годувальниці руська мова стала першою, якою я оволодів, хоча у батьківському домі говорили
переважно польською, німецькою та французькою. І це саме вона розповідала мені чарівні
русинські казки або співала, заколисуючи мене, тож малоросійські народні пісні запали мені в
душу на все життя, залишивши слід у моєму житті, моєму емоційному світі та й у всіх пізніших
працях.
ЛІСОВИЙ КАЇН, з книги Л. Захер-Мазоха «Мандрівник»
Старий єгер пригладив рукою сиве волосся, розкидане неприборканими потоками повітря, і
посміхнувся. У блакитному ефірі над нами кружляв орел. Старий приклав до очей долоню,
нахмурив важкі брови і подивився на нього.
– Бажаєте в нього вистрілити? – протяжно вимовив він.
– А хіба це можливо? – заперечив я.
– Буря жене його донизу, – пробурмотів старий, не міняючи пози.
Насправді, чорна крилата крапка над нами збільшувалася З кожною секундою, я вже міг
розрізнити блиск його пір’я. Ми вибралися на галявину, з усіх боків оточену темними ялинами, між якими, немов експонати анатомічного музею, скелетами біліли берези й там-сям палали
червоні кетяги горобини.
Орел спокійно кружляв над нами.
– Ну, стріляйте, пане.
– Стріляй ти, старий.
Єгер напівзакривав очі, моргав деякий час, потім притиснув до плеча свою іржаву рушницю і звів
курок.
– Мені і справді стріляти?
– Зрозуміло! Я все одно не вцілю.
– Ну, тоді з Богом.
Старий спокійно притис до щоки рушницю, із дула виблиснуло; лісовий масив, гуркочучи, луною
повернув постріл. Птах склав крила, здавалося, ще мить повітря тримало його, потім каменем
звалилася додолу. Ми поспішили до нього.
– Каїн! Каїн! – пролунало раптово в наш бік з чагарників, металево, могутньо, мов голос
Господній, коли він звертався до проклятого брата, котрий пролив рідну кров. І тут гілки
розсунулися.
Перед нами з’явилося щось нелюдське у своїй дикості і дивині.
ЗМУШУВАВ ДРУЖИНУ ВІДДАВАТИСЯ ІНШОМУ, з статті «Захер-Мазох: життя і творчість»
на інтернет-сайті abc-people.com
Блискуче закінчивши університетський курс і захистивши дисертацію, Захер-Мазох одержує
посаду приват-доцента. Мемуари свідчать про успіх, яким привабливий викладач користувався у
нудьгуючих світських пані і гарнізонних офіцерів-вітрогонів.
...Захер-Мазох з дитинства мріяв про кар’єру лицедія і зумів перетворити свої лекції з історії
монархії Габсбургів на розважальне шоу для студентів. Незабаром університетське начальство
висловлює все більшу незадоволеність молодим ученим, який систематично прогулює офіційні
засідання, і відмовляє йому в просуванні кар’єрними сходами. Його стрімко починають обходити
колеги. Одним з претендентів на заняття місця екстраординарного професора став дід знаменитого
диригента Макс фон Караян.
Продовжуючи числитися приват-доцентом, Захер-Мазох майже припиняє викладацьку діяльність, постійно просячи відпустки «за хворобою» або для поїздок Європою.
...Згодом з ним розпочинає двозначне листування дівчина на ім’я Аврора фон Ремелін, яка вийде
за 37-річного Леопольда заміж. Дружина Захер-Мазоха, яка привласнила собі ім’я Ванди на честь
персонажа книги «Венера в хутрі», не тільки навчилася поводитися з батогом, але й сама стала
писати оповідання. В них вона «намагається задовольнити свої сексуальні бажання і не дозволяє
чоловікам-мазохістам перешкоджати їй в цьому». Героїнею однією з новел є прекрасна вдова-
аристократка, яка купує чоловіків-рабів і користується ними для задоволення своїх сексуальних
бажань, а коли вони їй набридають – вбиває.
...Захер-Мазох любив, аби жінка з пишними формами, одягнена в хутро і озброєна хлистом, принижувала його, зв’язувала, цькувала тваринними. Він любив вбиратися прислугою, одягати
маскарадні наряди, а за нагодою навіть примушував дружину віддаватися іншому чоловікові.
СЕКСУАЛЬНА АНОМАЛІЯ, з розвідки Р. фон Крафт-Ебінґа «Сексуальна психопатія»
Я вважаю цілком виправданим називати цю сексуальну аномалію «мазохізмом», оскільки автор, Захер-Мазох, часто кладе в основу своїх творів саме цю перверсію, котра до нього не була відома
науковому світові як така.
НАСОЛОДА ЧЕРЕЗ МУКУ, з рецензії Ю. Білової «Біля витоків психоаналізу»
Скандально відомий письменник Леопольд фон Захер-Мазох був, по суті, першим, хто ціною своєї
прижиттєвої
