КРУЧЕНИХ Олексій Єлисеєвич
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Поет, драматург, художник. Псевдонім – А. Горелін. Один з фундаторів футуризму на теренах
Російської імперії і СРСР.
З селянської родини.
Народився 9 (21) лютого 1886 р. в с. Оливському Вавилівської волості Херсонської губернії
Російської імперії (нині – Снігурівський район Миколаївської області України).
Помер 17 червня 1968 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Кремований в Московському
крематорії.
Закінчив Херсонські гімназію (1899), трикласне початкове училище (1899-1902), Одеське художнє
училище (1902-1906).
Працював викладачем в Тесівському вищому початковому училищі в Смоленській губернії (1913-1914), Баталпашинської жіночої гімназії на Кавказі (1914-1916), служив технічним креслярем на
будівництві Ерзерумської (1916-1919), Чорноморської (1919), Бакинської (1920) залізниць, завідуючим бакинським відділом Російського телеграфного агентства (1920-1921).
Друкувався в газеті «Рідний край», журналах «Будильник», «ЛЕФ».
Як літератор дебютував в газеті «Рідний край» оповіданням «Криваві люди» (1909).
Потім настала черга есе «Два владні обличчя кохання» (1909), книг «Старовинне кохання»,
«Світзкінця» (обидві – 1912), «Бух лісинний», «Поросята», «Помада», «Чорт і мовотворці»,
«Заремствуєм», «Дві поеми», «Напівживий» (усі – 1913), «Те чи ле», «Власні оповідання і
малюнки дітей. Зібрав О. Кручених», «Вірші В. Маяковського» (усі – 1914), «Війна», «Вселенська
війна Ъ», «Безглузда гнига» (усі – 1916), «Ожиріння троянд» (1918), «Зугдіді (Зудацтва)»,
«Лаковане « (усі – 1919), «Замауль» (1920), «Зсувологія російської мови» (1922), «Фактура слова»,
«Апокаліпсис в російській літературі» (обидві – 1923), «Календар» (1926), «15 років російського
футуризму» (1928), «Іроніада», «Рубініада» (обидві – 1930), «Нічні карлючки», спогадів «Наш
вихід» (обидві – 1932), «Арабески з Гоголя» (1944), «Книга пекельних сонетів» (1947) Наш земляк – автор романів віршами «Розбійник Ванька-Каїн і Сонька-манікюрниця» (1925),
«Дунька-Рубиха» (1926), п’єс «Темрява» «Бешкетники в селі» (обидві – 1927).
Його перу також належать теоретичні розвідки «Слово як таке» (1913), «Таємні вади академіків»
(1916).
Як художник дебютував шаржами в московських сатиричних журналах (1907).
Брав участь у виставках «Вінок» (Херсон), «Імпресіоністи» (Петербург).
Випустив два альбоми «Весь Херсон. В карикатурах, шаржах і портретах» (1910).
В Центральному Будинку літераторів відбувся перший і останній прижиттєвий ювілейний вечір
нашого земляка (1966).
По смерті митця залишилося 36 тематичних альбомів, які зберігаються Російському центральному
державному архіві літератури і мистецтва і Музеї В. Маяковського.
Серед друзів та близьких знайомих К. – В. Маяковський, В. Хлєбніков, К. Малевич, В. Гудіашвілі, Н. Гончарова, Д. Бурлюк, П. Філонов, О. Розанова, І. Еренбург, М. Матюшин, І. Клюн, Е.
Багрицький. В. Камінський, М. Ларіонов, В. Татлін, І. Зданевич, Р. Якобсон та ін.
***
ПРАВО НА ІНДИВІДУАЛЬНЕ, з творчого кредо О. Кручених
Думка і мова не встигають за переживанням натхненного, тому художник має право
висловлюватися не тільки спільною мовою (поняття), а й особистою (творець індивідуальний).
МИ ЗНИЩИЛИ КОЛИШНЮ ЗАСТИГЛУ МОВУ, із збірника О. Кручених і В. Хлєбнікова
«Слово як таке»
Маляри-будетляни люблять користуватися частинами тіл, розрізами, а будетляни-мовотворці –
розрубаними словами, півсловами та їх химерними хитрими поєднаннями (незрозуміла мова). Цим
досягається найбільша виразність. І цим саме відрізняється мова стрімкої сучасності, яка знищила
колишню застиглу мову.
НЕ ДОЇЛИ МЕРТВЯКА, вірш О. Кручених «Голод»
Снопатые поля ушли в преданье…
Хлебатые амбары – с треском высохли
Крестьяне деревяне обратились в липу
И в щепы – щеки худощавые…
В избе, с потолком дыряво-копченым
Пятеро белобрысыx птенят
Широко глаза раскрыли –
Сегодня полные миски на столе дымят!..
– Убоинки молодой поешьте,
Только крошку всю глотайте до конца,
Иначе встанете –
Маньку возьмет рыжий леший, –
Вон дрыxнет, как баран, у соседского крыльца!..
Мать сказала и тиxо вышла...
Дети глотали с голодуxи,
Да видят – в котле плавают человечьи руки,
А в углу ворочаются порванные кишонки.
– У-оx!.. – завопили, да оравой в
