Коженевский Юзеф (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


КОЖЕНЬОВСЬКИЙ Юзеф Віцентійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: польський.

Прозаїк, драматург, публіцист, педагог. Псевдонім – Амброжкевич. Один з фундаторів критичного

реалізму в польській літературі.

З родини службовця. Батько, Коженьовський В., – управителю маєтку графа Потоцького.

Народився 19 березня 1797 р. в с. Смільному Австро-Угорської імперії (нині – Бродовський район

Львівської області України).

Помер 17 вересня 1863 р. в м. Дрездені (Німеччина). Похований у родинному склепі на

Варшавському цвинтарі.

Закінчив Кременецький ліцей (1808-1819).

Працював викладачем Кременецького ліцею (1823-1833), Київського університету св. Володимира

(1833-1838), директором Харківської гімназії (1838-1846), директором Варшавської губернської

гімназії (1846-1848), інспектором варшавської Ради виховання, потім – Комісії віросповідань та

просвіти (1848-1863).

Член варшавського королівського Товариства приятелів науки (1829).

Член-кореспондент Краківського наукового товариства.

Друкувався в часопису «Тижневик Віленський».

Як літератор дебютував «Одою про 1815 рік» в часопису «Тижневик Віленський» (1816).

Потім настала черга книг «Карпатські горяни», «Євреї» (обидва – 1943), «Спекулянт», «Коротші

драми та комедії» (обидва – 1846), «Колокація» (1847), «Мандрівки дивака» (1848), «Нові

подорожі дивака» (1851), «Драми» (1853), «Рідня» (1857), «Маєток або ім’я» (1860).

Його перу також належать романи, повісті, оповідання, драми «Аферист», «Розподіл», «Гарна

жінка», «Мертві і живі», «Заручини акторки», «Чоловік і артист», «П’ятий акт», «Дівчина і дама».

П’єса «Монах» – перший твір слов’янських драматургів, який входив до репертуарів театрів

Російської імперії.

Поезія «Верховинець» стала популярною народною піснею, одну з музичних обробок якої виконав

М. Лисенко.

У Варшаві після нашого земляка вийшло 12-томне зібрання творів (1871-1873).

Українською К. перекладали М. Устиянович, С. Тобілевич, Г. Хоткевич.

У м. Броди одна з вулиць носить ім’я нашого земляка.

Серед друзів та близьких знайомих К. – М. Устиянович, В. Щасний, А. Бенза, З. Красінський та ін.


***

ТРУП З АНАТОМІЧНОГО СТОЛУ

, з драматургічного кредо Ю. Коженьовського

Що значить драма, читана без театру, без актора, без його голосу, всіляких чарів спектаклю? Це

труп ходячий, що втік із анатомічного столу, коли з нього зняли шкіру.

ЛЮДИ З ЗАБОЛОЧЕНИМИ НОГАМИ, з роману Ю. Коженьовського «Розподіл» у перекладі

С. Гупала

Дороги були такі, як це буває на Волині наприкінці листопада. Колії повні брудної рідоти, що

видається – вони не мають дна. Озерця води блищать на трактах і навіть полях, приготовлених для

весняної сівби. У селах кожна корчма, кожен тин – заляпані грязюкою.

Люди з заболоченими ногами; якщо хтось їхав, то їхав кроком, і повільний хід супроводжувала

музика кінських копит, що хлюпали рідким болотом чи тонули в розкислій землі. Музика була

зовсім не та, яку видавав кінь Фариса, коли легку ніжку у глибокі піски занурював.


ЛАВРИ – НА ТВОЇ СКРОНІ, з листа А. Бензи Ю. Коженьовському у червні 1841 р.

Навіть якби ти більше нічого не створив, то загальне визнання цієї драми («Карпатські горяни» –

авт.) обвило лаврами твої скроні.


СВІТКУ ТИ НАШ, пісня з книги Ю. Коженьовського «Карпатські горяни»

Верховино, світку ти наш!

Гей, як у тебе тут мило!

Як ігри вод, плине ту час,

Свобідно, шумно, весело.

Ой немає краю, краю

Над ту Верховину!

