КРУЧЕНИХ Олексій Єлисеєвич
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Поет, драматург, художник. Псевдонім – А. Горелін. Один з фундаторів футуризму на теренах
Російської імперії і СРСР.
З селянської родини.
Народився 9 (21) лютого 1886 р. в с. Оливському Вавилівської волості Херсонської губернії
Російської імперії (нині – Снігурівський район Миколаївської області України).
Помер 17 червня 1968 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Кремований в Московському
крематорії.
Закінчив Херсонські гімназію (1899), трикласне початкове училище (1899-1902), Одеське художнє
училище (1902-1906).
Працював викладачем в Тесівському вищому початковому училищі в Смоленській губернії (1913-1914), Баталпашинської жіночої гімназії на Кавказі (1914-1916), служив технічним креслярем на
будівництві Ерзерумської (1916-1919), Чорноморської (1919), Бакинської (1920) залізниць, завідуючим бакинським відділом Російського телеграфного агентства (1920-1921).
Друкувався в газеті «Рідний край», журналах «Будильник», «ЛЕФ».
Як літератор дебютував в газеті «Рідний край» оповіданням «Криваві люди» (1909).
Потім настала черга есе «Два владні обличчя кохання» (1909), книг «Старовинне кохання»,
«Світзкінця» (обидві – 1912), «Бух лісинний», «Поросята», «Помада», «Чорт і мовотворці»,
«Заремствуєм», «Дві поеми», «Напівживий» (усі – 1913), «Те чи ле», «Власні оповідання і
малюнки дітей. Зібрав О. Кручених», «Вірші В. Маяковського» (усі – 1914), «Війна», «Вселенська
війна Ъ», «Безглузда гнига» (усі – 1916), «Ожиріння троянд» (1918), «Зугдіді (Зудацтва)»,
«Лаковане « (усі – 1919), «Замауль» (1920), «Зсувологія російської мови» (1922), «Фактура слова»,
«Апокаліпсис в російській літературі» (обидві – 1923), «Календар» (1926), «15 років російського
футуризму» (1928), «Іроніада», «Рубініада» (обидві – 1930), «Нічні карлючки», спогадів «Наш
вихід» (обидві – 1932), «Арабески з Гоголя» (1944), «Книга пекельних сонетів» (1947) Наш земляк – автор романів віршами «Розбійник Ванька-Каїн і Сонька-манікюрниця» (1925),
«Дунька-Рубиха» (1926), п’єс «Темрява» «Бешкетники в селі» (обидві – 1927).
Його перу також належать теоретичні розвідки «Слово як таке» (1913), «Таємні вади академіків»
(1916).
Як художник дебютував шаржами в московських сатиричних журналах (1907).
Брав участь у виставках «Вінок» (Херсон), «Імпресіоністи» (Петербург).
Випустив два альбоми «Весь Херсон. В карикатурах, шаржах і портретах» (1910).
В Центральному Будинку літераторів відбувся перший і останній прижиттєвий ювілейний вечір
нашого земляка (1966).
По смерті митця залишилося 36 тематичних альбомів, які зберігаються Російському центральному
державному архіві літератури і мистецтва і Музеї В. Маяковського.
Серед друзів та близьких знайомих К. – В. Маяковський, В. Хлєбніков, К. Малевич, В. Гудіашвілі, Н. Гончарова, Д. Бурлюк, П. Філонов, О. Розанова, І. Еренбург, М. Матюшин, І. Клюн, Е.
Багрицький. В. Камінський, М. Ларіонов, В. Татлін, І. Зданевич, Р. Якобсон та ін.
***
ПРАВО НА ІНДИВІДУАЛЬНЕ, з творчого кредо О. Кручених
Думка і мова не встигають за переживанням натхненного, тому художник має право
висловлюватися не тільки спільною мовою (поняття), а й особистою (творець індивідуальний).
МИ ЗНИЩИЛИ КОЛИШНЮ ЗАСТИГЛУ МОВУ, із збірника О. Кручених і В. Хлєбнікова
«Слово як таке»
Маляри-будетляни люблять користуватися частинами тіл, розрізами, а будетляни-мовотворці –
розрубаними словами, півсловами та їх химерними хитрими поєднаннями (незрозуміла мова). Цим
досягається найбільша виразність. І цим саме відрізняється мова стрімкої сучасності, яка знищила
колишню застиглу мову.
