Захер-Мазох Леопольд (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


ЗАХЕР-МАЗОХ Леопольд


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: австрійсько-німецький.

Письменник. Частина його прізвища ще за життя стала науковим терміном «мазохізм» (1886).

З родини службовця. Батько – лемберзький поліцай-президент.

Народився 27 січня 1836 р. в м. Лемберзі Австро-Угорської імперії (нині – м. Львів,

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 9 березня 1895 р. в с. Ліндхеймі (Гессен, Німеччина). Урну з прахом знищила пожежа

(1929).

Закінчив Празьку гімназію, навчався в Празькому університеті, закінчив Грацький університет.

Працював викладачем Грацького, Лемберзького університетів, був засновником і видавцем

журналів «Австрійська альтанка» (1866-1867), «Щомісячник театру і музики» (1868), художнього

альманаху «На висоті» (1881-1885).

Кавалер французького ордена Почесного легіону (1886).

Друкувався в журналах «Діло», «Століття», «Спостерігач».

Як літератор дебютував романом «Одна галіцийська історія. Рік 1846» (1858).

Потім настала черга романів «Останній король мадярів» (1866), «Розлучена» (1870), «Заповіт

Каїна» (1870), «Венера в хутрі» (1874), «Душогубка» (1887), «Товариство ворогів жінок»,

«Шукають людину» (обидва – 1888), повісті «Чорний кабінет» (1875), «Галіцийських оповідань»

(1876), «Єврейських оповідань» (1878).

Перу нашого земляка також належать книги «Захід Угорщини і Марія Австрійська», «Демонічні

жінки», «Емісар», «Кохання Платона», «Місячна ніч», «Людина без забобонів», «Дон Жуан з

Коломиї».

З.-М. відкрив для німецькомовної літератури народне життя східної Європи.

Що стосується особистого життя, то наш земляк у ранньому віці пережив смерть сестер і брата; у

12-річному віці помер його син Саша; перша дружина, Ванда втекла з коханцем, прихопивши

молодшого з синів; воював зі своїм видавцем і був засуджений до восьми днів ув’язнення (1880).

Відома рок-група «Оксамитовий андеґраунд» поклала на музику мазохістські фантазії Северина з

«Венери в хутрі» (1967).

У м. Львів встановлено пам’ятник З.-М. (2008).

Його повісті «Дон Жуан з Коломиї», «Венера в хутрі» та «Місячна ніч» у перекладі українською

мовою вийшли у м. Івано-Франківськ (2009).

Серед друзів та близьких знайомих З.-М. – М. Куземський, Г. фон Коттвітц, Я. Шеля, К. фон

Шліхтегроль, Ф. фон Пістор та ін.


***

ПОДВІЙНЕ ШМАГАННЯ

, з життєвого кредо Л. Захера-Мазоха

Той, хто шмагає себе, заслуговує, щоб і його хльостали.

ЗДАТНА І НА НАЙБРУДНІШЕ, І НА НАЙЧИСТІШЕ, «жіночі» афоризми Л. Захер-Мазоха

Ніколи не відчувай себе в безпеці поряд з коханою жінкою.

Жінки не настільки хороші, як уявляють їх шанувальники і захисники, і не настільки погані, як їх

зображають їх вороги. Характер жінки є безхарактерність.

Не існує жінки ні такої хорошої, ні такої поганої, яка не була б здатна в будь-яку мить і на

найбрудніші, і на найчистіші, на диявольські, як і на божественні думки, відчуття і вчинки.

Існує єдиний вибір: бути або тираном, або ж рабом жінки.


ЯК ЗАМАНЕТЬСЯ, з шлюбної угоди між Л. Захер-Мазохом і Ф. фон Пістор Багдановою

За найменшої його провини, недогляду чи образи величності пані (Фанні фон Пістор Багданової), вона може карати свого раба (Леопольда Кавалера фон Захер-Мазоха), як їй заманеться.

З свого боку, Фанні фон Пістор обіцяє за можливістю частіше носити хутра, особливо тоді, коли

вона виявляє жорстокість.


МАЄТЕ ВБИТИ СЕБЕ САМІ, з шлюбної угоди між Л. Захер-Мазохом і В. фон Дунаєвою

Мій раб! Умови, на яких я приймаю вас і терплю поряд з собою, наступні: повна і беззастережна

відмова від власного «я». Мені надається право карати вас, як мені заманеться. Якщо я утопаю в

розкоші, а вас примушую терпіти злигодні і зневажаю вас ногами, ви повинні покірливо цілувати

ногу, яка зневажає вас. Мені дозволена найбільша жорстокість, і навіть якщо я вас понівечу, ви

повинні знести це без будь-яких скарг.

Ви визнаєте за мною владу і право замучити вас до смерті за допомогою всіх неймовірних тортур.

Коли ви не зможете більш виносити мого панування, тоді ви повинні вбити себе самі, свободу я

вам не поверну ніколи. Своїм чесним словом я зобов’язуюся бути рабом пані Ванди фон Дунаєвої

(Рюмелін А. – авт.) догідливо підкоритися тому, що вона мені присудить.

