Головацкий Яков (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


ГОЛОВАЦЬКИЙ Яків Федорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Поет, фольклорист, громадський діяч. Псевдоніми – Ярослав Головацький, Гаврило Русин,

Галичанин, Балагур Яцько.

З родини священика.

Народився 17 (29) жовтня 1814 р. в с. Чепелях Галичини (нині – Бродівський район Львівської

області України).

Помер 13 травня 1888 р. в м. Вільнюсі Російської імперії (нині – столиця Республіки Литва).

Навчався в Кошицькій духовній академії (1834), Пештському університеті (1835), закінчив

Львівський університет (1841).

Г. – член Російського географічного товариства, почесний член Товариства історії і старовини

російської (1866).

Був священиком (1842-1848), професором, ректором Львівського університету (1848-1864),

головою Віденської археографічної Комісії (1868-1888), головою тимчасової комісії з

облаштування Віленських публічної бібліотеки й музею (з 1871).

Наш земляк організував випуск альманаху «Русалка Дністрова» (1837).

Г. – автор книг «Розправа о язиці южноруськім і єго нарічіях» (1848), «Граматика російської

мови» (1849), «Хрестоматія церковнословенська і давньоруська» (1854), «Материалы для словаря

малоруського нарічія, собраныя в Галиціи и въ Северо-восточной Венгрии» (1857-1859), «Нарис

старослов’янського байкарства або міфології» (1860), «Бібліографія галицько-руська з 1772 по

1848 рр.» (1863), «Бібліографічний список руських книг, виданих з 1864 р.» (1865), «Про костюми

або народне вбрання русинів чи руських у Галичині й північно-східній Угорщині», «Пам’ятки

дипломатичної і судово-ділової мови руської в давньому Галицько-волинському князівстві й

суміжних руських областях в XIV та XV століттях». (обидві – 1867), «Додаток до нарису слов’яно-

руської бібліографії В. М. Ундольського, який містить книги та статті, що були пропущені у

першому випуску хронологічного покажчика церковного друку з 1491 по 1864» (1874),

«Географический словарь западнославянских й югославянских земель и прилежащих стран»

(1877), «Народні пісні Галицької та Угорської Русі» (1878).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – П. Куліш, М. Шашкевич, І. Вагилевич, Г. Ількович, М.

Кульчицький, М. Устиянович та ін.


***

ЖАРГОН УКРАЇНОМАНІВ

, з творчого кредо Я. Головацького

Україномани створюють новий жаргон. Це штучний австро-польско-німецький жаргон, який до

народної мови жодного відношення не має.

НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗІБРАТИ ГРОШЕЙ НА КНИГУ, з листа Я. Головацького А. Петрушевичу

Милостивий Государ!

Я прошу извиненія, что до сихъ поръ не послалъ я Вамъ Миклошичевой Грамматики. Виноватъ,

кажется, малая сумма 7 fl., но при трудныхъ обстоятельствахъ моихъ не возможно мне было

собрать столько излишнихъ денегъ – особенно когда полученные оть Васъ 4 fl. за билетъ и 3 fl. отъ

Г[осподина] Колянковского вдругъ порасходовались. При семь прошу покорнhйше, подождите,

Милостивый Государь, еще до конца сего месяца Апреля; получа квартирныя деньги, я

немедленно куплю желанную книгу и отошлю сейчас близшей почтой.

Сегодня имею честь препровести на Ваше имя «Русской Бесhды» ІІІ и IV книги, съ

присовокупленіях какой то религіозно полемической брошюры, съ тем прошеніемь, чтобы Вы,

Милостивый Государь, изволили для этого журнала какую статью Вашего глубокомысленного

пера прислать на мои или на руки известнаго Вамъ лица.

Я слыхалъ, что Вы получили какой то приходъ – поздравляю Васъ, Милостивый Государь, съ этим

новымъ и, какъ нельзя сомневаться, выгоднымъ постановленіемъ; но между тем всякій

благомыслящій долженъ сетовать о томъ что у насъ нетъ мужа, который бы Васъ мог достойно

заменить при боку Его Еминенціи. Дай Богъ, чтобъ Вы изъ отдаленія успели еще долго

действовать въ томъ душеспасительномъ смысле, какъ и до сихъ поръ действовали.

Слава Всевышнему промыслу, мудрости Его Еминенціи и Вашимъ советамь, мы получили умнаго, бодраго и надежнаго Суфрагана. Но при том мы, Венскіе Русины совсем осиротели – и не знаемъ

кто будетъ преемникомъ Д. Литвиновича? Есть вправде здесь священникъ из Венгерскихъ

Русиновъ, Г. Николай Нодь, до сихъ поръ сотрудникъ приходскій и духовникъ семінарій – мужъ

характерный, умный и чрезвычайно деятельный, непорочнаго истинно иноческаго права – но онъ

слишко скроменъ и готовъ, можетъ быть, съ пожертвованіем себя уступить какому нибудь

сопернику.

Но я откровенно говорю, что мне не случалось въ жизни встречать мужа столь добродетельнаго,

чистосердаго и благороднаго, какъ онъ. Рекомендую Вам его, если возможно, походатайствуйте за

ним у Его Еминенціи, он вполне достоен этой чести. Прошу покорнейше, не откажите ему Вашего

соучастія.

…Желая Вамъ счастливыхъ и веселыхъ пасхалій, имею честь пребывать Вашего Благословенія

Милостивий Государ

покорнейший слуга

Иван Ф. Головацк.

Вена 2/14 Апреля 1857.

НЕ ПОДУМАЙТЕ ПРО МЕНЕ НЕДОЛАДНО, з листа Я. Головацького А. Петрушевичу

Ваше Благославеніе

Милостивий Государ!

