Менцинский Модест (fb2)




МЕНЦИНСЬКИЙ Модест Омелянович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: галицько-російський.

Оперний співак.

З родини священика.

Народився 29 квітня 1875 в с. Новосілках Перемишльського повіту Галичини (нині – с. Великі

Новосілки Мостиського району Львівської області України).

Помер 11 грудня 1935 р. в м. Стокгольмі (Швеція). Похований на одному з місцевих цвинтарів.

Закінчив Самборську державну гімназію (1896), навчався у Львівській духовній семінарії,

оволодівав мистецтвом вокалу у Франкфурті-на-Майні (Німеччина).

Працював у стокгольмській Королівській опері (1904-1908), Львівській опері (1903; 1908-1909),

Кельнській опері (1910-1926), знову в стокгольмській Королівській опері (1926-1935).

Кавалер найвищих шведських нагород: Великої золотої медалі за літературу та мистецтво (1906),

Лицарського хреста, ордена Вази (1909).

Наш земляк організатор концерту для полонених українців у австрійському таборі Венцляр

(1916).

Як оперний співак дебютував партією Ліонеля в опері Ф. Флотова «Марта» на франкфуртській

сцені (1901).

Потім настала черга партій Радамеса («Аїда» Дж. Верді), Отелло («Отелло», Дж. Верді),

Флорестана («Фіделіо», Л. Бетховен), Надіра («Шукачі перлів», Ж. Бізе), Каніо («Паяци», Р.

Леонкавалло), Єлеазара («Дочка кардинала», Ж. Гавелі), Ірода («Саломея», Р. Штрауса), ведучих

партій в операх «Валькірія», «Зігфрід», «Лоенгрін», «Загибель богів», «Летючий голландець»,

«Тангейзер», «Трістан та Ізольда» Р. Вагнера.

Виконував українські пісні «Минають дні», «Гомоніла Україна», «Мені однаково» М. Лисенка,

«Гей, закуй мені зозуле» Я. Ярославенка, «Дума про гетьмана Нечая», «Як почуєш вночі» Д.

Січинського.

Впродовж життя з незмінним успіхом виступав на оперних сценах багатьох міст Європи. Всього в

його репертуарі було 50 опер.

З нагоди 130-річчя від дня народження М. на його батьківщині у м. Львів відбулася низка заходів: у місцевому Національному музеї поціновувачів мистецтва порадувала виставка, а у державній

музичній академії ім. М. Лисенка – студентський концерт, а в музично-меморіальному музеї ім.

Соломії Крушельницької пройшла зустріч з онуком співака Гансом Менцинським, який передав

землякам велику частину архіву знаменитого діда (2005).

Окрім того, музично-меморіальний музей ім. Соломії Крушельницької випустив в обіг комплект

поштових листівок з зображенням М., надрукованих на основі оригінальних світлин (2005).

Фірма « Гал Рекордс» у серії «Золоті голоси України» випустила диск з 6 аріями і піснями у

виконанні нашого земляка (2003).

Київський журналіст-музикознавець М. Головащенко видрукував книгу «Модест Менцинський:

Спогади. Матеріали. Листування» (1995).

Серед друзів та близьких знайомих М. – В. Висоцький, Ю. Штокгаузен та ін.


***

ЗАВДЯЧУЮ РІДНІЙ ЗЕМЛІ

, з життєвого кредо М. Менцинського

За все те, чим я став, завдячую передусім рідній землі.


НЕ ЗРІКСЯ НАЦІОНАЛЬНОСТІ, з листа М. Менцинського Н. Дацько

Моя професія, постійна праця в театрі, вся родина відволікають щоденну увагу від думок про

рідну землю, яку залишив і до якої не так часто можу повертатися. Але, згадуючи рідний край, я

відчуваю велику різницю між працею артиста для свого народу і на чужині.

...Найважливішою залишилася для мене усвідомлення, що земляки не будуть вважати мене

перевертнем, людиною, яка для особистої кар’єри зреклася своєї національності.


ЗБУДИВ БРУНГІЛЬДУ, з рецензії в газеті «Dagnes Nyheter» від 11 грудня 1905 р.

Нарешті після десятилітнього сну зачарованої Брунгільди стокгольмській публіці довелося

дожити тієї хвилі, коли прийшов сміливий юнак і збудив її. Цим сміливцем був Модест

Менцинський.

За виконання заголовної ролі, він справді заслуговує на те, щоб у рецензії на прем’єру сказати

насамперед про нього. Певна річ, що вистава стала подією лише завдяки йому; а кожний, хто чув,

як легко і славно він розпоряджався своїм голосом, декламацією, грою трьох великих актів, не

показуючи навіть найменшої втоми чи знесилення, той мусить признати, що це була неабияка

проба сили.


НЕКОРОНОВАНИЙ КОРОЛЬ ТОНІВ, з розвідки В. Барвінського «Модест Менцинський»

Він мав щастя бути некоронованим королем тонів, володарем людських сердець і душ, мав щастя і

честь бути найкращим показником і виразником високих духовних цінностей свого поневоленого

народу перед широким світом. І він як носій тих найкращих духовних цінностей давав своєму

недержавному народу те, без чого цей народ пропав би: віру в свою духовну міць, ту, що часто

перемагає фізичну силу.

Він працював не для особистої слави, а як державний жрець усі свої сили віддавав на службу

найчистішого мистецтва, а свою особисту славу приносив у жертву для добра...


ОБРАНЕЦЬ МУЗ І ГРАЦІЙ, з відгуку в газеті «Діло» від 18 січня 1909 р.

У виконанні своєї партії осягнув п. Менцинський вишини, доступні хіба лиш для обранців муз і

грацій.