культури Єльця, а в 1885-1888 році працював тут.
...Період Єльця творчої діяльності Юліана Федоровича Закржевського майже не досліджений і має
відбутися велика робота з його вивчення.
НАРИС ПРО СПІВАКА, з статті Л. Агєєвої «вулиця Велика Червона: і сьогодні»
З краєзнавчої літератури знаємо, що в цій частині міста були «номери» Бергмана. «Номери»,
видно, не дуже хорошої якості, тому що в казанських путівниках їх називали в останню чергу.
За відомостями Л. Жаржевського, будинку з «номерами» вже немає. Він стояв у дворі, за
сучасною будівлею, котра виходить на площу Свободи. Тут любили жити актори, котрі
приїжджали на гастролі, бо театр був поряд. Про одне з них розказано в нарисі Ф. Гафурової. Це –
соліст опери, драматичний тенор Ю. Закржевський.
Закржевський дружив з людьми неблагонадійними (з погляду поліції), брав участь в «червоних»
концертах (на користь політичних засланців), в добродійних концертах на користь
малозабезпечених студентів. Серед його найближчих друзів були активні учасники революційного
підпілля.
У 1901 році Казань відзначала 30-річний ювілей сценічної діяльності артиста. У 1913-му друзі
задумали влаштувати концерт на його користь, проте влада не дозволила – пригадали йому
«гріхи» молодості.
Останніми роками співак хворів і бідував.
МОЛЕБНА ТАК І НЕ ВІДСЛУЖИЛИ, з «Літопису м. Пермі з 1890 р. по 1912 р. В. С.
Верхоланцева»
17 вересня відбулося відкриття в Пермі оперного сезону. Перед відкриттям вийшов конфлікт між
єпископом Петром і міською дирекцією. Остання просила першого дати дозвіл відслужити
молебень перед початком сезону в міському театрі. Преосвященний категорично відмовив.
Міська дирекція послала своє прохання про дозвіл до св. Синоду. Той підтримав єпископа Петра.
Таким чином, молебень в театрі не відслужили.
До складу оперної трупи увійшли: Круглов (баритон), Шевельов (тенор), Закржевський (тенор), Шор-Плотнікова (сопрано), Асатурова (сопрано), Ткачов (бас), Ковелькова (меццо-сопрано),
Пушкарьов та Ілющенко.
ДРУЖИНА – НЕОРДИНАРНА ОСОБИСТІСТЬ, з листа В. Гаршина Є. Гаршину від 2 лютого
1882 р.
Дорогий Женя! Дуже вдячний тобі, дорогою мій голубчику, за листа. Якщо ти дійсно писатимеш
до мене кожного тижня, то зробиш мені велике, велике задоволення.
...А Л. М.* насправді з таких, що повз неї безкарно може пройти не всяка людина. А людиськам
вона і зовсім смерть, мабуть: одна чарівність все візьме. Проте якби одна чарівність, то небезпека
ще не велика, але вона і взагалі – дівчина не зовсім ординарна.
...Сьогодні мені 27 років. Господи, куди час, та не тільки час, куди молодість пішла. Якщо її навіть
до 30 років вважати, то лише три роки залишається.
...До побачення. Міцно цілую тебе.
Люблячий брат Всеволод Г.
*Коротнєва Лідія Миколаївна – далека родичка Гаршина, що зустрічалася з ним в 1878 р.,
згодом – цивільна дружина Закржевського; працювала в Казані, померла від тифу у в’язниці.