НЕ ДОЇЛИ МЕРТВЯКА, вірш О. Кручених «Голод»
Снопатые поля ушли в преданье…
Хлебатые амбары – с треском высохли
Крестьяне деревяне обратились в липу
И в щепы – щеки худощавые…
В избе, с потолком дыряво-копченым
Пятеро белобрысыx птенят
Широко глаза раскрыли –
Сегодня полные миски на столе дымят!..
– Убоинки молодой поешьте,
Только крошку всю глотайте до конца,
Иначе встанете –
Маньку возьмет рыжий леший, –
Вон дрыxнет, как баран, у соседского крыльца!..
Мать сказала и тиxо вышла...
Дети глотали с голодуxи,
Да видят – в котле плавают человечьи руки,
А в углу ворочаются порванные кишонки.
– У-оx!.. – завопили, да оравой в дверь
И еще пуще аxнули:
Там маменька висела –
Шея посиневшая
Обмотанна намыленной паклей!..
Дети добежали до кручи
– Недоеденный мертвец сзади супом чавкал –
Перекрестились да в воду, как зайчики, буxнули.
Подxватили иx руки мягкие...
А было это под Пасxу...
Кровь убитого к небу возносилася
И звала людей к покаянию,
А душа удушенной под забором царства небесного
Облакачивалась...
НЕ ОБРАЖАЮЧИ ТВОРЧУ ФАНТАЗІЮ, з «Декларації безглуздого слова» О. Кручених
2) Заум – первинна (історично й індивідуально) форма поезії.
3) Незрозуміла мова народжує незрозумілий праобраз.
4) До незрозумілої мови вдаються: а) коли митець малює образи, які ще не цілком визначилися (у
ньому або зовні); b) коли не хочуть назвати предмет, а тільки натякнути – незрозуміла
характеристика: він якийсь такий, у нього чотирикутна душа, – тут звичайне слово в
незрозумілому значенні…; d) Коли не потребують його – релігійний екстаз, кохання. (Глоса
вигукування, вигуки, муркотіння, приспіви, дитяче белькотіння, пестливі імена, прізвиська, –
подібного зауму є вдосталь у письменників всіх напрямів).
5) Заум розбуджує і дає свободу творчої фантазії, не ображаючи її нічим конкретним. Від змісту
слово скорочується, корчиться, кам’яніє, заум же – дика, полум’яна, вибухова (дикий рай, вогненні мови, палаюче вугілля).
7) Заум – найкоротше мистецтво, як за тривалістю шляху від сприйняття до відтворення, так і за
формою...
8) Заум – найзагальніше мистецтво, хоча походження і первинний характер його можуть бути
національними.
Незрозумілі творіння можуть дати всесвітню поетичну мову, народжену органічно, а не штучно, як есперанто.
ЛОНДОНСЬКИЙ ПРИВИД, вірш В. Хлєбнікова, присвячений О. Кручених
Лондонский маленький призрак,
Мальчишка в 30 лет, в воротничках,
Острый, задорный и юркий,
Бледного жителя серых камней
Прилепил к сибирскому зову «на чёных».
Ловко ты ловишь мысли чужие,
Чтобы довести до конца, до самоубийства.
Лицо энглиза, крепостного
Счетоводных книг,
Усталого от книги.
Юркий издатель позорящих писем,
Небритый, небрежный, коварный,
Но девичьи глаза,
Порою нежности полный.
НАЧАЛЬНИК АВТОГРАФІВ, жартівливий мандат, виданий О. Кручених
Усім письменникам СРСР
Мандат
Подавець цього, Олексій Єлисеєвич Кручених є начальником автографів письменників СРСР...
22 VI – 31 р.
ЗА «СОВІТІВ» ЗАЛІГ НА ДНО, з есе Є. Євтушенка «Творець блаженних незрозумілостей»
Більшість тих, хто називав себе футуристами, були лише «навколофутуристами». Ким же був
селянський син Олексій Кручених, який, надихаючись хлєбніковським закликом: «Ми хочемо, щоб слово сміливо пішло за живописом», зробив крок… на сцену, де гуркотіли вірші:
«навколофутуристом» чи все-таки поетом?
