КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Розенберг Владимир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

РОЗЕНБЕРГ Володимир Олександрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Економіст, публіцист, історик журналістики і видавничої справи.

З дворянської родини.

Народився в 1860 р. в м. Миколаєві Херсонської губернії Російської імперії (нині –

адміністративний центр однойменної області України).

Помер в 1932 р. в м. Празі (Чехія).

Працював кореспондентом, завідуючим внутрішнім відділом (1886-1896), петербурзьким

уповноваженим (1896-1902) газети «Російські відомості», редактором газет «Народна справа»

(1906), «Російські відомості» (1912-1917), співробітником Економічного кабінету проф. С.

Прокоповича (1924-1929), Російського закордонного історичного архіву (1929-1932).

Як літератор дебютував в газеті «Російські відомості» низкою статей (1885).

Потім настала черга наступних доробків: «У світі випадковостей/На славетному посту» (1900),

«Російський друк у минулому і сьогоденні» (1905), «Журналісти лихоліття» (1917), «М. І.

Новиков – подвижник російської книги» (1923).

Як «антирадянський інтелігент» висланий на Захід на «пароплаві філософів» (1922).

Мешкав в Берліні (1922-1924), Празі (1924-1932).

Серед друзів та близьких знайомих Р. – В. Соболевський, О. Постніков, В. Драбкін, І. Койген, М.

Лемке, С. Прокопович та ін.


***

СПАДКОЄМНІСТЬ

, з творчого кредо

В. Розенберга

Людська думка працює на спадкоємності.

ПРАВО ВЧЕНОГО, з статті В. Розенберга «Наукова власність»

Винахід і відкриття суть два схожі, проте істото різні акти пізнання чогось досі невідомого.

Винахід є творіння, відкриття є констатація того, що існує.

У винаході творча свідома людська ідея показує, що відомі сили і засоби приводять до досі

невідомого результату. Винахід є завжди цільовий твір, який має задовольняти людські потреби

силами, що перебувають поза людиною. Тому поняттю винаходу іманентне те, що називається

технічним ефектом, який викликається використанням чи комбінацією сил природи.

Відкриття є розширення меж нашого пізнання про оточуючу нас природу – встановлення законів

природи, її сил, тіл і властивостей.

За всієї різкої і принципової відмінності між винаходом і відкриттям перше може перейти в друге, оскільки людська діяльність спрямована на те, аби опрацювати все, що відкрито, і через цю

людську роботу виявляється закон природи, який до роботи і без неї не міг виявити своєї дії. Тому

вчені можуть бути авторами і відкриттів, і винаходів.

Патентоспроможним є не все, а лише деякі винаходи і абсолютно звідси виключені всі відкриття.

...Чи має право вчений домагатися на виняткову йому приналежність ідеї, втіленої в його відкритті

чи винаході, або на саме своє відкриття чи винахід?

Так далеко індивідуальні домагання йти не можуть. Весь розумовий прогрес людства полягає в

тому, що кожну нову ідею не можуть тримати без ужитку, а настає загальне користування, яке

збагачує сумісну скарбницю людського знання всіх часів і народів. Це необхідно для всього

людства, але це одночасно справедливо і відносно кожного, хто вносить свій розумовий внесок.

...Право на творчу ідею існує у вигляді патентного права, однак воно до надзвичайності обмежене

дуже певними рамками. Абсолютно, звичайно, безперечно, що патентне право захищає ідею

винаходу, а не втілення цієї ідеї. Бо така винахідницька ідея є завжди безпосереднє джерело

створення чогось нового, що може бути комерційно експлуатованим. Монопольне становище

патентотримача обмежене коротким терміном і забезпеченням за ним відомого переважного

доходу, але використання винаходу залишається по суті відносно вільним, не зважаючи на дію

патенту (принцип примусових ліцензій).

Нарешті, не слід забувати, що в історичному своєму корінні патентне право переслідувало зовсім

не охорону матеріальних інтересів винахідника, а утримання винаходів для вітчизняної

промисловості і не допущення їх поширення за кордон.

...Наведених прикладів досить, аби показати, що спроби теоретичного обґрунтування наукової

власності не вдалися і проблема ця залишилася не вирішеною.

