творчості, в яких працював Лєц, – це поезія».
Звичайно, «непричесаність» думок Лєца не лише в імпровізаційності, спонтанності їх виникнення
і фіксації: уважний читач, звичайно, зверне увагу на віртуозність, з якою письменник оперує
словами на мінімальному просторі афоризму. «Непричесаність», в першу чергу, – у відмові
підкорятися густому гребінцю і ножицям цензури, в опорі, який цей насторожений розум, який у
всьому сумнівався, надає узам звичних схем мислення, тиску загальноприйнятих поглядів, помилковій багатозначності різних догм і етично-побутових стереотипів. Зовні мініатюрній
художній формі належало утілити в собі всю напругу творчої волі письменника-гуманіста.
Читач, котрий ознайомився з основними віхами життєвого і творчого шляху Лєца, без зусиль
відзначить, що «Непричесані думки» – це також прихована автобіографія поета. Він уклав в цій
книзі всі свої виклики силам, що протистоять людській гідності і принципам демократії, всі свої
думки про природу історичного процесу, його небезпеки і деформації, своє знання «анатомії
влади» і механізмів її здійснення. Він з неспокоєм відзначає театральність буденної людської
поведінки і повсякденність міщанського кругогляду у людей театру.
Створюючи найлаконічнішу хроніку пережитого сучасним художником з Східної Європи,
письменник виступав поборником активного гуманізму, який поєднував в собі гіркоту і печаль
важкого історичного досвіду з терпимістю і добротою, а його висновки знаходили універсальну
значущість і масштабність
«Непричесані думки», безумовно, стали новим словом в мистецтві афоризму – цієї якнайдавнішої і
цінованої у всі часи форми.
