приписати лише недостатнім зусиллям учасників експедицій. Відсутність великих шматків
метеорита чи хоча б великих вирв на місці його падіння є доказом на користь того, що грандіозний
вибух, котрий стався при зіткненні метеорита з ґрунтом і зафіксований з безсумнівністю як
приладами, так і очевидцями, міг повністю знищити метеорит, розпорошивши його на найдрібніші
частинки. Якщо це був кам’яний метеорит, то немає майже ніякої надії знайти його залишки.
Значення Тунгуського падіння для науки полягає найперше в тому, що це було грандіозне падіння,
обставини якого були встановлені вченими достовірно і з достатніми подробицями.
КРУГООБІГ РЕЧОВИНИ У ВСЕСВІТОВІ, з статті В. Фединського «Пилова речовина у
міжзоряному просторі»
Поглинання світла в міжзоряному просторі вказує на наявність в ньому темної непрозорої
речовини. Такі «вугільні мішки» в Чумацькому Шляху, добре видимі навіть неозброєним оком.
Особливо добре непрозора речовина у вигляді завіси виявляється в газово-пилових туманностях у
сузір’ях Оріона, Лебедя і багатьох інших. Існування в міжзоряному просторі пилової речовини в
кількості, що значно перевищує 1/1000 всієї маси Галактики, або 150 мільйонів сонячних мас, є в
даний час загальновизнаним.
...Можна уявити собі, що в тій чи іншій кількості пилові частинки завжди існували в нашому
Всесвіті і є такою ж невід’ємною складовою частиною Галактики, як і речовина, що світиться, –
туманності і зірки. Ця пилова речовина бере участь в процесі розвитку Галактики. Найдрібніші
частинки пилу і молекули газу безперервно викидаються за межі Сонячної системи при
руйнуванні комет і метеорів. Такий самий механізм повинен діяти ще в багатьох мільйонах
планетних систем, які оточують зірки, подібно до того як наша планетна система оточує Сонце.
Отже, пилове міжзоряне середовище безперервно поповнюється продуктами, що виникають при
розвитку зірок і планетних систем. Концентрація зірок поблизу площини Галактики має зв’язок з
тим фактом, що темні пилові туманності, котрі безперервно поповнюються за рахунок розпаду
комет і метеорів і дії променевого тиску зірок, також утворюють величезні хмари поблизу цієї
площини.
З іншого боку, як довів нещодавно академік В. Г. Фесенков, газово-пилові туманності можна
розглядати як області, в яких і зараз відбувається процес утворення зірок. ...Дуже важливою
обставиною є те, що порошинки в газово-пилових туманностях є ядрами конденсації для газових
молекул на зразок найдрібніших частинок пилу в земній атмосфері...
МЕТЕОРНИЙ ПАТРУЛЬ, з розвідки І. Зосимович «Дослідник метеорів»
Біля керма радянської розвідувальної геофізики В. Фединський стояв чверть сторіччя, сприяючи
розвитку комплексних регіональних геофізичних досліджень, підвищенню ефективності пошуків і
розвідки нових родовищ корисних копалин, організовуючи детальні геофізичні зйомки з метою
прямих пошуків нафти й газу, беручи участь у постановці й науковому обґрунтуванні проблеми
буріння надглибоких свердловин – одного з найважливіших напрямів фундаментальних
досліджень будови Землі. Саме він ініціював дослідження з морської геофізики та гравіметричні
виміри у Світовому океані та в Антарктиці.
У 1934 р. вийшла друком стаття В. Фединського «Шляхи метеорної астрофізики», де автор, якому
на той час виповнилося 26 років, накреслив нові шляхи дослідження метеорів. Під його
керівництвом та за безпосередньою участю впродовж 1933-1938 рр. були організовані експедиції
на південь СРСР для спостереження метеорних потоків. Створений під його керівництвом
«метеорний патруль» став основою обладнання обсерваторії у Душанбе, котра незабаром стала
відомим центром дослідження метеорів.
Року 1978-го за редакцією В. Фединського було подано до друку останню за його життя
колективну монографію «Метеоритні структури на поверхнях планет».
