Остроградский Михаил (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:



ОСТРОГРАДСЬКИЙ Михайло Васильович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Математик, педагог, філософ. У математиці існує науковий термін «формула Остроградського»

(для перетворення інтегралу за об’ємом в інтеграл за поверхнею).

З дворянської родини.

Народився 9 (21) вересня 1801 р. в с. Пашенній Полтавської губернії Російської імперії (нині –

Кобеляцький район Полтавської області України).

Помер 20 грудня 1861 р. (1 січня 1862 р.) в м. Полтаві Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України). Перед смертю заявив: «Я помру у себе, а у москалів не хочу

помирати; так поховайте мене там (у Голтві), щоб мені було видно і Пашенну, і Довгу, і Глибоке».

Заповіт виконали: похований О. біля с. Пашенна Кобеляцького району Полтавської області.

Навчався в пансіоні при Полтавській гiмназiї, Харкiвському унiверситетi (1817-1820), проте

диплому не отримав із-за «пропуску лекцій і вільнодумства».

Сім років провів у Франції, де певний час викладав у Паризькому коледжі Генріха V. Потім

працював в Петербурзьких артилерiйській академiї, інституті iнженерiв шляхiв сполучення,

морському корпусі, педагогiчному iнституті.

Член Петербурзької (1831), Американської (1834), Туринської (1841), Римської (1853), Паризької

(1856) академiй наук.

Друкувався в журналах «Праці Паризької академії наук», «Бюлетені Петербурзької академії наук»,

«Journal fur die reine und angewandte Mathematik», «Мемуари Петербурзької академії наук».

Перу нашого земляка належить близько 40 праць , написаних переважно французькою мовою.

Вони стосуються алгебри, аналітичної механіки, елементарної геометрії, обчислення означених

інтегралів, теорії ймовірностей. Серед найвідоміших «Мемуар про поширення хвиль в

циліндричному басейні» (1826), «Note sur la theorie de la chaleur» (1828), «Мемуар про обчислення

варіації кратних інтегралів» (1834),

Майже через сто років після смерті видатного вченого в Києві вийшло тритомне зібрання його

досліджень (1959-1961).

З нагоди 200-річчя з дня народження О. Інститут математики Національної академії країни видав

книгу «Михайло Васильович Остроградський» (2001).

До 150-річчя від дня народження К. Національний банк України випустив ювілейну монету

номіналом 2 гривні (2001).

Серед друзів та близьких знайомих О. – Т. Шевченко, Г. Осиповський, В. Буняківський, С.

Бурачек, Ж. Штурм, В. Жуковський, Е. Коллінс, Г. Ламе, М. Робуш, В. Вишневський, П. Фусс, О.

Коші, С. Пуассон та ін.


***

НЕВЧАСНІ БАЖАННЯ,

з життєвого кредо М. Остроградського

У молодості ми не задовольняємо своїх бажань від бідності, а в старості такі бажання відсутні.

ЯК З ГУСКИ ВОДА, з листа А. Ротмістрова батькам М. Остроградського від 27

вересня 1813 р.

Маю повідомити про сина вашого Михайла Васильовича, що не поява його в класах після обіду

від власної його волі і, можна сказати, від недбальства, яке у нього сягло вищого ступеня; він чує

від мене часто не лише докори, але, можна сказати, й непристойні догани, проте далі не знаю, що

робити.

Щодо пізнього обіду, йому надано право не чекати його, а поснідавши, приїхавши з класів,

сходити на останні години, однак не тільки ці, але й уранішні перші він часто втрачає, встаючи о

дев’ятій годині, і то коли його сам розбуджу.

ПОВОДИТЬ СЕБЕ ШЛЯХЕТНО, з листа М. Робуша батькові М. Остроградського у жовтні 1816

р.

Під час канікул я займався з Михайлом Васильовичем французькою мовою, математикою та

фортифікацією. З першого вересня влаштував вільним слухачем в університет. Михайло

Васильович старанно відвідує словесні та математичні науки, вдома ж повторює і поводить себе

скромно і шляхетно.


НЕ МАЮ ЗИМОВОГО ОДЯГУ, з листа М. Остроградського батькові

Я знаю, що через кілька років… я дочекаюся достойного утримання, проте через кілька років

життя не буде мати для мене такої приємності, як зараз.

