Геровский Алексей (fb2)


Настройки текста:




ГЕРОВСЬКИЙ Олексій Юліанович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: русино-американський.

Журналіст, політичний і громадський діяч.

З дворянської родини. Батько, Геровський Ю., – депутат австрійського парламенту, директор

Ставропігійського інституту; брат, Геровський Г., – лінгвіст, педагог, політичний і громадський

діяч; дід, Добрянський А., – історик, літератор.

Народився 6 жовтня 1883 р. в м. Лемберзі Австро-Угорщини (нині – м. Львів, адміністративний

центр однойменної області України).

Помер 17 квітня 1972 р. в м. Нью-Йорку (штат Нью-Йорк, США).

Навчався в Інсбрукській і Чернівецькій гімназіях, закінчив юридичний факультет Чернівецького

університету.

Був видавцем газети «Руська правда» (1910-1913), старшим чиновником з особливих доручень

при російському губернаторі (1914-1915), радником з проблем Австро-Угорщини і Балкан міністра

іноземних справ Російської імперії (1915-1917), редактором газети «Єдина Русь» (1918), головою

Центрального виконавчого комітету православних громад і юрисконсультом православної єпархії

Підкарпатської Русі (1919-1927),

Учасник Женевського конгресу національних меншин.

Фундатор Карпаторуського визвольного комітету в Югославії (1927-1929).

Генеральний секретар Карпаторуського союзу в США (1935-1938).

За ініціативою Г. в Нью-Йорку створено прес-агенцію КАРУС – «Карпатська Русь» (1936), а

також пройшов Конгрес підкарпатських русинів (1937).

Входив до Добровольчої армії Денікіна.

Друкувався в газеті «Російський вісник», журналі «Вільне слово Карпатської Русі».

З владою порозуміння не знаходив. Уперше заарештований під час відвідин центру православного

руху с. Іза на Підкарпатській Русі (1903).

Удруге заарештований за здійснення «антиавстрійської пропаганди» (1914), кинутий до в’язниці, з

якої через декілька місяців утік. Зрештою засуджений до страти.

Двічі висилався з Праги чехословацькою владою (1927; 1938), позбавлений громадянства (1927).

Серед друзів та близьких знайомих А. – О. Кабалюк, Ф. Арістов, Д. Васич, І. Цурканович, М.

Мошколевич, І. Янчишин, Г. Божович, Е. Бачинський, С. Кемень, В. Янчич, Р. Агатенович, І. Поп, А. Бродій, В. Бобринський, М. Комненович, П. Кирик, К. Тимотієвич, М. Почута, Р. Трифунович, М. Ходжа та ін.


***

ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ НЕ ІСНУВАТИМЕ

, з політичного кредо О. Геровського

Карпаторуська Спілка об’єднала всіх карпаторосів в Америці і робить усе, що можливо в мирний

час, а її «бездіяльність» можна порівняти з «бездіяльністю» армій мирного часу у всіх державах, які будуть готові діяти, коли настане час. І Карпаторуська Спілка тоді діятиме в Європі, згідно

обставинам.

Найближчими роками там спалахне війна. І першою державою, яка зникне з карти Європи, буде

Чехословаччина.


ПАТЕНТОВАНИМ ЛІБЕРАЛАМ ВІРИ НЕМАЄ, із «Звернення д-ра Геровського до всіх членів

Ліги Націй з питання про автономію Карпатської Русі» від 20 вересня 1929 р.

Ми вже десять років прагнемо, аби Ліга Націй допомогла нам в тому, щоб договір, який гарантує

Карпатській Русі «найширшу автономію», виконувався.

Наші старання не привели ні до чого...

Декілька членів загальних зборів Ліги Націй, з якими я розмовляв днями, підтвердили мені те, що

я вже знав, а саме, що становище Карпатської Русі, котра вимагає в Женеві своєї автономії,

надзвичайно несприятливо з причини того, що представникові Чехословаччини, п. Бенешу,

вдалося створити собі в Женеві абсолютно виняткову репутацію, яка багаторазово перевершує

значення маленької держави, котру він репрезентує.

Ми знаємо, звідки узялася ця знаменита репутація Бенеша. Чеські газети не раз указували на те, що відділ пропаганди міністерства закордонних справ витрачає надзвичайно багато коштів на

особисту рекламу свого шефа. Про це говорили також і в празькому парламенті. Унаслідок цієї

реклами, добре організованої і добре оплачуваної, ...одні хвалять п. Бенеша на всіх мовах земної

кулі, тому що їм за це платять, а інші, публіцисти і державні діячі, всьому цьому вірять тому, що

вони це чують щодня з усіх боків.