Сергій Третьяков назвав його «Відлюдьком російської літератури». Ну, це зверху лежить: «Дір бул
щил» як-не-як. А ця заум, між іншим, подобалася Павлу Флоренському.
Він взагалі-то не із зауму почав, а з тихих «селянських віршів», в яких є навіть щось суриковське.
Потім ускладнення форми доходить майже до її розвалу. І все-таки знаходяться якісь скріплення, котрі не дають віршу розсипатися.
Кручених мужицьким інстинктом зрозумів, куди йде справа, і зістрибнув із сторінок історії, «заліг
на дно».
…А продавав автографи Олексій Єлисеєвич задешево. Одне лише хвилювало його – аби до
хороших рук потрапили. У ньому самому була раритетність. Він сам був автографом. Тільки чиїм?
СЛОВО – САМОЦІННЕ, з інтернет-порталу silverage.ru
Він залишався апологетом незрозумілої поезії («зауму»), тобто поезії, написаній «власною
мовою», яка виходить за межі логіки, розуму і складається з «невідомих слів».
Згідно його теорії – слово самоцінне, незалежно від свого змісту й навіть може взагалі не нести
ніякого змісту. Поняття змісту з лексичного рівня переміщається на рівень фонетики, морфології й
навіть графіки. Данину експериментам з незрозумілою мовою віддали багато сучасників
Кручених, проте якщо, наприклад, для Хлєбнікова заум стала однією з багатьох його мов, то для
Кручених – практично самоціллю.
…З 1934 р. Кручених перестали публікувати. Один за іншим поета залишали близькі йому друзі та
однодумці: емігрували брати Бурлюки, помер Хлєбніков, застрелився Маяковський...
Кручених не прийняли в Спілку письменників (у 1942 р. – на рідкість вчасно – його все ж таки
прийняли в СП, членський квиток якого дозволив поетові відвідувати письменницьку їдальню і, таким чином, уникнути голодної смерті).
Кручених повезло – його визнали нешкідливим юродивим від поезії і не заарештували й не
розстріляли. Його просто перестали помічати.
Після закінчення війни Кручених ледь зводив кінці з кінцями, продаючи за гріш книголюбам
безцінні рукописи.
…Він став єдиним з плеяди футуристів, хто помер власною смертю на рідній землі.
ВІДЛЮДЬКО Й СВИНОФІЛ, з дослідження Ф. Кувшинова «Візуалізація віршів Кручених»
В історії російського футуризму Олексій Кручених займає вельми одіозне місце. Це завжди
«відлюдько російської літератури», «свинофіл», «Рембо російського футуризму» й ін. В
руйнуванні класичної естетики, крім нього, активно брали участь Маяковській, Хлєбніков, Бурлюки, проте якраз Кручених дісталася слава справжнього футуриста, наповненого тією
енергією, яка кипіла в італійському футуристичному русі.
Саме Кручених зі всіх кубофутуристів було найпритаманніше образотворче розуміння поезії.
…Самвидавівські книги Кручених вже стали притчею во язицех. Його нестримне прагнення до
створення книг-картин справді є кращим доказом ідеї життєтворчості.
…Багато його віршів побудовані саме за принципом дробу, радикального зсуву. І в той же час це –
єдиний, цілісний факт мистецтва, який претендує одночасно і на відображення цілісності всього
світу взагалі.
Все це добре видно і зрозуміло.
Проте виникає закономірне питання: яке ж значення має візуалізація вірша для Кручених? По
суті, візуалізація вірша Кручених безпосередньо пов’язана з його естетикою: це один з методів
художнього оздоблення тексту, розширення його комунікативних можливостей, розширення
змістовно-інтуїтивної бази вірша.
Візуалізація дозволила Кручених, по-перше, встановити зв’язок між твором і (під) свідомістю
читача, по-друге, здійснити графічне акцентування на «конструктивних» (якщо можна застосувати
це слово до поезії Кручених) моментах.