Це становище неначе нагадує роздоріжжя, утворене схрещенням різних напрямів думки з

вказаного питання.

Таких головних напрямів – три.

Перший – той, що безумовно заперечую будь-які претензії вчених на винагороду за їх відкриття і

творчу роботу.

Другий – той, який, зважаючи на неможливість теоретичного обґрунтування індивідуального

права вченого, культивує ідею соціальної винагороди всієї корпорації вчених з подальшим вже

розділенням такого між окремими особами.

Третій – той, який, відважно переступивши через «хиткі піски теорії», все ж будує індивідуальне

право вченого, і навіть в міжнародному масштабі, прагнучи поповнити їм число вже існуючих

інститутів (чек, вексель, промислова власність, авторське право тощо).


СХИЛЯЮ ГОЛОВУ ПЕРЕД ВАШОЮ ЕНЕРГІЙНІСТЮ, з листа В. Розенберга не

встановленій особі

Високошановний Миколо Олександровичу,

Я щойно отримав ваш ...доробок і поспішаю засвідчити Вам свою глибоку вдячність за честь, яку

Ви надали мені надісланням Вашої книги. Я дивуюся і схиляю голову перед Вашою енергією, котру Ви зберегли після таких тяжких випробувань. Повірте мені, що це – не... фрази, а

відображення моїх щирих почуттів.

Користуюсь нагодою, аби засвідчити Вам мою глибоку повагу як людині і талановитому вченому.

Відданий і готовий служити

Вол. Розенберг.


КРИТИКА ЗУСТРІЛА ДОБРОЗИЧЛИВО, із звіту К. Моора про підготовку Міжнародного

соціалістичного конгресу в Стокгольмі в серпні 1917 р.

Про особу нового посла в Москві висловлюються дуже стримано. Про його манеру спілкуватися з

людьми, котрі входять в коло його діяльності, de haut en bas і про його авторитетні алюри, здається, нічого не знають і заявляють, що спочатку потрібно набути власного досвіду спілкування

з ним. Я нічого не сказав про те, що я знаходжу його призначення не найвдалішим, оскільки я

знаю людей і умови в Росії.

Можливо, буде цікаво дізнатися, що пана Розенберга зустріла дуже доброзичлива критика, при

цьому не було прямо сказано, що перевага надається Гельфферіху.


РОЗЕНБЕРГ ВСЕ ЖАРТУВАВ, з книги М. Лемке «250 днів в Царській Ставці»

Приїхавши до Москви, подзвонив про свою адресу Ситіну, і не довше ніж за півгодини він вже

сидів у мене в номері брудного «Гранд-готелю»; ніде нічого кращого завдяки хмарі біженців

дістати не можна, і то я сплачую 9 рублів.

Дуже милий, чемний, – словом, Ситін, котрий чує поживу на роздрібній торгівлі газетами.

Він розповів мені, між іншим, що Прохоров нажив на своїй мануфактурі за рік війни стільки, що

покрив банківські зобов’язання на 6 мільйонів рублів і ще 7 мільйонів приховав.

У редакції «Російських відомостей» бачився з редактором Олександром Аполлоновичем

Мануйловим, Володимиром Олександровичем Розенбергом і Олександром Миколайовичем

Максимовим. І тут – повне співчуття до моєї пропозиції.

Розенберг все жартував, на що я проміняв свого мирного «Герцена».


ДЕКОГО ЗМУСИЛИ ЕМІГРУВАТИ ЗА ВЛАСНИЙ КОШТ, з рапорту Секретного відділу

ГПУ «Стан операції з висилки антирадянської інтелігенції на 23 серпня 1922 року» І. Уншліхту від

22 серпня 1922 р.

1. За звітні 2 дні прислані згідно наших телеграм заарештовані: з Вологди... і з Новгорода...

2. Нами заарештовано з тих, що залишилися до цих пір не розшуканими, 3 особи..., а професор

Веліхов переведений з домашнього арешту у внутрішню в’язницю.

3. Разом за Московським списком з 67 чоловік, що підлягають арешту і висилці за кордон...: А. Домашнім арештом 11 чоловік.

