шахтарі. А він усе життя мріяв про дальні країни. І він працював на вугільних шахтах... І він
полюбив цю пані, а коли чоловік якось мало не забив її до смерті, він, Андреас, убив цю людину.
За що й відсидів два роки у в’язниці.
Цією жінкою і була Кароліна.
Все це Андреас передумав, розглядаючи свої вже не дійсні папери. А потім знову замовив перно,
оскільки був дуже нещасний.
ПОВІЯ ДЛЯ ШЕЙХА, з роману Й. Рота «Історія тисяча другої ночі»
Міцці Шінагль мало що розуміла з того, що відбувався в залі суду. Час від часу все здавалося їй
нешкідливим – ще нешкідливіше, ніж колись в школі.
Вона плакала, часто замовкала, у відчаї і збентеженні відповідала «Так!», коли прокурор
заманював її до чергової пастки, і відповідала «Ні!», коли захисник кидав її рятівний круг.
ПИХАТІСТЬ, ЛАСОЛЮБСТВО, АМБІЦІЇ, з статті В. Іткіна «Йозеф Рот. Направо і наліво»
Він був дивним письменником, цей Йозеф Рот... Про що б він не писав, в пам’яті залишається
одне: «Він був добрим малим, цей пан».
«Наліво і направо» – епічне полотно, уживаючись в яке, читач з висоти пташиного польоту
спостерігає за примарним світом, де в безуспішному пошуку виправдання свого існування, схожі
на мурах, копошаться люди – позбавлені минулого аристократи, нувориші і нацисти...
Простір роману – наскрізь умовний, пунктирний: це докладна топографічна карта, де люди –
хрестики, їх стосунки – стрілки, але в той же час вигострений журналістський стиль чи не весь час
створює відчуття повної присутності. Навіть не документального фільму, а саме присутності.
Мабуть, більшою мірою, ніж інші твори Рота, роман політично (або, швидше, агресивно
аполітично) заангажований, про що недвозначно свідчить уже заголовок.
...Будь-хто, хто бодай трохи стежить за політичною ситуацією в сучасній Росії, жахнеться: текст
Рота свідчить про повну ідентичність нинішньої Росії і Німеччини кінця 1920-х років. Судіть самі:
Микола Брандейс, головний герой роману – цинічний олігарх, який нажив первинний капітал на
шахрайських торгових операціях за часів Першої Світової. Він створює новий прошарок –
середній клас, – підпорядковує собі всю промисловість, весь бізнес і всі друкарські органи
Німеччини, примушуючи нацистських радикалів працювати в ліберальних єврейських органах
утіхи заради. Праві перетворюються на лівих, ліві перетворюються на правих, а люди, по суті, і не
люди, а маріонетки, рухомі ниточками пристрастей, – пихатості, ласолюбства та амбіцій.
ЧОМУ ІДІОТ, з рецензії Я. Кротова «Іов» Йозефа Рота»
Сюжет роману – навмисний повтор книги Іова. Бідний єврей, викладач Біблії, у нього троє синів,
старший – солдат, середній – комерсант, третій, – дурень буквально, ідіот, який не уміє говорити, і
донька-лолітка. Старший з насолодою стає козаком, середній втікає від армії до Америки і
перевозить туди родину (окрім ідіота), але і старший, і середній гинуть на війні. Донька
розпусничає і потрапляє до психіатричної лікарні.
Мати, дізнавшись про смерть середнього, вмирає. Молодшого із-за війни не встигають привезти
до Америки.
Мендель Зінгер (ім’я головного героя) перестає молитися. Пародійна сцена: до нього приходять
друзі, повторюючи слова утіхи друзів Іова. А далі ще цікавіше – його починають поважати саме за
те, що він має сміливість не дотримуватися тих обрядів, в яких був палкішим за всіх інших.
...Раптом з’являється багатий і красивий композитор-музикант, це його третій син, що видужав, і
Зінгер помирає уві сні від щастя.
...До речі, уставлено натяк, який не здається мені гармонійним: вагітна ідіотом дружина Зінгера
йшла з донькою повз церкву, і донька туди забігла, а дружина – за нею. Чи не через це ідіотом
народився, що увійшли до християнського храму? З іншого боку він став великим і добрим –
може, тому що увійшли до християнського храму?
ШАНС НА СЕНС, з розвідки В. Шпакова «Троянський кінь зі Сходу»
Як стверджував Кіплінг, Сходу і Заходу ніколи не зійтися. Проте сходитися вони вимушені,
оскільки інтерес тут взаємний, особливо в делікатній любовно-еротичній сфері. У них – гареми, у
нас – моногамія; у них – буйство пристрасті під незліченним одіянням, у нас – гордість і
зарозумілість за повної їх відсутності.
Ось персидський шах відвідує європейське місто Відень і бачить – що? Напіводягнених жінок на
великосвітському рауті, чиї оголені