Я впевнений, любий панотець, що ви бажаєте мені щастя, але прошу вас бажати у відповідності до

мого спрямування думок, інакше я просто не зможу бути щасливим. У цю хвилину, коли я вам

пишу, я більше бідує, ніж коли-небудь. Я винен 800 рублів, і в мене немає зимового одягу.

Я знаю, що все це скінчиться через рік чи півтора, що я виплачу цей борг, але ще рік, кращий рік

мого життя, промайне в турботах...


АНУЛЮВАЛИ АТЕСТАТ, з розвідки В. Добровольського «Михайло Васильович

Остроградський»

М. Остроградський блискуче склав іспити і був представлений ректором Т. Ф. Осиповським до

ступеня кандидата (відповідно до «Положення» 1819 р.). Але фізико-математичне відділення не

підтримало цієї пропозиції, оскільки М. Остроградський отримав студентський атестат до виходу

«Положення».

Тоді він повторно склав усі іспити, крім філософії. Цей іспит проф. Дудрович відмовився

приймати, оскільки Остроградський не відвідував його лекцій та лекцій із богослов’я. На цій же

підставі та у зв’язку з достроковим вибуттям Остроградського з університету в 1818 р. професор

опротестував перед попечителем округу законність атестата Остроградського. Це був час

аракчеєвської реакції, коли Т. Ф. Осиповського, який симпатизував М. Остроградському, змусили

піти у відставку.

Після пояснення М. Остроградського, відділення дозволило йому скласти іспит і з філософії. Але

донос Дудровича підтримав попечитель Карнєєв і звернувся за вироком до міністра духовних

справ та народної освіти кн. Голіцина. Останній запропонував Остроградському знову повторити

всі студентські іспити або анулювати атестат 1818 р. Обурений таким поворотом справи, М. В.

Остроградський відмовився від подальших спроб.


ПРИЙШОВ ДО ДЕРПТУ МАЙЖЕ ГОЛИМ, з листа поета М. Язикова рідним

Днів п’ять тому з’явився до мене невідомий російський пішохід з Франкфурта – йому ми теж

допомогли: вимили, взули, одягли, нагодували і дали грошей, аби він міг годуватися дорогою до

Петербурга.

Йому прозвання – Остроградський; він прийшов у Дерпт майже голим: біля Франкфурта його

обікрали...


КОШІ ВИКУПИВ ЙОГО З БОРГОВОЇ ЯМИ, зі спогадів академіка О. Крилова

З якоїсь причини 1826 р. Остроградський грошей від батька вчасно не одержав, заборгував у

готелі «за харч і постій» і за скаргою хазяїна був посаджений в «Кліші», тобто, Паризьку боргову

в’язницю.

В ній він і написав свою знамениту роботу «Мемуар про поширення хвиль у циліндричному

басейні» і відправив її О. Коші. Той в листопаді 1826 р. представив цей мемуар з найутішнішим

відгуком в Паризьку академію, яка й удостоїла роботу найвищого права – бути надрукованою в

«Memoires des savants etrangers a l’асаdеміе».

Понад те, Коші, не будучи багатою людиною, викупив Остроградського з «боргової в’язниці».


ЛЕКЦІЇ ЗДАВАЛИСЯ ПОЕТИЧНИМ ТВОРОМ, зі спогадів В. Панаєва

Усі молоді люди завжди чекали на лекції Остроградського з нетерпінням, ніби манни небесної.

Слухати його було насолодою, буцімто звучав високопоетичний твір...

Він був не тільки великий математик, але, якщо можна так виразитися, і філософ-геометр, який

вмів зацікавити слухача. Ясність і стислість його викладів були разючими, він не мучив

викладеннями, а постійно тримав думку слухачів в напруженому стані щодо сутності проблеми.


ВИ ВИДАТНИЙ ГЕОМЕТР, з листа Ж. Штурма М. Остроградському

Париж, 24 липня 1847 р.

Я дуже зрадів, отримавши від Вас звістку через пана лейтенанта Буцького, котрий був настільки

люб’язним, що відвідав мене. Він дав мені найдокладніший звіт про Ваші успіхи.

Ви оточені чарівною родиною й обсипані почестями, котрі відповідають Вашому таланту. То хай

живе Росія, яка вміє цінувати свого видатного геометра!