Коби мені тут побути

Хоч одну годину!

Ой немає краю, краю

Над ту Верховину!

Коби мені тут побути

Хоч одну годину!

З верха на верх, а з бору в бір

З легкою в серці думкою,

В чересі крис, в руках топір,

Буяє леґінь тобою.

Єсть у мене топір, топір,

Ще й кована бляшка,

Не боюся того німця,

Ані того ляшка!

Єсть у мене топір, топір,

Ще й кована бляшка,

Не боюся того німця,

Ані того ляшка!

Ей, що ми там Поділля край!

Нам полонина – Поділля,

А бори – степ, ялиця – май,

А звіра голос – весілля!

Черемоше, Черемоше,

Бистра твоя вода!

Дівчинонька хорошая,

Гарна твоя врода!

Черемоше, Черемоше,

Бистра твоя вода!

Дівчинонька хорошая,

Гарна твоя врода!

ПРОПОВІДУВАВ ПОМІРНІСТЬ, з кореспонденції С. Гупала «Зачарований Україною»

Сколихнула читацьку та глядацьку аудиторії драма «Карпатські горяни». Цей твір протягом 20

років був заборонений царською цензурою. Матеріал для драми Юзеф Коженьовський збирав під

час поїздок на Гуцульщину. Місцеві розповіді були письменникові джерелом для написання

глибокого соціального твору. Сюжет такий. Рекрут Антон Ревізорчук утікає з війська, повертається додому, вбиває соцького та стає опришком. Мати незламного горянина помирає з

відчаю, кохана божеволіє.

Антон Ревізорчук залишається нескореним, хоча розуміє своє становище: «Тепер усі мої

упокоїлись, пора і мені на шибеницю».

«Карпатські горяни» викликали величезний інтерес у глядачів, але драма суперечила російській

колоніальній політиці на Кавказі. Саме тоді тривали сутички царських військ із Шамілем, а тому

нагадування про поневолених горян у Карпатах викликало велике занепокоєння у влади.

Письменник тішився тим, що драма стала доступною для українців, які потрапили під австро-

угорське поневолення.

Доля та недоля людей, корінних мешканців Західної України, першорядна роль, яку їм відводив

драматург (у центрі уваги до того часу перебували лише королі та вожді) – в польській драматургії

все це було не розробленим явищем.

...Юзеф Коженьовський проповідував (як у житті, так і в творчості) помірність. Був радий, що

доля позбавила його і нестатків, і великого багатства. Саме за цих умов, на його переконання, можливе здоров’я, свобода та спокій.

Письменник застерігав оберігатися згубного впливу капіталізму та людської зажерливості, дуже

хотів, аби на українській землі мирно вживалися українці з поляками, саме ті, хто на ній

господарює.


РОМАНТИЗМ ТА УКРАЇНСЬКІСТЬ, з розвідки І. Вушко «Еволюція читацьких інтересів

львів’ян у другій половині XIX століття (за даними про діяльність бібліотеки Оссолінських)»

Аналіз читання польської літератури базується на прикладах кількох найпопулярніших у

середовищі бібліотеки Оссолінських у другій половині XIX ст. авторів – Юзеф Крашевський, Юзеф Коженьовський, Міхал Чайковський та Генрик Сенкевич. Процентне відношення замовлень

на твори певного автора до загальної кількості замовлень на літературу: Рік

Крашевський

Чайковський

Коженьовський

Сенкевич

1850

12,0

5,0

7,7

0

1870

8,0

2,5

2,0

0

1890

7,0

3,2

6,7

10,0


Юзеф Коженьовський працював у жанрі соціальних роману та драми. Найбільш відомі роботи

«Speculator» («Спекулянт») і «Relations» («Відносини») подають картину польського суспільства

XIX ст. Початковий період його діяльності ідентифікують з епохою романтизму, тоді як пізніші

твори (наприклад, «Гуцули») відносять до періоду зародження народницького напряму в

польській літературі.

Підсумовуючи інформацію про чотирьох письменників, які потрапили в список найпопулярніших

серед читачів бібліотеки Оссолінських, потрібно визначити спільне і відмінне в їхній роботі.