Додатково Бенешу допомагають декілька держав, членів Ліги Націй, котрі вважають, що

автономія Карпатської Русі не в їх інтересах. Ці інтереси для них важливіші, ніж всі прекрасні

фрази про «святість договорів».

Тому, аби допомогти справі Карпатської Русі, абсолютно необхідно викрити Бенеша і уряд, який

він представляє, і довести, що мораль празького уряду така, що його патентованому лібералізму і

справедливості не можна вірити і що необхідно перевіряти зі всією строгістю все, що він говорить

і обіцяє.


АВТОНОМІЯ... НА ПАПЕРІ, з редакційної передмови до звернення О. Геровського,

передрукованого журналом «Вартовий» в червні 1973 р.

Коли після першої світової війни, 10-го вересня 1919 р., великі держави переможниці приєднали

Карпатську Русь до створеної ними Чехословацької Республіки, вони вчинили це за умови, що

Карпатська Русь матиме» найширшу автономію» з власним законодавчим органом. На Сен-

Жерменській угоді, яка гарантує Карпатській Русі цю «найширшу автономію», красувалися

підписи д-ра Карла Крамаржа і д-ра Едуарда Бенеша, як представників новоспеченої

Чехословацької Республіки.

Але чехи, окупувавши Карпатську Русь, і не думали надавати їй автономію.

...Геровський вирішив звернутися до Ради Ліги Націй, аби довести, що Бенеш, як і весь

чехословацький уряд, від імені якого він виступає в Лізі Націй, не заслуговує ніякої довіри. ...У

своєму зверненні д-р Геровський запропонував д-ру Бенешу притягнути його до суду в Швейцарії, в місті Берні, де це звернення до членів Ліги Націй було надруковане. Пан Бенеш цього не зробив, і представник Канади, сенатор Дандюран, перестав подавати йому руку.


НЕ КИЄМ, ТО ПАЛИЦЕЮ, з статті О. Геровського А. Геровський «Українізація Буковини»

У всій восьмирічній гімназії в Чернівцях серед російських учнів були лише двоє, які вважали себе

не такими росіянами, як «москалі». Це були галичани: Бачинський і Ярошинський. Бачинський

був відомий своїми доносами на своїх російських товаришів, і його всі уникали. Ярошинський був

сином народного вчителя...

Російську ...інтелігенцію австрійський уряд поступово перетворював на самостійну українську

через посередництво «бурс», безкоштовних гуртожитків для гімназистів, в яких їх виховували в

самостійно-українському дусі і в ненависті до всього російського. У цих гуртожитках мешкали

сотні гімназистів, тоді як в російських гуртожитках, де розміщувалися на власні кошти, – тільки

десятки. До того ж, російські гуртожитки були, зазвичай, набагато біднішими за казенні.

Те ж саме відбувалося і у вчительській семінарії з тією лише різницею, що там русинському учневі

робити було нічого, бо знали, що росіянин, не охочий відректися від своєї руськості, після

закінчення семінарії у жодному випадку не одержить місця вчителя.


ОГОЛОСИЛИ УЛЬТИМАТУМ, з інформації міністерства іноземних справ ЧСР від 25 серпня

1925 р.

Олексій Геровський ...разом з Досифієм запропонував міністрові закордонних справ Меморандум

про не втішливе становище православної церкви на Під. Русі, і її переслідуванні з боку

Чехословацької влади. У Меморандумі викладена вимога, щоб влада Сербії зажадала від

Чехословацької Республіки дотримуватися усної домовленості між міністром Бенешем і міністром

культів Сербії Яніцем.

Одночасно зазначається, що необхідно дати чеській владі один місяць... для відповіді, а якщо в цей

термін відповідь не надійде, то сербська влада має звернутися до Ліги Націй.


ПРОПАГУЄ СЕРБСЬКЕ ПРАВОСЛАВ’Я, з повідомлення президії Великосевлюського

жупного правління від 15 жовтня 1925 р.

Після завоювання Росії більшовиками, переорієнтувався на Сербію, очевидно, тому, що Сербія

сьогодні є його другою батьківщиною. Нещодавно встановив зв’язки з родинами сербських вищих

кіл.

