Захер-Мазох Леопольд (fb2)




ЗАХЕР-МАЗОХ Леопольд


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: австрійсько-німецький.

Письменник. Частина його прізвища ще за життя стала науковим терміном «мазохізм» (1886).

З родини службовця. Батько – лемберзький поліцай-президент.

Народився 27 січня 1836 р. в м. Лемберзі Австро-Угорської імперії (нині – м. Львів,

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 9 березня 1895 р. в с. Ліндхеймі (Гессен, Німеччина). Урну з прахом знищила пожежа

(1929).

Закінчив Празьку гімназію, навчався в Празькому університеті, закінчив Грацький університет.

Працював викладачем Грацького, Лемберзького університетів, був засновником і видавцем

журналів «Австрійська альтанка» (1866-1867), «Щомісячник театру і музики» (1868), художнього

альманаху «На висоті» (1881-1885).

Кавалер французького ордена Почесного легіону (1886).

Друкувався в журналах «Діло», «Століття», «Спостерігач».

Як літератор дебютував романом «Одна галіцийська історія. Рік 1846» (1858).

Потім настала черга романів «Останній король мадярів» (1866), «Розлучена» (1870), «Заповіт

Каїна» (1870), «Венера в хутрі» (1874), «Душогубка» (1887), «Товариство ворогів жінок»,

«Шукають людину» (обидва – 1888), повісті «Чорний кабінет» (1875), «Галіцийських оповідань»

(1876), «Єврейських оповідань» (1878).

Перу нашого земляка також належать книги «Захід Угорщини і Марія Австрійська», «Демонічні

жінки», «Емісар», «Кохання Платона», «Місячна ніч», «Людина без забобонів», «Дон Жуан з

Коломиї».

З.-М. відкрив для німецькомовної літератури народне життя східної Європи.

Що стосується особистого життя, то наш земляк у ранньому віці пережив смерть сестер і брата; у

12-річному віці помер його син Саша; перша дружина, Ванда втекла з коханцем, прихопивши

молодшого з синів; воював зі своїм видавцем і був засуджений до восьми днів ув’язнення (1880).

Відома рок-група «Оксамитовий андеґраунд» поклала на музику мазохістські фантазії Северина з

«Венери в хутрі» (1967).

У м. Львів встановлено пам’ятник З.-М. (2008).

Його повісті «Дон Жуан з Коломиї», «Венера в хутрі» та «Місячна ніч» у перекладі українською

мовою вийшли у м. Івано-Франківськ (2009).

Серед друзів та близьких знайомих З.-М. – М. Куземський, Г. фон Коттвітц, Я. Шеля, К. фон

Шліхтегроль, Ф. фон Пістор та ін.


***

ПОДВІЙНЕ ШМАГАННЯ

, з життєвого кредо Л. Захера-Мазоха

Той, хто шмагає себе, заслуговує, щоб і його хльостали.

ЗДАТНА І НА НАЙБРУДНІШЕ, І НА НАЙЧИСТІШЕ, «жіночі» афоризми Л. Захер-Мазоха

Ніколи не відчувай себе в безпеці поряд з коханою жінкою.

Жінки не настільки хороші, як уявляють їх шанувальники і захисники, і не настільки погані, як їх

зображають їх вороги. Характер жінки є безхарактерність.

Не існує жінки ні такої хорошої, ні такої поганої, яка не була б здатна в будь-яку мить і на

найбрудніші, і на найчистіші, на диявольські, як і на божественні думки, відчуття і вчинки.

Існує єдиний вибір: бути або тираном, або ж рабом жінки.


ЯК ЗАМАНЕТЬСЯ, з шлюбної угоди між Л. Захер-Мазохом і Ф. фон Пістор Багдановою

За найменшої його провини, недогляду чи образи величності пані (Фанні фон Пістор Багданової), вона може карати свого раба (Леопольда Кавалера фон Захер-Мазоха), як їй заманеться.

З свого боку, Фанні фон Пістор обіцяє за можливістю частіше носити хутра, особливо тоді, коли

вона виявляє жорстокість.


МАЄТЕ ВБИТИ СЕБЕ САМІ, з шлюбної угоди між Л. Захер-Мазохом і В. фон Дунаєвою

Мій раб! Умови, на яких я приймаю вас і терплю поряд з собою, наступні: повна і беззастережна

відмова від власного «я». Мені надається право карати вас, як мені заманеться. Якщо я утопаю в

розкоші, а вас примушую терпіти злигодні і зневажаю вас ногами, ви повинні покірливо цілувати

ногу, яка зневажає вас. Мені дозволена найбільша жорстокість, і навіть якщо я вас понівечу, ви

повинні знести це без будь-яких скарг.

Ви визнаєте за мною владу і право замучити вас до смерті за допомогою всіх неймовірних тортур.

Коли ви не зможете більш виносити мого панування, тоді ви повинні вбити себе самі, свободу я

вам не поверну ніколи. Своїм чесним словом я зобов’язуюся бути рабом пані Ванди фон Дунаєвої

(Рюмелін А. – авт.) догідливо підкоритися тому, що вона мені присудить.

Доктор Леопольд Кавалер фон Захер-Мазох.


ВВАЖАЮ СЕБЕ УКРАЇНЦЕМ, зі спогадів Л. Захер-Мазоха

З її молоком я всмоктав любов до русинів, до свого краю, до своєї вітчизни... Завдяки моїй

годувальниці руська мова стала першою, якою я оволодів, хоча у батьківському домі говорили

переважно польською, німецькою та французькою. І це саме вона розповідала мені чарівні

русинські казки або співала, заколисуючи мене, тож малоросійські народні пісні запали мені в

душу на все життя, залишивши слід у моєму житті, моєму емоційному світі та й у всіх пізніших

працях.

ЛІСОВИЙ КАЇН, з книги Л. Захер-Мазоха «Мандрівник»

Старий єгер пригладив