Перше, що відразу впадає у вічі, – це жанрова та тематична схожість. Усі вони активно

розробляють історичну тематику (особливо це стосується Крашевського, Чайковського та

Сенкевича і, дещо менше, – Коженьовського).

Ще дві об’єднуючі риси – «романтизм» Крашевського, Чайковського і Коженьовського та

«українська тематика» Чайковського і Коженьовського.


«ВЕРХОВИНЦІ» МАЮТЬ З’ЯВЛЯТИСЯ НА СЦЕНІ, з листа Я. Головацького О. Бодянському

від 9 квітня 1849 р.

Високопочитаємий господине, милостивий пане!

Вже кілька місяців минуло, як я получив від Вас так миле для мене письмо, в котрім ласкаво

обіцялисьте частіше переписну продовжати із моєю милостію.

У Львові виходить дві політичеські газети руські: а) «Зоря Галицька», двічі на тиждень, півтора

листа, в котрій поміщаються політичеські ізвістія і розправи, також поезії і розправи [останнє

слово перекреслено], простонародно ізложені від тутейшого общества земледільчеського

руського; б) «Новини» – також двічі на тиждень, по чверті листа – печатають, кромі політичеських

ізвістій, також поезії, між которими находяться часом дуже красні. Левицький печатає в

Перемишлі граматику язика руського. «Маруся», повість Основ’яненка, перепечатується у Львові

із життєописанієм Квітки. Гадають також ще «Енеїду» Котляревського перепечатати, бо книжок із

Росії не спосіб получати.

Колестин Скоморовський оголосив передплату на «Єрмака» Хомякова, котрий переложив стихом

на малоруську М. Устиянович, соловей руський, як тут звичайно називають сього талановитого

нашого поета, переложив драму Коженьовського «Верховинці» («Górale Karpaccy»), а любителі

драматичеського іскуства, котрі вже кілька разів представляли Котляревського «Наталку...» і

«Москаля...», і інші драм. кавалки, гадають ту драму представити. О, як би нам ся теперка придали

драми Основ’яненка і других малорос. авторів, а навіть і великоруські сочиненія драматичні, особенно представляющі сцени із України, козаччини або древньої Русі!

Маю честь бути Вашого високоблагородія щирим почитателем

Я. Головацький.


НАЦІОНАЛЬНИЙ КОЛОРИТ, О. Шлемко «Гуцульський театр Гната Хоткевича як

мистецький та етносоціокультурний феномен»

У переробці та постановці Г. Хоткевича драма польського драматурга Ю. Коженьовського

«Karpaccy gьra le», що отримала назву «Антін Ревізорчук», а на сцені йшла під назвою

«Верховинці», вперше дала можливість героям драми заговорити гуцульською говіркою, а

гуцульським акторам почувати себе на сцені природно і органічно.

Внаслідок переробки вдалося поліпшити композиційну цілісність та сценічність драми, надати їй

реалістичнішого звучання, національного колориту та правдиво відтворити трагічне життя і

кохання Антона Ревізорчука, який дезертирував з австрійського війська, щоб помститись своїм

кривдникам та змушений був стати на шлях збройної боротьби з окупаційним режимом і піти за

це на страту. Антиавстрійське спрямування драми стало причиною заборони вистави цензурним

відомством австрійсько-польського режиму.


УРОЧИСТА АКАДЕМІЯ, з повідомлення інформагенцій «Бродівчани вшанували пам’ять

земляка Юзефа Коженьовського»

У Бродах відбулася урочиста академія з нагоди 210-ої річниці з дня народження уродженця міста, польського драматурга і письменника Юзефа Коженьовського. У роботі академії взяв участь віце-

консул Республіки Польща у Львові Марцін Зєнєвіч.

За словами Марціна Зєнєвіча, «у майбутньому дві наші країни будуть поєднувати не лише імена

відомих людей, а й тісна економічна співпраця з польськими виробниками, перші паростки якої

помітні уже сьогодні». Наукові реферати про життя і творчість Юзефа Коженьовського

представили працівники Бродівського історико-краєзнавчого музею, представник польського

радіо у Львові Беата Кос.