Соответно моему слову, высказанному въ последнемъ моем письме, имею честь предложить

Вашему Благословенно давно ожидаемую книгу профессора Миклошича «Formenlehre der

Slavischen Sprachen», и прошу извиненія, что противъ воли моей заставилъ Васъ такъ долго

дожидаться выписанной Вами книги. Преосвященный Спиридонъ получилъ на днях следующія

ему буллы от Его Святости Папы Римского и здешніи Русины радуются, что будуть свидетелями

редкаго здесь торжества посвященія греческого Архієрея.

Въ наши свята, т. е. въ понедельник, вторникъ и середу, писалъ нашъ землякъ доктор

Черлунчакевичъ конкурсъ на профессора Догматики въ Львове и, какъ кажется, съ превосходнимъ

успехомъ. Но, къ сожаленію, Йозефинскіе факультетисты здешняго университета зрять въ немъ

какой то призракъ или орудіе ультрамонтанізма и уже наперед ликуют, что нашелся противъ него

…несравненно высшій соперникъ в лице г. Пельца какъ долголетняго суплента. Но дело кажется

главное въ томъ, что латинщики ни какимъ образомъ не хотять допустить, чтоб на чело нашего

духовенства поставлялись люди, пользующіеся полным доверіемь Римской куріи. Имъ хочется

сохранить власть за собою над нами и не уступать ее никому.

По той причине нашъ землякъ малую имеет надежду успеть въ этом споре.

А истинно, жалко и крайне прискорбно было бы для насъ Русиновъ, если бы мы принуждены

бьши лишиться мужа съ толикимъ учительскимъ званиемъ, с толикой глубокою религіозной

уверенностью и твердою, можно сказать, железною волею и неукротимою силою. Такимъ именно

есть Черлунчакевичъ. При всей своей религіозной учености и преданности Римскому престолу

онъ вместе съ темъ любить и глубоко почитает русскій народъ и русскую литературу.

Вотъ главные черты характера нашего д-ра Черлунчакевича: полонъ доверія къ Риму, полонъ

любви къ народу, глубокій проницательный умъ, который никакихъ выгод ради не отрекся бы оть

своего релігіознаго убежденія.

Извините, Милостивий Государь, я въ последнем моемъ письме рекомендовалъ Вамъ Отца

Николая Нодя; а сегодня опять другаго рекомендую, и Вы может быть, подумаете о мне что

нибудь нелепое. Но если бы оба были в Галиціи взросли и воспитались, то я бы не стал ихъ

рекомендовать, а сказал бы просто: Вот они Галичане, и Вамъ бы довлело этого. А то неть, хотя, кажется, и земляки, а все же они иного и лучшаго духа чада, которыя, на чужбине воспитавшись, проникнуты: один глубокою хрістианскою любовью, по примеру Апостола Иоанна, другой же

непоколебимою нравственною силою и священнымъ вдохновеніемь пожертвованіемъ, по образцу

Апостола Павла! Правда, они мне друзья, но чрезъ долголетнее съ ними сношеніе я ихъ из

наилучшей стороны позналъ и уверенъ, что никогда не соблазнюсь ни одним словом, что въ ихъ

пользу сказатъ.

Вашему Благословенно да будетъ представлено ходатайствовать за теми мужами, вполне

достойными поваженія и вниманія нашихъ Пресветлыхъ Архипастырей.

Вашъ покорнейший слуга

Иван Ф. Головацк.

Вена 27/4 1857.

Я, ЯК І ВИ, СЛУЖУ РУСЬКІЙ СПРАВІ, з листів П. Куліша Я. Головацьому

Давно ми припинили листування. Тепер Ви спостерігаєте мене на іншому, серйознішому терені. Я

служу тій же руській справі, який і Ви з подібним успіхом присвячуєте свої праці та здібності.

…Я першим … відмовлюся від свого правопису в ім’я російської єдності.

ПОЗБАВИЛИ ПРАВА НА ПРОФЕСІЮ, з дослідження Н. Пашаєвої «Нариси історії

російського руху в Галичині XIX-XX ст.»

Я. Головацький змушений був шукати застосування своїм силам за межами університету.

Відсторонення його від викладання було проведено без скандалу, йому навіть була призначена

невелика пенсія, але прогодувати на неї родину, яка складалася з дружини і шістьох малолітніх

дітей, було неможливо. Вченому-славісту зі світовим ім’ям не знайшлося місця в Галичині.

Виходом стало запрошення з Росії на посаду голови Віленської археографічної комісії. Найвище

веління було датовано кінцем грудня 1867 р., і на початку наступного 1868 р. Головацький з

сімейством переїхав до Вільно (суч. Вільнюс).

Проте призначений на початку 1868 р. у Вільну генерал-губернатор Потапов розпочав справжній

похід проти Головацького, «уніатського каноніка» і нібито емігранта, наполягаючи на його

висилці з Північно-західного краю.

Насправді переведення ученого вчинилося з дозволу австрійського уряду, а щодо приналежності

до уніатської церкви, Головацький відверто заявив, що він завжди дивився на унію «як на

неприродне і незаконне підпорядкування православ’я папізму і давно вже вирішив із усім своїм

сімейством прийняти православ’я». Клопотання Головацького про прийняття його в підданство

Росії було повідомлено особисто Олександрові II.

…Олександр II повелів після прийняття Головацьким присяги нагородити його чином статського

радника й у його службовий стаж зарахувати роки викладання у Львівському університеті.

Головацький склав із себе духовний сан, і з усім сімейством приєднався до православ’я і зміг

…розпочати нормальну роботу як голова Комісії, у чині статського радника, проте на подолання

всіх цих рогаток знадобилося понад дев’ять місяців.