Геровський з політичними цілями пропагує православ’я сербського (Досифіївського) напряму. До

війни в с. Ясиня проводив православну агітацію, в результаті якої, пізніше, був Мараморошський

процес. Зв’язки з Досифієм встановив не сьогодні, оскільки його знає уже давно.

Хто був ініціатором зміненого меморандуму і статті в газеті «Час», не можна стверджувати. ...Не

буде помилкою, якщо це діяння припишемо Геровському.


СЛУЖАТЬ САМОДЕРЖАВНІЙ ІДЕЇ, із звинувачувального акту прокурора на Мараморош-

Сігетському процесі

Мною звинувачуються... Зазначені особи мають стосунки з графом Володимиром Бобринським,

який мешкає в Петербурзі, російським підданим, головою «Російського Національного Союзу»,

членом Думи і Синоду, з Євлогієм Холмським, Антонієм Житомиро-Волинським, православними

російськими єпископами, з афонськими, холмськими, московськими, київськими, почаївськими і

яблочинськими православними ченцями і одержують від них грошову підтримку.

З цими персонами і, крім того, з лікарем Романом Геровським, адвокатом Олексієм Геровським і

інженером Георгієм Геровським в Чернівцях (Буковина), вони дійшли згоди обернути уніатських

жителів держави, що живуть в Марамароші, Угочі і Переї, в православну російську віру. Все це

здійснювалося з метою приєднання зазначених територій до російської держави і підпорядкування

їх скіпетру російського царя.

Керувалися вони частково міркуваннями матеріальної вигоди, частково ж любов’ю до

православної російської віри, яка служить російській національній ідеї.


ВРЯТУЙТЕ КОЛИСКУ РОСІЙСЬКОГО НАРОДУ, з листа О. Геровського Й. Сталінові

Не дайте в образу найзахіднішої околиці Землі Російської. Захистіть її. Не допустіть, щоб наше

маленьке російське плем’я, яке утрималося протягом тисячі років на південно-західних схилах

Карпат, було стерте з лиця землі у момент найбільших перемог російської зброї. Врятуйте

російський край, котрий російський учений (професор Ключевський) вважав колискою

російського народу. Російська історія Вам цього ніколи не забуде.


НЕВДАЛИЙ ОНУК, з протоколу допиту судом А. Бродія

Прокурор:

– Скажіть, Бродій, яку роль в політиці Вашої партії зіграв відомий агент, друг Муссоліні й інших

посіпак О. Геровський?

Бродій:

– Ким був Геровський, чи був він товаришем Муссоліні, я не знаю, знаю лише, що він був онуком

нашого великого політика Добрянського.

Прокурор:

– Добрянський не винен, що у нього такий невдалий онук.

Бродій:

– Я Геровського знаю як людину, яка перебувала в Америці, а потім як друг наших

карпаторуських братів був посланий сюди, і ми його шанували, як представника наших

карпаторуських братів.

Прокурор:

– Я питаю, яку роль в політиці Вашої партії в другій половині 1938 року зіграв Геровський?

Бродій:

– Він прагнув знайти контакт з чехословацьким урядом... З його допомогою вдалося об’єднати всі

партії в один блок... за винятком комуністичної. З цього вийшов уряд тодішньої Підкарпатської

Русі.


В КАРПАТСЬКІЙ РУСІ ЖИВУТЬ УКРАЇНЦІ, з нарису «Яскравий слід братів Геровський» на

otechestvo.org.ua

Після прибуття на американський континент Олексій Геровський встановив контакт з

міністерством закордонних справ США, вів з ним переговори про Підкарпатську Русь. Однак

після Ялтинської конференції союзників переговори припинилися. Його повідомили, що

американський уряд більше не цікавиться долею Підкарпатської Русі і йому було рекомендовано з

усіх питань звертатися до радянського посольства у Вашингтоні.

Восени 1944 року він звертається до цього посольства з письмовим проханням надати йому візу

для поїздки до Москви, де «я сподівався – писав Олексій Юліанович – знайти в міністерстві

закордонних справ людей, не байдужих до долі карпаторуського народу».

У посольстві йому відповіли, що «Радянський Союз не цікавить доля Карпатської Русі, оскільки

вона входить до складу Чехословацької Республіки і що радянський уряд не домагається чужих

територій». Олексію Юлійовичу було вказано, що «в Карпатській Русі живуть українці, а не

росіяни і що він сам помилково називає себе «росіянином», оскільки насправді є «українцем».