ТВОРЧА СВОБОДА – ДОРОЖЧА, з стенограми засідання Ради Державного Інституту
Експериментальної Медицини від 9 червня 1927 р.
3. О. О. Владіміров повідомляє про листи, які надійшли на його ім’я від В. Л. Омелянського у
відповідь на звернення до нього Ради з пропозицією не ухилятися від висунення його кандидатури
на посаду директора інституту, яка запропонована І. П. Павловим і одностайно підтримується
Радою.
У своїх листах В. Л. Омелянський висловлює подяку Раді за надану йому утішну довіру, проте
рішуче ухиляється від ухвалення його кандидатури на посаду директора, мотивуючи свою відмову
віком і станом здоров’я, котрі не дозволяють в достатній мірі використовувати свої сили, які на
даний час повністю йдуть на виконання покладених на нього наукових завдань; до того ж, В. Л.
Омелянський вважає себе невідповідним для широкої адміністративної роботи навіть в комбінації
з молодшим і енергійнішим помічником.
На закінчення В. Л. Омелянський висловлює бажання залишитися і надалі слугою і посильним
захисником інтересів інституту.
Д. К. Заболотний підтверджує категоричність відмови В. Л. Омелянського на підставі одержаного
від останнього листа.
Ухвалили:
Взяти до уваги.
ЦВІЛЬ ПРОТИ СОЛЯНОЇ КИСЛОТИ, з розвідки М. Рабиновича і М. Мельник «Хвостаті
ферменти»
В історії боротьби США і Японії за панування на Тихому океані і в Південно-східній Азії в роки
другої світової війни, крім трагічних моментів, був і один курйозний епізод, про який не згадують
військові хроніки. Справа в тому, що спочатку американський десант ніс вельми чутливі втрати
від... мікроскопічної цвілі. У вологому і жаркому кліматі ця дивовижна вона в лічені дні
перетворювала на потерть бавовняні, брезентові тенти і намети, залишаючи елітні частини армії
під пекучим сонцем і тропічними зливами буквально в чому мати народила.
Становище здавалося таким серйозним, що Міністерство оборони США змушене було навіть
організувати спеціальний науковий центр в Нейтіці (штат Массачусетс). Саме там з
обмундирування, що розклалося, виділили грибок, який виробляє незвичайно агресивні ферменти
– целюлази, які і руйнували целюлозну основу тканини.
Справедливості заради відзначимо, що насправді честь відкриття мікроорганізмів, котрі
розщеплюють целюлозу, належить нашому співвітчизникові – російському мікробіологові В. Л.
Омелянському.
Проте до цього за допомогою ферментів (без мікроорганізмів) вдавалося розкладати лише
аморфну або розчинну похідну целюлозу, наприклад карбоксиметилцелюлозу, котра при
заварюванні утворює драглистий клейстер (добре знайомий в побуті шпалерний клей). Целюлази,
розрізаючи довгі молекули КМЦ, на очах перетворюють холодець на ріденький киселик.
Ферменти ж нового гриба цим не обмежувалися. За пару днів за температури 30-50оС вони майже
без залишку розкладали бавовняне волокно. А бавовняна целюлоза (так звана целюлоза I) має
справжнє кристалічне укладання, стабілізоване міжмолекулярними водневими зв’язками. Вона
настільки щільна, що між сусідніми молекулами не проникають навіть протони. Недаремно окремі
кристаліти бавовняного волокна витримують кип’ятіння в міцних розчинах соляної кислоти!
ДВІЧІ ПОСПІЛЬ ВИГРАВ У ЧИГОРІНА, з кореспонденції В. Трубіцина «Санкт-Петербург в
історії знакових ігор»
Академік В. Л. Омелянський за визначенням «Шахового аркуша» – поважний ветеран
чигорінських часів.
...Він виріс в сім’ї шахістів: і батько, і обидва старших його брати грали в шахи на дуже
пристойному рівні. Причому (майже як в казці) старший брат А. Омелянський мав 2-у категорію,
середній брат (відомий лікар П. Омелянський) був сильним гравцем 1-ої категорії.
Що ж в такій ситуації залишалося молодшому братові? Тільки перевершити їх!
І ось в турнірі-гандикапі 1902 року Василь Омелянський залишає позаду себе... М. Чигоріна, Е.
Шифферса і А. Романовського! А вже наступного – завойовує 3-е місце в турнірі шахістів першої
категорії.
Ще через рік на першості Петербургу він обіграє М. Чигоріна і займає 3-е місце з результатом 7,5
очок з 11.
Широко відомий малюнок Г. Баклеансона: знаменитий гросмейстер Акиба Рубінштейн, який на
початку ХХ століття був одним з претендентів на світову шахову корону, грає з ученим-
мікробіологом Василем Омелянським. Малюнок був зроблений 22 грудня 1906 року в Петербурзі
під час IV
