Улам Станислав (fb2)


Настройки текста:



УЛАМ Станіслав Мартін


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: польсько-американський.

Математик. В математиці існують наукові терміни «скатертина Улама», «схема Теллера – Улама».

З родини службовців.

Народився 31 березня (13 квітня) 1909 р. в м. Лемберзі Австро-Угорської імперії (нині –

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 13 травня 1984 р. в м. Санта-Фе (Аргентина).

Закінчив Львівський політехнічний інститут.

Емігрував в США (1934).

Працював в таємній лабораторії Міністерства оборони США в Лос-Аламосі.

Вніс значний внесок в розвиток низки математичних методів.

Співавтор заокеанської водневої бомби: висунув ідею радіаційної імплозії, яка стала вирішальною

в здійснені грандіозного проекту.

Серед друзів та близьких знайомих У. – Д. Гамов, Е. Фермі, С. Банах, Е. Теллер, М. Кац, Д. фон

Нойманн, Г. Дін, Ф. Моррісон, Ф. де Хоффман, К. Еверетт та ін.


***

НОВИЙ ПРОЦЕС

, з професійного кредо С. Улама

Це абсолютно новий процес (термоядерна реакція – авт.), він змінить хід історії.

КЛЮЧОВИЙ МОМЕНТ, з розвідки А. Волкова «Термоядерна зброя в США: історія створення»

Наприкінці 50-го – початку 1951 рр. Станіслав Улам займався проблемою удосконалення ядерних

зарядів, що поділяються. Оскільки ефективність їх цілком зав’язана на ступені компресії

матеріалу, він запропонував використовувати один атомний заряд для обтиснення іншого. Дуже

здорова ідея, тому що сила атомного вибуху перевищує потужність хімічного в мільйони разів.

Вже незабаром він розширив цю ідею до обтиснення ємності з термоядерним пальним. Це було

ключовим моментом. …Спільний звіт Теллера й Улама від 09.03.51 р. вивів американську

програму по створенню нових бомб колосальної потужності на фінішну пряму.


ДОВІВ ПОМИЛКОВІСТЬ ПРОЕКТУ, з дослідження В. Білоконя «Бритва Завенягіна» з Лос-

Аламоса»

Теллер у них (США – авт.) і Зельдович у нас (СРСР – авт.) мали приблизно один обсяг

інформації. Але в лютому 50-го Станіслав Улам – обдарований математик, почасти фізик,

запрошений Нойманном до США, прикинув, що дизайн теллерівського «Супера» навіть з запалом

Фукса-Нойманна непрацездатний!

Теллер обурювався. Улам не був вигнаний з Лос-Аламоса тільки завдяки заступництву Нойманна і

Енріко Фермі, найвидатнішого фізика-атомника проекту.

Наступні розрахунки на найбільшій, тільки-но зданій в експлуатацію ЕОМ підтвердили...

помилковість проекту. І вже не сам Супер», а факт його помилковості став найбільшою у світі

таємницею а декларації Трумена – найбільшим блефом в історії гонки озброєнь.

Вийти з катастрофічного кута допоміг знову ж таки Улам. Він через кілька місяців паніки в Лос-

Аламосі запропонував відсунути первинний атомний запал від термоядерної вибухівки і цим

вирішив здавалося б нерозв’язну проблему: як стиснути термоядерну вибухівку до такої

(небаченої) щільності, щоб вона ефективно спрацювала.

…Ідею Улама намагався привласнити Теллер, зауваживши: він і сам так думав.


ОСТРІВ... ЗНИК, з кореспонденції «Великому Вибуху виповнилося 50 років» на NTR.ru

Таємні американські випробування під кодовою назвою «Майк» (у рамках надсекретної операції

«Айві»), відбулися 1 листопада 1952 року над острівцем Еугелаб, який входив до складу атола

Евенетак у Тихому океані. В момент вибуху там зосередилася міць, більша, ніж та, котра

містилася у всіх бомбах, скинутих військами союзників за Другу світову війну – еквівалентна 10,4

мільйонам тонн тротилу. У результаті вибуху виникла вогненна куля діаметром 5 кілометрів. Гриб

виріс на 17 кілометрів усього за 90 секунд. Через п’ять хвилин ця хмара досягла верхньої межі

стратосфери (41 кілометр від поверхні планети) і поширилося на 13 кілометрів.

…Острів, над яким пройшли випробування, просто зник – залишився лише підводний кратер.


БАТЬКО ТЕЛЛЕР, А УЛАМ СПАВ З МАТІР’Ю, з статті Г. Гореліка «Паралелі між

перпендикулярами»

Радянський «соціалізм» не витримав змагання з капіталізмом – у повній відповідності з

геніальною вказівкою тов. Леніна, що переможе той лад, який забезпечить найвищу

продуктивність праці.

Найважливішою частиною змагання двох систем була гонка науково-технічних озброєнь, де

Теллер був однієї з ключових фігур.

…Проте йому віддавна ставилося в провину те, що він намагався применшити роль математика

Станіслава Улама в народженні американської водневої бомби (в основі якої лежить так звана

«конфігурація Теллера-Улама»). З цього приводу в американських фізиків в ході такий жарт:

«Теллер, можливо, і є батьком водневої бомби, але Улам напевно спав з її матір’ю» .

