Павловича, кожний з яких був подарований ним в 1818 році братові свого фаворита, київському
коменданту графу Петру Аракчеєву, який пожертвував його мощам святої Варвари в 1830 році.
Найбільші урочистості припадали на 4 грудня – день пам’яті святої Варвари. Навколо Свято-
Михайлівського собору звершувався хресний хід. Це було, напевно, єдина процесія, яке інколи
переривалось на половині шляху через сильну хуртовину. За народними прикметами, морози і
сильні сніги в Україні розпочиналися саме з дня святої Варвари.
«Мощі навколо великої церкви носили під час великої хурделиці, снігу і завірюхи, – записав у
своєму щоденнику в 1808 році митрополит Серапіон, – так що я ледве міг прочитати Євангеліє
біля воріт і всі ікони, Євангеліє і хрест були покриті снігом, і ті хто брав участь у хресному ході
були просто засипані снігом. Увійшли ми в церкву з мощами в бокові двері, із-за причини тієї ж
сніговиці і завершили ходу з многоліттям. Потім звершив я літургію, як завжди, з вікарним
єпископом і з трьома архімандритами. Проповідь говорив сам господар монастиря вікарій Іриней
(Фальковський), стоячи біля гробу великомучениці Варвари. Народу було багато, але панів мало,
панянок достатньо».
ЛЮДИНА НЕПЕРЕСІЧНИХ ЗНАНЬ, з «Слова архієпископа Переяслав-Хмельницького
Димитрія 9 жовтня 2006 року»
Впродовж всього свого історичного та науково-богословського розвитку були в Києво-
Могилянської Академії періоди розквіту та падіння. Були періоди реформування та впровадження
нових навчальних предметів та курсів. Так Варлаам (Ясинський), ставши ігуменом монастиря та
ректором Академії негайно взявся за відродження та впорядкування її навчально-наукової
діяльності. На початку 1666 р., вона існувала в досить слабкому стані. «Київський Колегіум
умалився, став як малий Закхей», – писав 6 січня 1666 р. Лазар Баранович.
Варлаам (Ясинський) надсилає до польського короля Михайла Вишневецького ієромонаха Києво-
Печерської Лаври Ігнатія (Саковича) з проханням утвердити всі привілеї навчального закладу.
Король 20 березня 1670 р. утверджує за монастирем грамотою всі володіння. Також в ній
говориться: «Кіевскую Могилянскую Коллегію на ея местахъ, грунтахъ и давнихъ фундацияхъ
востановить и въ ней преподавать все начальные предметы, искусства, науки и познанія чрезъ
профессоровъ, отцевъ учителей».
Потребувала змін Київська школа і тоді коли її студентом став в майбутньому високоосвічений і
талановитий богослов, людина із неосяжним колом захоплень та непересічних знань – Іриней
(Фальковський). Адже, в правління київського митрополита Гавриїла (Крем’янецького) колись
досить славна Академія почала хилитись до занепаду. Її очікувала досить нерівна боротьба із
закладами, в яких практикувались більш цілеспрямовані методи, на боці яких були і незрівнянно
кращий персонал професорів, і увага уряду, і зовнішні вигоди. Імператриця Катерина II,
вирішивши підняти освіту в Росії, влаштовувала нові школи та вищі навчальні заклади, в яких
професорсько-викладацькі посади обіймались якраз вихідцями із Київської Академії. Внаслідок
цього спостерігався значний потік кращих, найздібніших, молодих сил, який не міг не вплинути
паралізуючим чином на процвітання Академії, тому що як справедливо сказав преосвящ. Макарій,
навчальний заклад цвіте тільки тоді, коли в ньому є здібні керівники і такі ж студенти. Наступний
митрополит Самуїл (Миславський), будучи вихованцем Київської Академії, зробив дуже багато
для її піднесення. Так, зокрема ним були введені такі предмети як географія, російська мова,
історія, математика чиста й змішана, архітектура, мистецтвознавство і крім того ще тлумачення
недільних і святкових Євангельських читань.
З часом Св. Синод намагається усі справи по управлінню Академією перебрати на себе.
КАРАВ СУВОРО, зі спогадів Н. Булашова
Підштовхував він (Фальковський І. – авт.) до покаяння і виправлення монастирську братію
монастирськими ж засобами, переважно земними поклонами... Але братія давно вже звикла до
цього засобу... доводилося вживати сильніші, специфічні засоби, застосовувалося позбавлення на
декілька днів вареної трапезної їжі, ...тимчасова заборона богослужіння, навіть помірне стьобання
батогом.
«МАТЕРИНСЬКА ЛАСКА» КАТЕРИНИ II, з книги І. Огієнка «Українська церква»
Довго чекала Катерина, поки вірнопіддано попросять її з Києва