МІГ ПОСТАВИТИ «П’ЯТІРКУ» ЗА ЦІКАВИЙ АНЕКДОТ, з розвідки Л. Брилевської «Міф

про Остроградського: правда й вигадки»

За кількістю легенд, анекдотів і переказів ніхто з петербурзьких математиків не може зрівнятися з

Михайлом Васильовичем Остроградським. Немає жодного ювілейного збірника вищого

навчального закладу, де він працював, у якому не було б спогадів про нього. Чимало захоплюючих

історій зберегли й мемуари його учнів і колег.

…Лекції Михайла Васильовича залишали незгладиме враження на всіх вихованців, незалежно від

їх математичних здібностей.

…Іноді, аби дати перепочинок собі і слухачам, Остроградський пропонував розповісти на лекції

анекдот і ставив за нього оцінку. …Але тут не треба було поспішати, бо у випадку, коли анекдот, на думку великого геометра, виявлявся несмішним, оповідач міг отримати найнижчий бал, і тоді

виправити оцінку було майже неможливо.

…Взагалі Михайло Васильович неймовірно любив дивувати, і всі настільки до цього звикали, що

дивилися на це, як на щось абсолютно необхідне. Втім, жодному викладачеві не вибачалося те, що

вибачалося Остроградському, настільки велике був його авторитет.

…В товаристві Остроградський був веселим, спритним і люб’язним, у молодості хоробро

танцював. Ставши поважним академіком, здобув особливу прихильність петербурзьких дам, котрі

мали доньок на виданні. Якщо на бал одночасно з великим геометром запрошували і його слухачів

– вихованців військових училищ чи офіцерів, то знали: вечір вдасться.

Остроградський і в товаристві не давав спокою вихованцям. Якщо під час танців якусь з дам не

запрошували, він змушував танцювати з нею своїх учнів, при цьому вдавав з себе дуже сердитого

і погрожував: «А не то, заріжу на екзамені!».

…Дами ж Остроградського просто обожнювали. Мабуть, відверто не любила його тільки одна, і

треба ж такому статися, що саме вона була його дружиною.

…В щоденниках академіка О. В. Микитенко ми можемо прочитати такий запис від 6 квітня 1855

р.: «О[строградський] з деякого часу вдає з себе жахливого русофіла, проте в сутності це хитрий

хохол, який нишком підсміюється і над німцями, і над росіянами, а любить гроші, лінощі і

комфорт». Безумовно, тут варто зробити поправку на різкість суджень Олександра Васильовича

щодо колег по академічному цеху. Навряд чи Остроградського можна було дорікнути в лінощах

чи пристрасті до особливого комфорту.

…В біографічній літературі залишили поза увагою дивну зміну, що відбулася під кінець життя

Остроградського. Мало того, що з віком він став дуже релігійною людиною, так Михайло

Васильович її і не приховував: почав регулярно відвідувати храм, у його будинку навіть у невеликі

свята запалювалися лампади біля образів. Поштовхом до такої зміни стала смерть матері –

найближчої йому за духом людини.

Остроградський прекрасно розумів, яку реакцію викликає така «неадекватне» поведінка. Йому,

людині гордій, звиклій до слави, загального шанування, було ясно, що його звернення до віри

викликає єхидний шепіт за спиною: адже серед ученої публіки російської столиці не було

прийнято вірити в Бога. Світські пустомелі не оминали випадку потеревенити про те, що він,

ймовірно закінчився як вчений і просто вижив з розуму. Це зазначав у своїх спогадах, наприклад, Бутлеров.

Непросто було пережити цей суд людей посередніх здібностей блискучому математику, який

перебував в чудовій науковій формі і був сповнений творчих планів. Однак Остроградський

залишався непохитним.

…В останні хвилини життя поруч з Михайлом Васильовичем перебував священик Є. І. Ісаченко.

Смерть Михайла Васильовича була воістину християнською: він причастився і останнім рухом

слабнучої руки зробив хресне знамення.


ВУЗЬКІ ШТАНИ, бувальщина

Остроградський не любив чепуритися. Якось кравець все ж умовив його пошити новий костюм за

останньою модою.

– Я зробив усе, як треба, – запевнив він ученого. – Адже ви не маєте відставати від віку.

На що Остроградський, примружившись, відповів:

– Та як же я гнатимусь за віком у таких вузьких штанях?