Народження наукової чи технічної ідеї нерідко оточено густою завісою, і буває важко розділити

те, що відбулося, на окремі елементи. Історія науки свідчить, що це нелегко навіть безпосереднім

учасникам подій. А коли мова йде про зовсім секретну науку, це важко навіть історикам науки, –

занадто мало їм дозволено знати.

…Що стосується батьківства і материнства термоядерної дитини, то на додаток до батьківської

скромності Теллера, Улам був ще скромнішим, сказавши: «Це не було новою фізикою. На мій

погляд, там узагалі не було якогось великого інтелектуального досягнення. Почасти це було

випадковістю, яка могла статися на рік чи два раніше».

Так що найбільш точним свідоцтвом про народження водневої бомби могло б послужити

заголовок статті Теллера 1955 р. – «Робота багатьох людей». А в підсумку ми маємо справу з

історико-науковим питанням, на який немає простої однозначної відповіді.


МРІЯВ ДІСТАТИСЯ САТУРНУ, з статті «Ракети на ядерному паливі: погано забуте старе» в

газеті «Washington ProFile»

Письменники-фантасти і популяризатори науки заговорили про атомні ракети ще в 1930-і роки. У

США першим ученим, хто всерйоз міркував про здійснення цього проекту, був Станіслав Улам.

…Він був винятково сильним математиком і фізиком-розраховувачем. 1944 року Улам і його

колега Фредерік де Хоффман уперше провели теоретичний аналіз можливостей застосування

ядерних ракетних двигунів для космічних польотів.

Через 11 років Улам і Корнеліус Еверетт у секретній доповідній записці запропонували розганяти

космічні кораблі за допомогою малопотужних ядерних вибухів. …Ідея лягла в основу проекту

«Orion», над яким у 1958 році почала працювати каліфорнійська корпорація «General Atomics».

Гроші виділив і Пентагон. До атомних вибухів справа не дійшла, випробувалися лише різні моделі

дисків і екранів.

Учасники проекту були сповнені такого оптимізму, що всерйоз сподівалися запустити атомний

корабель до Сатурна не пізніше 1970 року.


ШКОТСЬКА КНИЖКА, з статті Л. Носарєвої «Математична реліквія родом зі Львова»

Львівські математики облюбували для себе кафе «Рома», яке розташовувалося на розі

Академічної. Та після того, як хазяїн відмовив в кредиті, вони «переїхали» навпроти, до

«Шкотської кав’ярні», розташованої якраз навпроти «Роми». Чим більше можна було досадити

хвацькому власнику «Роми»?

Через якийсь час маленькі столики з мармуровим покриттям стали дуже зручним місцем для

запису математичних формул. Природно, власник кафе не був задоволений подібним свавіллям.

Ситуацію врятувала дружина Банаха, купивши математикам записну (щось на кшталт

конторської) книгу, яка стала згодом знаменитою «Шкотською книжкою».

…Вони зустрічалися кожного дня і просиджували по кілька годин, а одна з зустрічей тривала

цілих 17 годин. Її результатом став доказ теореми простору Банаха. На жаль, цей доказ не був

записаний на папері, і сьогодні ніхто не знає, як його відтворити.

Сама книжка стала неофіційною громадською науковою публікацією. Перший запис був

зроблений 17 липня 1935 року, а 31 березня 1941 року, коли зробили останній, у книжці було

зафіксовано 193 математичні проблеми: Улам «увічнив» сорок (плюс 15 спільних), Мазур – 24 (і

ще 19 спільних), Банах – 14 (і ще одинадцять разом із Мазуром і Уламом ).

Після початку воєнних дій уся робота, природно, припинилася. Вчені думали, як зберегти книжку.

За однією з версій, її закопали біля воріт футбольного поля на стадіоні у Львові. Після війни

Штейнхаус переслав копію книжки Станіславу Уламу до Сполучених Штатів Америки. 1957 року

Улам переклав її англійською і розіслав друзям-математикам. Через рік він привіз її на

міжнародний конгрес математиків і в такий спосіб вона стала доступна всім його учасникам.

Після війни оригінал книжки перейшов до дружини Банаха, а пізніше – сину. У 80-х роках книжка

стала власністю Інституту математики Польської академії наук і зберігається в Центрі Банаха.


ВЧЕНИЙ НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ЗНАТИ, ЯК ФУНКЦІОНУЄ БАЧОК УНІТАЗА, бувальщини

1. Розповідають, що під час робіт над створенням водневої бомби фон Нейман і С. Улам

розробили метод незалежних статистичних випробувань, відомий тепер, як метод Монте-Карло.

Однією з головних складностей при розробці цього методу була відсутність у той час генераторів

випадкових чисел.

Тоді Нейман запропонував використовувати для вироблення послідовностей випадкових чисел

одну з рулеток у казино Монте-Карло, де були кращі рулетки, а отже, і вироблялися кращі

послідовності випадкових чисел.

Військове відомство погодилося на оренду одного з таких пристроїв. Улам і Нейман удосталь

награлися за державний рахунок у рулетку, а свій метод в пам’ять про це назвали методом Монте-

Карло.

2. Коли Нейман запропонував Уламу брати участь в атомному проекті, той засумнівався і сказав, що він нічого не розуміє в техніці, що він навіть не знає, як працює бачок унітаза, хоча і не

сумнівається, що там відбуваються якісь гідродинамічні процеси.

Нейман розсміявся і сказав, що він теж цього не знає.