Звали його Веніамін Осипович Португалов. Він був видатним лікарем і публіцистом, брав участь у
революційному русі й сидів у Петропавлівський фортеці. А ще одним з перших у Росії почав
боротьбу з алкоголізмом.
З 1871 по 1896 рік Веніамін Осипович жив у Самарі й невпинно опікувався чистотою міста, обурюючись великою кількістю бруду, азіатською лінню жителів і тарганами в хлібопекарнях.
Самарцям було добре відомим його висловлювання: «Якщо в Самарі довідаються про холеру в
Італії, то почнуть підмітати сміття й вичищати помийні ями».
ДИВУВАВСЯ АЗІЙСЬКИМ ЛІНОЩАМ РОСІЯН, з інтерв’ю О. Завального М. Крозу
«Історичний анекдот розкриває самарський характер»
Ще сто двадцять років тому в місті не було жодного деревця, за винятком двох-трьох
палісадників. Пилюка самарська тоді піднімалася така, що, перебуваючи в центрі міста на
Дворянській вулиці, не можна було бачити будинків на її протилежному боці. Пилюка, страшна
самарська пилюка!
Знаменитий земський лікар Веніамін Осипович Португалов говорив, що самарці сидять на воді, у благодатному місці, і тільки азійська лінь заважає їм бути розумними європейцями.
Самарці тоді не здогадалися встановити жодного фонтанчика, посадити уздовж вулиць дерева.
Якби ти міг зайти в магазини того часу, то побачив би пил, бруд, тарганів, усіляку мерзенність. У
хлібі можна було знайти що завгодно. Я говорю про магазини 80-х років 19 століття.
НЕ ТІЛЬКИ СЛОВОМ, з розвідки І. Петрова «Бій з пияцтвом» на інтернет-сайті samaraweb.ru Брав активну участь у роботі товариства тверезості й піклування про бідних. Відстоював
необхідність будівництва нової земської лікарні біля Молоканських садів (нині лікарня імені
Пирогова).
З пияцтвом боровся не тільки словом. На дверях його квартири виднівся напис: «Лікування від
пияцтва. Прийом до будь-якого часу».
Місцева преса на раптову смерть лікаря відгукнулася такими словами: «Важка втрата Веніаміна
Осиповича для всієї Росії, і особливо для міста Самари, всі установи й товариства якої несли
левову частку робіт покійного».
Високу оцінку діяльності лікаря розділив і журнал «Нове слово»: «Не було в місті Самарі жодного
благого суспільного починання, у якому б не приймав участі покійний, і не тільки не прийняв, а не
залишив би частки своєї душі».
БОРЕЦЬ ЗА НАРОДНЕ ЗДОРОВ’Я, з рецензії Ю. Петрова на монографію «Земський лікар
Веніамін Осипович Португалов»
Цього року (2006 – авт.) виповнюється 110 років від дня смерті видатного земського лікаря й
громадського діяча Веніаміна Осиповича Португалова, який віддав понад 22 роки свого життя
справі охорони здоров’я в Самарській губернії. Колектив авторів, серед яких покійний нині
професор місцевого медичного інституту С. І. Стегунін, вирішив віддати належне цьому лікареві
за його передові ідеї в розвитку «народного здоров’я».
Опираючись на великий документальний матеріал, автори малюють яскраву фігуру В. О.
Португалова, котрий настійливо обстоював якісно новий рівень медичного обслуговування
населення в царській Росії. Наголошуючи на таких принципах як доступність і безкоштовність
медичної допомоги, дільничний метод обслуговування, створення сприятливого в екологічному
плані середовища проживання населення.
НЕ ЗНАВ, ЩО ТАКЕ СОН, з некролога на смерть В. Португалова
Служіння ближньому, жагуча проповідь проти всякого зла, неправди й святогасительства,
готовність будь-якої хвилини вступити в бій за свої ідеали – ось ті високі риси, які відрізняють все
довге трудове життя В. О. Крім того, це був незвичайно чуйний письменник, і перед авторам цих
рядків пройшов цілий ряд листів покійного, якими він відгукувався майже на кожну суспільну
справу.
Надходили від нього й докірливі листи, коли ми або не могли висловитися з тих чи інших питань
провінційного життя з належною визначеністю, або коли на ті або інші суспільні явища дивилися
об’єктивніше й спокійніше, ніж того вимагав темперамент В. О.
…Останнім часом він зайнявся проблемами алкоголізму; але для нього, звичайно, це не могло
бути академічним вивченням питання. В. О. поставив на своєму прапорі боротьбу з цим злом, їздив на конгреси, написав цілий ряд популярних брошур і завів лікарню, яка вже через короткий
час набула
