Лотка Альфред Джеймс (fb2)


Настройки текста:






ЛОТКА Альфред Джеймс


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: американський.

Математик, статистик, біофізик, страховий аналітик, еколог. Першим у світові запропонував

математичну модель зростання популяцій. В математиці існує науковий термін «рівняння Лотки –

Вольтерра».

З міщанської родини.

Народився 2 березня 1880 р. в м. Лемберзі Австро-Угорської імперії (нині – м. Львів,

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 5 грудня 1949 р. в м. Нью-Йорку (США).

Навчався в вищих учбових закладах Німеччини, Франції, Англії.

Працював в наукових закладах США.

Спеціалізувався з проблем динаміки популяцій і енергетики.

Друкувався в «Journal of the Washington Academy of Science».

Як учений дебютував книгою «Елементи фізичної біології» (1925).

Потім настала черга книг «The Frequency Distribution of Scientific Productivity», «Математична

біофізика».

Серед друзів та близьких знайомих Л. – С. Улам, В. Оствальд, В. Алпатов, В. Вольтерра, В. Бейлі,

Ч. Адамс, Р. Пьорл, В. Костицин, Г. Гаузе та ін.


***

НАПРЯМ ЕВОЛЮЦІЇ,

з професійного кредо А. Лотки

Напрям еволюції такий, що сумарний потік енергії, яка проходить через систему, досягає

максимальної величини, можливої для даної системи.


ВИПАДКОВА ГІДНІСТЬ НЕБАГАТЬОХ, з наукового передбачення А. Лотки

Еволюція неначе перейшла межу, раса повинна певною мірою повернутися своїми слідами і знов

придбати щось від тієї позаособистністої свідомості, яка зараз здається лише випадковою гідністю

небагатьох.


ДУМКА НЕ Є ФОРМОЮ ЕНЕРГІЇ, з дослідження В. Вернадського «Кілька слів про ноосферу»

Ноосфера є нове геологічне явище на нашій планеті. В ній уперше людина стає найбільшою

геологічною силою. Вона може і повинна перебудовувати своєю працею і думкою область свого

життя, перебудовувати докорінно в порівнянні з тим, що було раніше. Перед нею відкриваються

все більш і більш широкі творчі можливості. І може бути, покоління моєї внучки вже наблизиться

до його розквіту.

Тут перед нами постала нова загадка. Думка не є форма енергії. Як же вона може змінювати

матеріальні процеси? Питання це дотепер науково не доведено. Його поставив вперше, наскільки я

знаю, американський вчений, що народився у Львові, математик і біофізик Альфред Лотка. Але

вирішити його він не зміг.


ВИВІВ ЗАКОН ЗВОРОТНОЇ ПРОПОРЦІЙНОСТІ, з статті Р. Мертона «Ефект Матфія в науці»

Загальне число наукових статей, опублікованих ученими, значно розрізняється, варіюючись від

великої частки докторів наук, які опублікували лише одну статтю, або взагалі нічого, до окремих

активних учених, подібних Уїльяму Томсону, Лордові Кельвіну з їх шістьма сотнями статей, або

математикові Артуру Кейлі, який публікує по статті кожні декілька тижнів впродовж всього свого

професійного життя і в цілому має близько тисячі статей.

Асиметрія розподілу абсолютного числа опублікованих статей найкращим чином описується

«законом зворотної пропорційності» наукової продуктивності Альфреда Лотки, який стверджує,

що число учених з n публікаціями обернено пропорційна n2. У різних дисциплінах, це дає 5-6

відсотків учених, котрі публікуються і в сукупності дають близько половини всіх статей в своїх

дисциплінах.


ХИЖАК І ЖЕРТВА, з статті К. Бороденко «Історія виникнення екології як самостійної науки»

Впровадження в екологічну практику математичних моделей почалося з робіт Альфреда Лотки.

Свій метод сам назвав «фізичною біологією» – спробою упорядкувати біологічне знання за

допомогою підходів, зазвичай вживаних у фізиці (зокрема – математичних моделей). Як один з

можливих прикладів він запропонував просту модель, котра описує зв’язану динаміку чисельності

хижака й жертви. Модель показала, що у випадку, коли вся смертність в популяції жертви

визначається хижаком, а народжуваність хижака залежить лише від забезпеченості його кормом

(тобто, числа жертв), то чисельність і хижака, і жертви здійснює правильні коливання.

Потім Лотка розробив модель конкурентних відносин, а також показав, що в популяції, яка

збільшує свою чисельність за експонентою, завжди встановлюється постійна вікова структура

(тобто співвідношення доль особин різного віку).

Пізніше ним же були запропоновані методи розрахунку низки найважливіших демографічних

показників.

...Популяційний підхід в екології тривалий час розвивали переважно зоологи. Ботаніки ж більше

досліджували співтовариства, котрі найчастіше трактували як цілісні і дискретні утворення, між

якими досить легко провести межу. Проте в 1920-і роки окремі екологи висловлювали «єретичні»

(для того часу) погляди, згідно яким різні види рослин можуть по-своєму реагувати на певні

чинники зовнішнього середовища, а їх розподіл зовсім не обов’язково повинен співпадати з

розподілом інших видів того ж співтовариства. З цього виходило, що межі між