Доктор Леопольд Кавалер фон Захер-Мазох.


ВВАЖАЮ СЕБЕ УКРАЇНЦЕМ, зі спогадів Л. Захер-Мазоха

З її молоком я всмоктав любов до русинів, до свого краю, до своєї вітчизни... Завдяки моїй

годувальниці руська мова стала першою, якою я оволодів, хоча у батьківському домі говорили

переважно польською, німецькою та французькою. І це саме вона розповідала мені чарівні

русинські казки або співала, заколисуючи мене, тож малоросійські народні пісні запали мені в

душу на все життя, залишивши слід у моєму житті, моєму емоційному світі та й у всіх пізніших

працях.

ЛІСОВИЙ КАЇН, з книги Л. Захер-Мазоха «Мандрівник»

Старий єгер пригладив рукою сиве волосся, розкидане неприборканими потоками повітря, і

посміхнувся. У блакитному ефірі над нами кружляв орел. Старий приклав до очей долоню,

нахмурив важкі брови і подивився на нього.

– Бажаєте в нього вистрілити? – протяжно вимовив він.

– А хіба це можливо? – заперечив я.

– Буря жене його донизу, – пробурмотів старий, не міняючи пози.

Насправді, чорна крилата крапка над нами збільшувалася З кожною секундою, я вже міг

розрізнити блиск його пір’я. Ми вибралися на галявину, з усіх боків оточену темними ялинами, між якими, немов експонати анатомічного музею, скелетами біліли берези й там-сям палали

червоні кетяги горобини.

Орел спокійно кружляв над нами.

– Ну, стріляйте, пане.

– Стріляй ти, старий.

Єгер напівзакривав очі, моргав деякий час, потім притиснув до плеча свою іржаву рушницю і звів

курок.

– Мені і справді стріляти?

– Зрозуміло! Я все одно не вцілю.

– Ну, тоді з Богом.

Старий спокійно притис до щоки рушницю, із дула виблиснуло; лісовий масив, гуркочучи, луною

повернув постріл. Птах склав крила, здавалося, ще мить повітря тримало його, потім каменем

звалилася додолу. Ми поспішили до нього.

– Каїн! Каїн! – пролунало раптово в наш бік з чагарників, металево, могутньо, мов голос

Господній, коли він звертався до проклятого брата, котрий пролив рідну кров. І тут гілки

розсунулися.

Перед нами з’явилося щось нелюдське у своїй дикості і дивині.


ЗМУШУВАВ ДРУЖИНУ ВІДДАВАТИСЯ ІНШОМУ, з статті «Захер-Мазох: життя і творчість»

на інтернет-сайті abc-people.com

Блискуче закінчивши університетський курс і захистивши дисертацію, Захер-Мазох одержує

посаду приват-доцента. Мемуари свідчать про успіх, яким привабливий викладач користувався у

нудьгуючих світських пані і гарнізонних офіцерів-вітрогонів.

...Захер-Мазох з дитинства мріяв про кар’єру лицедія і зумів перетворити свої лекції з історії

монархії Габсбургів на розважальне шоу для студентів. Незабаром університетське начальство

висловлює все більшу незадоволеність молодим ученим, який систематично прогулює офіційні

засідання, і відмовляє йому в просуванні кар’єрними сходами. Його стрімко починають обходити

колеги. Одним з претендентів на заняття місця екстраординарного професора став дід знаменитого

диригента Макс фон Караян.

Продовжуючи числитися приват-доцентом, Захер-Мазох майже припиняє викладацьку діяльність, постійно просячи відпустки «за хворобою» або для поїздок Європою.

...Згодом з ним розпочинає двозначне листування дівчина на ім’я Аврора фон Ремелін, яка вийде

за 37-річного Леопольда заміж. Дружина Захер-Мазоха, яка привласнила собі ім’я Ванди на честь

персонажа книги «Венера в хутрі», не тільки навчилася поводитися з батогом, але й сама стала

писати оповідання. В них вона «намагається задовольнити свої сексуальні бажання і не дозволяє

чоловікам-мазохістам перешкоджати їй в цьому». Героїнею однією з новел є прекрасна вдова-

аристократка, яка купує чоловіків-рабів і користується ними для задоволення своїх сексуальних

бажань, а коли вони їй набридають – вбиває.

...Захер-Мазох любив, аби жінка з пишними формами, одягнена в хутро і озброєна хлистом, принижувала його, зв’язувала, цькувала тваринними. Він любив вбиратися прислугою, одягати

маскарадні наряди, а за нагодою навіть примушував дружину віддаватися іншому чоловікові.


СЕКСУАЛЬНА АНОМАЛІЯ, з розвідки Р. фон Крафт-Ебінґа «Сексуальна психопатія»

Я вважаю цілком виправданим називати цю сексуальну аномалію «мазохізмом», оскільки автор, Захер-Мазох, часто кладе в основу своїх творів саме цю перверсію, котра до нього не була відома

науковому світові як така.


