організації народовольців в цілому і військових гуртків зокрема.

Перед від’їздом з Москви Похітонов познайомив Еліава із студентом Московського університету

Василем Распопіним, через якого Еліава повинен був підтримувати зв’язок з московською

організацією народовольців.


ЗУПИНИВ МЕДОТОЧИВИЙ ВИСТУП СВОГО АДВОКАТА, з розвідки В. Громова «Процес

14-и»

Військовий суд, який завжди вдавався до утруднення узаконених прав захисту, і в справі «14-ти»

залишився вірним собі: за даними С. М. Кравчинського, адвокати «дістали доступ до матеріалів

слідства тільки за дві години до початку суду».

На суді вони поводилися неоднаково. Спасович знов, як і на попередніх процесах «Народної волі», розкривав юридичну неспроможність звинувачення всіх взагалі народовольців «заднім числом» в

актах терору, незалежно від того, хто і коли їх здійснював від імені партії. Але він не відмовився і

від звички применшувати (задля полегшення долі своїх підзахисних) силу і значущість

революційної боротьби. Солідарно з підсудними виступали на процесі лише захисник Віри Фігнер

В. Ф. Леонтьев і П. В. Макалінський, котрий захищав О. П. Штромберга. Решта адвокатів, котрі

негативно ставилися до «крайнощів» революційного терору, який тепер, в умовах торжества

реакції, як їм здавалося, не стільки лякав, скільки дратував уряд, надмірно лавірували: мало не

кожний з них намагався довести, що його клієнт – соціаліст (навіть народоволець!), проте не

терорист.

Захисник М. Д. Похітонова Л. Веселовський навіть почав було чорнити партію народовольців, в

якій, мовляв, переважають «неуки» і «навіжені», а такі люди, як Похітонов, потрапляють туди

випадково і тому заслуговують на поблажливість. Обурений Похітонов зажадав від адвоката, аби

той «припинив свій захист».


НЕ РОЗКАЯВСЯ, з книги М. Ходаківського «Той, що переміг смерть»

Впродовж 1881 року займався М. Д. Похітонов пропагандистською і агітаційною роботою, а в

1882 р. через важкий нервовий розлад відійшов від партійних справ. Залучив Похітонова в гурток

Дегаєв, а ставши провокатором, не пошкодував свого старого товариша, якого з підкресленою

ніжністю називав Похітоничем,