КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Фальковский Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ФАЛЬКОВСЬКИЙ Іван Якимович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Просвітитель, письменник, історик, філософ, видавець, священик. В чернецтві – Іріней (1786).

З родини священика.

Народився 28 травня (8 червня) 1762 р. в с. Білоцерківцях Лохвицького повіту Полтавської

губернії Російської імперії (нині – Пирятинський район Полтавської області України).

Помер 29 квітня (11 травня) 1823 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Похований на території Золотоверхого Михайлівського монастиря.

Навчався в академії Києво-Братського монастиря (1773), Токайському римо-католицькому

училищі (1776), Пресбурзькій гімназії в Братиславі (1777), Пештській королівській гімназії (1778-

1780), Офенському університеті (1780-1783).

Був причетником (1776-1777), писарем (1782-1783) в Угорщині, викладачем (1784-1803), ректором

(1803-1804) Київської духовної академії, настоятелем Києво-Братського монастиря (1804-1807),

єпископом Чигиринським, вікарієм Київської митрополії (1807-1812), єпископом Смоленським

(1812-1813), єпископом Чигиринським, коад’ютором Київської митрополії з управлінням

Золотоверхим Михайлівським монастирем у Києві (1813-1823).

Ф. – організатор і натхненник народного ополчення проти французької навали (1812).

Його перу належать доробки: «Пасхалія» (1792), два «Календарі», «Скорочення математик», (усі –

1797), «Компендіум православного догматичного богослов’я» (1802), «Тлумачення на послання до

римлян (1806) і на послання до галатів (1807), «Chrictianae orthodoxae dogmaticopolemicae

theologiae compendium» (1802), «Бесіди» (1811)

Автор курсів «Геометрія», «Теоретична астрономія», «Сферична астрономія». Він вирішив

проблему точних провіщень часу сонячних затемнень на 1795-1800 рр.

Ф. залишив по собі 92 томи рукописів (16000 сторінок) з 1300 проповідей, великою кількістю

промов, віршів латинською мовою, «Короткий церковний пролог», «Мартирологом», «Народний

лікарський порадник».

Наш земляк займався також філософією, механікою, гідравлікою, військовими науками,

філологією, астрономією, писав псалми, гімни, елегії.

Ф. – засновник «Вільного поетичного товариства», яке знайомило своїх членів з новинками

літератури (1787).

Серед друзів та близьких знайомих Ф. – П. Сабатовський, С. Тодорський, В. Лящевський та ін.


***

ГРОМАДА ВІРУЮЧИХ,

з релігійного кредо І. Фальковського

Церква – це громада віруючих.


СТРАЖДАЛЬНИК І АСКЕТ, з статті «Іріней Фальковський» на dic.academic.ru

Іріней писав псалми, ...тропарі слов’янською мовою, гімни та елегії російською, німецькою,

французькою і латиною, богословські трактати, тлумачення на Священне писання, проповіді,

трактати з філософії, статті з хронології, медицини, історії, географії, статистики, військової

архітектури; проводив складні астрономічні і математичні обчислення; писав ноти; складав

підручники, редагував календарі – словом, за різнобічністю і плодючістю своєї вчено-літературної

діяльності нагадував собою тих стародавніх вчителів церкви, котрі залишили після себе тисячі

доробків.

У науці сліду Іріней, проте, не залишив: він був еклектиком і популяризатором, а не самостійним

ученийм Винайдений ним новий спосіб ділення змішаних дробів також носить характер лише

механічного полегшення виробництва арифметичних дій.

Іріней Фальковський був людиною жвавого і ясного розуму і надзвичайно широких ідеалів.

Невідповідність дійсності його ідеалам, і, найперше в ньому самому, перетворювало його на

справжнього страждальника. Деяка неврівноваженість характеру до кінця життя зникла, і він був

безперечним і строгим аскетом, який залишив по собі добру пам’ять в народі.

ПРОПОВІДЬ ВИГОЛОШУВАВ ІРИНЕЙ, з дослідження «Наречена Христова прекрасна!» на

cerkva.te.ua

Образ усіченої глави великомучениці Варвари можна було бачити над царськими воротами у

бічному вівтарі собору, який був присвячений на її честь і де знаходились її мощі. Але постійно

він зберігався в ризниці і ставився на гробницю святої по вівторках під час читання акафісту.

Причиною таких побоювань і обережностей було те, що ікона мала надзвичайно багато

прикрашену ризу.

Як пише анонімний автор «Опису Києва» 1890 року до окладу ікони було припаяно «два персні,

які пожертвували імператриці Анна Іванівна та Єлизавета Петрівна з найчистішої води

діамантами, на яких розміром з лісовий горіх»,