КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Карабчевский Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

своєї труни, її треба відкрити!


ВІЧНИЙ ЖАХ, вірш М. Карабчевського «Щасливий, хто не народився»

Вечный кошмар – неотступна о счастье

Мысль беспокойная! Годы идут.

Люди – увы! – без любви, без участья

Стадом покорно к могиле бредут.

Смена идет поколений волнами:

Волны бегут, им неведом возврат.

Нам суждено только тешиться снами...

Кто не родился, тот счастлив сто крат!

ЦІНОЮ ХИМЕРИ, епіграма М. Карабчевського на соціал-демократів

Жаждем мы мира

Для всего мира,

Счастья без меры

Ценой химеры.


ВІДЧУТТЯ ЕТИЧНОЇ ГИДЛИВОСТІ, зі спогадів М. Карабчевського

Особисто мене нерідко благали написати «тільки два слова» Распутіну відносно прохання про

помилування то одному, то іншому засудженому, запевняючи, що саме авторитетне прохання, підтримане ним, матиме вірний успіх.

Я не погрішив жодного разу. Відчуття етичної гидливості кожного разу примушувало мене

навідріз, не входячи ні в які подробиці, відмовлятися від подібних справ.

…Мене проголосили трохи не анархістом і майбутнім главою революції. Дружина моя, яка

терпляче доти слухала, раптом піднялася на повний зріст і, карбуючи кожне слово... сказала, що не

може допустити, аби в її присутності і в її будинку дозволяли собі вести революційну пропаганду.

…Моє становище було не з веселих. Проводжаючи гостей біля дверей, я просив їх залишитися, проте не знаходив можливим ні виправдовувати їхні мітингові виступи, ні вибачатися за цілком

природний при її стійких переконаннях протест дружини.


БЛИСКУЧИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ЗАХИСНИК, зі спогадів Б. Утевського

Особливо дивує, що Карабчевський при всій його романтичній природі, при його вельми

обмежених політичних поглядах був виключно блискучий як політичний захисник. У промовах на

політичних процесах він настільки внутрішньо зживався з підсудним, що починав мислити, як він, дивитися на все його очима, іноді навіть говорити його словами.

Карабчевський в таких випадках був сміливим і мужнім і підносився до справжнього пафосу і

художності.


МОГУТНІЙ ВОДОСПАД, зі спогадів М. Гольштейна

Форма мови не мала для Карабчевського ніякого значення. Сила його була в нестримному

натиску.

Його мова була не ніжним струмочком, не прекрасним озером, а могутнім водоспадом, який

трощить все на своєму шляху і коливає найнеприступніші твердині.


ТВОРЧІСТЬ БЕСПОСЕРЕДНЬОЇ ДУМКИ, з розвідки Й. Фінкля «Микола Платонович

Карабчевський»

Високий, статний, імпозантний, «із зовнішністю римського патриція», «Аполлон, предмет овацій», як жартівливо рекомендували його колеги, Карабчевський відрізнявся правовою ерудицією. Він

твердо знав, що не можна покладатися лише на ефект захисної промови, бо думка суду, особливо

присяжних засідателів, формується ще до початку дебатів сторін, а тому «виявляв свій погляд на

спірні пункти справи ще на допиті свідків».

Допитувати свідків він умів, як ніхто. Судді і прокурори, знаючи про це вміння Карабчевського, намагалися наперед відвести або, у крайньому разі, нейтралізувати його запитання, проте він

відбивав такі спроби. Ось прокурор, аби «справити враження», говорить присяжним:

– Прошу вас, панове присяжні засідателі, звернути увагу на цю обставину!

Карабчевський встає:

– А я, панове присяжні засідателі, прошу вас звертати увагу на всі обставини справи!

Відкидаючи в принципі революцію. Карабчевський був такий же нетерпимий і до реакції. Він

засуджував царизм за те, що той позбавляється незадоволених і протестуючих «тільки

шибеницею, засиланнями, каторгою і в’язницями й офіційно диктованим мовчанням у пресі. А

слід було б чинити якраз навпаки: з числа фрондуючих, скільки-небудь видатних громадських сил

уряд повинен був вбирати в себе систематично все найенергійніше, найжиттєздатніше».

…Як політичний захисник, Карабчевський стояв вище за всіх вітчизняних адвокатів, оскільки

Александров рідко виступав і рано помер, не встигнувши проявити своїх дарування, а «король

адвокатури» Спасович, за всіх його достоїнств, на політичних процесах грішив приниженням

обвинувачених, аби таким чином полегшити їх долю.

Головна сила Карабчевського полягала в умінні спростувати навіть, здавалося б, незаперечну

аргументацію супротивника.

Він говорив легко й ефектно, але «це не була тільки красива форма, гладка закруглена мова, струмінь швидко біжучих слів. У мові