Б. Арештовані і поміщені до внутрішньої в’язниці 14 чоловік.

В. Звільнені після заяв про бажання виїхати за кордон за свій рахунок 21 особа:

...18. Розенберг Володимир Олександрович.

Г. Не арештовані по Москві 8 осіб.

Д. Перебувають в інших містах – 11 осіб.

Вчинили повторний запит місцевим губвідділам про результати арештів.

...З України відомостей не надходило, надіслана повторна телеграма з пропозицією поспішити з

відповіддю.

7. Візи на в’їзд до Німеччини на тих, хто підлягає висилці, вже одержані. За своєчасного

отримання грошей всіх, хто підлягає висилці за рахунок ГПУ, можна вислати впродовж

найближчого часу.

Нач. С. о. ГПУ Самсонов

Начальник 4-го відділення С. о. ГПУ І. Решетов.


БРАВ УЧАСТЬ В ЗУСТРІЧІ ВІЧ-НА-ВІЧ, з листа Д. Гольдштейна Р. Абрамовичу від 16 травня

1958 р.

Флоренція. 48, Віа де Барді

Влітку 1916 року (не можу ніяк пригадати дату) я одержав листа від Вульфа Драбкіна і Іона

Койгена з Лозанни, в якому мені розповіли про те, що Цивін живе в Женеві і веде дуже шикарний

спосіб життя. «Чи не знаю я, звідки він одержує гроші».

Я відповів, що ніякого поняття не маю, проте знаю безумовно, що з дому, тобто з Росії, він ніяких

грошей не одержує.

У відповідь на цього листа Вульф попрохав мене особисто приїхати, оскільки Натансон хотів би

поговорити зі мною влаштувати зустріч віч-на-віч з Цивіним.

Я негайно виїхав до Лозанни, де зустрівся з Цивіним, який спеціально приїхав з Женеви.

...Отже, ми пішли до Натансона. Був присутнім при нашій розмові с.-р. Розенберг, якого я не знав.

Відбулося бурхливе пояснення, при якому Цивін прагнув ухилятися і заявив, що ніякої справи ні

Драбкіну, ні Койгену немає до того, де він бере гроші і як живе.


ЦЬОГО ПРІЗВИЩА НІХТО НЕ ЗНАЄ, з листа Р. Абрамовича Д. Гольдштейну від 4 червня

1958 р.

Дорогий Давиде Рафаїловичу,

Жодного з учасників цього розгляду, окрім Вас, не залишилося в живих. Може залишився ще той

с.-р. Розенберг, про якого Ви побіжно згадуєте, але якого, мабуть, Ви самі не знали раніше.

Цього прізвища тут ніхто не знає, що не дивно, якщо це був просто рядовий член закордонної

групи с.-р., який не грав ніякої ролі в партії.

Може Ви пригадаєте більше подробиць про цього Розенберга? Адже не дарма його Бобров

запросив на цей розгляд. Мабуть, він все таки грав якусь роль і вважався людиною, гідною довіри.

Може, щось пригадаєте?


СЛІД ЗАГУБИВСЯ, з листа М. Павловського Р. Абрамовичу від 2 травня 1959 р.

Париж

Дорогий Рафаїле Абрамовичу,

Вашого листа від 16 квітня і пакет з фотостатами я одержав в день свого від’їзду до Парижу.

Велике спасибі.

...Ганявся я всюди за Розенбергом, одним з членів Петербурзького комітету с.-р. у 1917 р., який

був присутнім, за словах Гольдштейна, на «зустрічі віч-на-віч» в Лозанні у Натансона влітку 1916

р. Цей Розенберг, за деякими даними, живе в Польщі (мені вдалося напасти на його слід через

одну особу, яка їздила кілька разів до Варшави для переговорів про виїзд звідти євреїв до Ізраїлю).

Розенберг мав прибути до Швейцарії, але далі всякий слід його загубився...

Робив я й інші спроби, про які зараз говорити не варто.

Результату поки що ніякого немає, а відмахнутися від того, що стверджує Гольдштейн, ми просто

не маємо права.

М. Павловський.