НАСОЛОДА ЧЕРЕЗ МУКУ, з рецензії Ю. Білової «Біля витоків психоаналізу»

Скандально відомий письменник Леопольд фон Захер-Мазох був, по суті, першим, хто ціною своєї

прижиттєвої слави і посмертного «доброго імені» вказав на пряму залежність пристрасті і

страждання, болю і насолоди, похітливості й жорстокості в сексуальному житті, передбачивши

тим самим відкриття психоаналізу і художні одкровення декадансу. Не випадково героїня його

знаменитої «Венери в хутрі» говорить, що «врешті-решт в усіх наших пристрастях немає нічого

особливого і дивного: кому ж не подобаються красиві хутра, і всякий знає і відчуває, як близько

споріднені одна з одною похітливість і жорстокість».

Демонічні жінки Захер-Мазоха усвідомлено або несвідомо проповідують естетику насолоди через

муку, проте, на відміну від героїнь де Сада, вважають за краще, аби їх одягали, а не роздягали.


ПРИВИД МАЗОХІЗМУ, з книги Л. Вульфа «Мої найзаповітніші фантазії: Леопольд фон Захер-

Мазох і міф Східної Європи»

Захер-Мазох маніпулює засобами і символами російського варварства, щоб підсилити свої

фантазії про романтичну жорстокість і сексуальне рабство. Цей аспект його творів одразу став

очевидним для сучасних йому критиків, і «Венера в хутрі», після її опублікування у 1870 р., була

відповідним чином засуджена впливовою газетою «Neue Freie Presse», що видавалась у Відні.

Захер-Мазоха ганили як небезпечного мистецького агента «комунізму» і російського нігілізму.

І справді, Захер-Мазох використовував елементи російського життя, більше того, він грав на

страхах і уявленнях своїх сучасників щодо Росії, аби внести збурення у звичні романтичні форми

буржуазного вікторіанського суспільства в Європі ХІХ ст. Проте Захер-Мазох наполягав на тому, що його власні схильності були поширені як серед росіян, так і серед німців. Один зі

співробітників Крафт-Ебінґа, котрий збирав для нього інформацію, десь на зламі століть

повідомляв, що ця перверсія, ймовірно, трапляється досить часто, посилаючись на той факт, що

«кожна досвідчена повія тримає у себе якийсь підхожий предмет (зазвичай батіг) для шмагання», ще він зазначив, що «всі повії стверджують, що є багато чоловіків, котрі люблять удавати з себе

«раба» – себто, люблять, щоб їх так називали, а також просять, аби їх лаяли, топтали ногами й

били». Висновок був вельми тривожним: «Кількість мазохістів є більшою, ніж навіть можна було

собі уявити».

Вочевидь, критик «Венери в хутрі», який засудив роман у 1870 р. за його підступні комуністичні й

нігілістичні ідеї, вже тоді підозрював, що привид, який бродить по Європі, мав би бути привидом

мазохізму.


ЗАЛІЗТИ В ШТАНИ КЛАСИКОВІ МОЖЕ КОЖЕН БАЖАЮЧИЙ, з повідомлень

інформаційних агенцій

Бронзова статуя Мазоха у Львові в натуральний зріст – 170 см – приховує низку пікантних

«сюрпризів». На грудях вмонтоване збільшувальне скло, через яке можна розглянути еротичні

картинки. Очевидно, автори вирішили, що діти й підлітки до цих картинок не дотягнуться.

А через ліву кишеню можна залізти в штани Захер-Мазоха і помацати його за «чоловічу гідність»

– на щастя.

У розташованому поряд з пам’ятником кафе на стінах – еротичні зображення і цитати з творів

Мазоха, а також речі, пов’язані з мазохізмом. В меню – блюда, приготовані з продуктів-

афродизіаків, а двері в заклад виконані у вигляді замкової щілини, що символізує тему вуаєризму, яку Мазох теж детально висвітлив.


ВІДЗНАЧИЛИ ЮВІЛЕЙ ЗЕМЛЯКА, з замітки «Гроші за бійку «депутатів»-мазохістів» на

gazeta.ua

Мешканці Львова оригінально відзначили 175-річчя Леопольда фон Захер-Мазоха (2001). На честь

ювілею біля тематичного кафе «Мазох» спорудили боксерський ринг, на якому «депутати» і

«міністри» били один одного не тільки кулаками, але й іншими предметами, як це часто

відбувається в українському парламенті.

При цьому «глядачі», з числа тих же "політиків", намагалися не лише взяти участь в бійці, а й

«підкупити суддю».

«Ми вирішили відзначити день народження Мазоха найвизначнішою мазохістською подією

України у минулому році», - розповів директор мережі концептуальних авторських ресторанів

«Фест» Юрій Назарук.

Завершилася вистава появою величезного торта, шматки якого разом з чаєм і кавою пропонували

усім охочим.