РОЗЕНБЕРГ Володимир Олександрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Економіст, публіцист, історик журналістики і видавничої справи.
З дворянської родини.
Народився в 1860 р. в м. Миколаєві Херсонської губернії Російської імперії (нині –
адміністративний центр однойменної області України).
Помер в 1932 р. в м. Празі (Чехія).
Працював кореспондентом, завідуючим внутрішнім відділом (1886-1896), петербурзьким
уповноваженим (1896-1902) газети «Російські відомості», редактором газет «Народна справа»
(1906), «Російські відомості» (1912-1917), співробітником Економічного кабінету проф. С.
Прокоповича (1924-1929), Російського закордонного історичного архіву (1929-1932).
Як літератор дебютував в газеті «Російські відомості» низкою статей (1885).
Потім настала черга наступних доробків: «У світі випадковостей/На славетному посту» (1900),
«Російський друк у минулому і сьогоденні» (1905), «Журналісти лихоліття» (1917), «М. І.
Новиков – подвижник російської книги» (1923).
Як «антирадянський інтелігент» висланий на Захід на «пароплаві філософів» (1922).
Мешкав в Берліні (1922-1924), Празі (1924-1932).
Серед друзів та близьких знайомих Р. – В. Соболевський, О. Постніков, В. Драбкін, І. Койген, М.
Лемке, С. Прокопович та ін.
***
СПАДКОЄМНІСТЬ
, з творчого кредо
В. Розенберга
Людська думка працює на спадкоємності.
ПРАВО ВЧЕНОГО, з статті В. Розенберга «Наукова власність»
Винахід і відкриття суть два схожі, проте істото різні акти пізнання чогось досі невідомого.
Винахід є творіння, відкриття є констатація того, що існує.
У винаході творча свідома людська ідея показує, що відомі сили і засоби приводять до досі
невідомого результату. Винахід є завжди цільовий твір, який має задовольняти людські потреби
силами, що перебувають поза людиною. Тому поняттю винаходу іманентне те, що називається
технічним ефектом, який викликається використанням чи комбінацією сил природи.
Відкриття є розширення меж нашого пізнання про оточуючу нас природу – встановлення законів
природи, її сил, тіл і властивостей.
За всієї різкої і принципової відмінності між винаходом і відкриттям перше може перейти в друге, оскільки людська діяльність спрямована на те, аби опрацювати все, що відкрито, і через цю
людську роботу виявляється закон природи, який до роботи і без неї не міг виявити своєї дії. Тому
вчені можуть бути авторами і відкриттів, і винаходів.
Патентоспроможним є не все, а лише деякі винаходи і абсолютно звідси виключені всі відкриття.
...Чи має право вчений домагатися на виняткову йому приналежність ідеї, втіленої в його відкритті
чи винаході, або на саме своє відкриття чи винахід?
Так далеко індивідуальні домагання йти не можуть. Весь розумовий прогрес людства полягає в
тому, що кожну нову ідею не можуть тримати без ужитку, а настає загальне користування, яке
збагачує сумісну скарбницю людського знання всіх часів і народів. Це необхідно для всього
людства, але це одночасно справедливо і відносно кожного, хто вносить свій розумовий внесок.
...Право на творчу ідею існує у вигляді патентного права, однак воно до надзвичайності обмежене
дуже певними рамками. Абсолютно, звичайно, безперечно, що патентне право захищає ідею
винаходу, а не втілення цієї ідеї. Бо така винахідницька ідея є завжди безпосереднє джерело
створення чогось нового, що може бути комерційно експлуатованим. Монопольне становище
патентотримача обмежене коротким терміном і забезпеченням за ним відомого переважного
доходу, але використання винаходу залишається по суті відносно вільним, не зважаючи на дію
патенту (принцип примусових ліцензій).
Нарешті, не слід забувати, що в історичному своєму корінні патентне право переслідувало зовсім
не охорону матеріальних інтересів винахідника, а утримання винаходів для вітчизняної
промисловості і не допущення їх поширення за кордон.
...Наведених прикладів досить, аби показати, що спроби теоретичного обґрунтування наукової
власності не вдалися і проблема ця залишилася не вирішеною.
Це становище неначе нагадує роздоріжжя, утворене схрещенням різних напрямів думки з
вказаного питання.
Таких головних напрямів – три.
Перший – той, що безумовно заперечую будь-які претензії вчених на винагороду за їх відкриття
