Карабчевский Николай (fb2)


Настройки текста:





КАРАБЧЕВСЬКИЙ Микола Платонович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Поет, прозаїк, публіцист, юрист.

З військової родини. Батько, Карабчевський П.,– кавалерійський полковник царської армії.

Народився 29 листопада (11 грудня) 1851 р. у військовому гарнізоні Херсонської губернії

Російської імперії (нині – територія Миколаївського району Миколаївської області України).

Помер 22 листопада 1925 р. в м. Римі (Італія). Похований на одному з місцевих цвинтарів.

Закінчив Миколаївську реальну гімназію (1862-1868), юридичний факультет Петербурзького

університету (1869-1874).

Працював помічником присяжного повіреного (1874-1879), присяжним повіреним (1879-1902), редактором журналу «Юрист» (1902-1905), головою ради присяжних повірених Петербурзької

судової палати (1913-1917), головою комісії з розслідування німецьких звірств (1917), Член Петербурзької ради присяжних повірених (1895).

Друкувався в газетах «Мова», «Тиждень», «Російське слово», «Новий час», «Біржові відомості», журналах «Спостерігач», «Вісник Європи», «Юрист», «Російське багатство», «Право», «Revue des grands proces», «Північний вісник», «Російська думка».

Перший свій літературний доробок – драму «Жертва одруження» (1874) – не публікував.

Дебютував в газеті «Тиждень» статтею (1874).

Потім настала черга статей «Сучасна французька адвокатура і нова школа судового

красномовства», «Поліцейські будинку в Петербурзі», «Плавуча в’язниця», «Як я став адвокатом»,

«Французький адвокат XVIII сторіччя», «Смерть Л. Толстого», біографічних нарисів «Олександр

Якович Пассовер», «Микола Йосипович Холева», «Володимир Іванович Жуковський», «Петро

Якимович Александров».

Наш земляк – автор оповідань «Напіввідкрита завіса» (1892), «Побачення» (1889), роману «Пан

Арсков» (1893), книг «Промови» (1901), «Біля правосуддя» (1902), « Напіввідкрита завіса» (1905),

«Мирні полонені. В курортному полоні у німців» (1915).

Його перу належать мемуари «Що очі мої бачили в дитинстві» та «Революція в Росії» (обидва

томи – 1921).

К. не раз мав проблеми з владою. За участь у студентських хвилювання зазнав арешту (1869).

Йому інкримінували участь в антиурядовій панахиді (1878), збір засобів для потреб Червоного

Хреста (1899), «недоречні розмірковування про дії адміністрації» під час судових засідань (1900; 1903). Впродовж принаймні шести років як «неблагонадійний» перебував під таємним наглядом

поліції (1869-1905).

За свідченнями помічника Б. Утевського, його патрон ще студентом «в стані неосудності» вбив

улюблену жінку, що так чи інакше враховував потім в захисних промовах.

Наш земляк радив свого часу О. Керенському віддати до суду Миколу II, причому виразив

готовність і бажання взяти на себе його захист.

Більшовицьку революцію К. не сприйняв, емігрувавши спочатку до Норвегії, а потім – Данії й

Італії.

Серед друзів та близьких знайомих К. – А. Чехов, Л. Толстой, І. Павлов, В. Короленко, Л. Собінов, М. Стасюлевич, А. Коні, Є. Утін, С. Андрієвський, О. Керенський, О. Кніппер-Чехова, К.

Варламов, П. Стрепетова, В. Далматов, Б. Утевський, П. Редкін, В. Мейєрхольд, В. Семевський, П.

Якубович, В. Комісаржевська, О. Суворін та ін.


***

НЕ ПАСУВАТИ,

з

професійного кредо

М. Карабчевського

Адвокат повинен бути всебічно освіченою і розвиненою людиною, тому що він не має права

відступати ні перед психологічним, ні перед побутовим, ні перед політичним чи історичним

висвітленням справи.

...Я поставив перед собою лише одне завдання, якому ніколи не зраджував: оскільки завдяки долі я

став юристом-адвокатом, до того ж, переважно кримінальним захисником, – ніколи не пасувати

перед труднощами... і пам’ятати тільки одне, що у мене за спиною жива людина.


Я – НЕ ПОЛІТИК, зізнання М. Карабчевського

Несправедливий вирок – величезне суспільне лихо. Накопичення подібних вироків в суспільній

пам’яті і народній душі є зло – таке ж зло, як і накопичення розумової брехні у сфері розумового

життя суспільства.

Я не політик і зізнаюся, що ні в яких політичних організаціях і партіях цілком свідомо не беру

участі. Я є, був і помру судовим діячем.


ВІН СТУКАЄ В КРИШКУ ТРУНИ, з промови М. Карабчевського на захист О. Тальма

П.п. сенатори, зі всіх жахів, доступних нашій уяві, найбільший жах – бути живцем похованим. Цей

жах тут в наявності...

Тальма похований, але він живий. Він стукає в кришку своєї труни, її треба відкрити!


ВІЧНИЙ ЖАХ, вірш М. Карабчевського «Щасливий, хто не народився»

Вечный кошмар – неотступна о счастье

Мысль беспокойная! Годы идут.

Люди – увы! – без любви, без участья

Стадом покорно к могиле бредут.

Смена идет поколений волнами:

Волны бегут, им неведом возврат.

Нам суждено только тешиться снами...

Кто не родился, тот счастлив сто крат!

ЦІНОЮ ХИМЕРИ, епіграма М. Карабчевського на соціал-демократів

Жаждем мы мира

Для всего мира,

Счастья без