БЕФАНІ Василь Павлович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Прозаїк, поет, перекладач.
З дворянської родини.
Народився 18 (30) вересня 1843 р. (1844?) в м. Миколаєві Херсонської губернії Російської імперії
(нині – адміністративний центр однойменної області України).
Помер 24 червня (6 липня) 1895 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ).
Закінчив гімназію при одеському Рішельєвському ліцеї, вчився в Московському університеті.
Служив юнкером на Чорноморському флоті, офіцером – на Балтійському, в інтендантському упра-
влінні Московського військового округу, чиновником для особливих доручень (1860-1887). Прий-
мав участь у бойових діях на Кавказі (1863-1864). З 1887 р. – у відставці.
Друкувався в газетах «Петербурзький аркуш», «Лелітка», журналі «Світський глузд».
Як літератор дебютував віршами в збірнику «Літературні вечори» (1873).
Потім настала черга книг «Пікантні мотиви» (1874), збірника у співавторстві «Сміх крізь сльози»
(1876), «Портфеля сатиричних куплетів, написаних на сучасні мотиви суспільного життя» (1878), водевілю «Отелло у віцмундирі» (1884), повістей «Розбите життя» (1886), «Хитрун проти
хитруна» (1890), історичної бувальщини «Розколовчитель» (1892), романів «Жертви пристрасті»
(1894), «Аракчеєвець» (1894).
Серед друзів та близьких знайомих Б. – Л. Пальмін, Ф. Йогансон та ін.
***
ДО СЕЛА
, з життєвого кредо В. Бефані
У селі почуття не пригнічуються.
МІЖ ПОЕТОМ І НАТОВПОМ, з вірша В. Бефані «Артистові-читцеві»
Артист! Твоё призванье скромно,
Но, как художника-чтеца,
Твоё значение огромно
Для лиры русского певца.
В житейском шумном мире этом,
Где все бредут своей тропой,
Посредник ты между поэтом
И равнодушною толпой.
Ты, как толмач её присяжный,
Ей разъяснить не раз помог
В стихах поэта штрих отважный,
Небрежно брошенный намёк.
ВИКРЕСЛИТИ З ПАМ’ЯТІ, з вірша В. Бефані «Після бурі»
Любушка-соседка не сдавалась долго
И не нарушала строгости и долга,
Но кипела в жилах огневая кровь, –
Редко ладит с долгом женская любовь, –
И в беседку ночью раз прокралась Люба.
Буря грохотала, но ей было любо
Под грозу, при блеске молний в облаках
С милым целоваться, и в его руках
Трепетать и биться, словно птичка в клетке.
Обсушил он ножки Любушке-соседке,
Но, её лаская в полуночный час,
Высушил ли милый слёзы ясных глаз?
Ухмыляясь, смотрит он, бровей не хмуря,
Если над землёю разразится буря...
А НАС – НА СОБАЧУ ВИСТАВКУ, з листа І. Гончарова О. Писемському від 18 квітня 1873 р.
Петербург
Разом з Вашим листом надійшов до мене лист якогось літографа п. Чередєєва, що живе біля
Пречистенських воріт, в будинку Петровського. Він просить у мене фото моє чи портрет для
якихось альбомів, де хоче помістити «дорогі серцю обличчя» (як він пише) російських літераторів
– для дітей.
Спочатку мені здалося, що і його навчили посміятися над моєю наївною самолюбністю, проте я
пригадав, що дійсно цей п. Чередєєв робив на обгортці альманаху «Літературні вечори» (Бефані –
видавець) – і тому хоче зробити їх сам. «Il n’est pas difficile celui-la [він не вимогливий (фр.)]
можна сказати про нього – бо, отже, в інших бачить схожість!
Вітаю всіх: Пушкін схожий на чиновника, у якого відняли місячну платню; Лермонтов – на
писаря, наскрізь зараженого сифілісом; Ви, Островський і я – перевертні, а вся група разом – на
собачу виставку.
Ваш І. Гончаров.
СЛУХАЮЧИ, СТАРЕНЬКА ВИТИРАЛА СЛЬОЗИ, з нарису Н. Крупської «Поет «Лелітки»
Я розшукала збірник Бефані в історичному музеї. Називається він «Літературні вечори», видання
1873 р. Перегортаючи його, я з насолодою перечитувала знайомі рядки. У збірці багато уривків з
Щедріна, Гоголя, Островського, Успенського, вони теж якось особливо запам’яталися.
Дечого я явно не зрозуміла в дитинстві. До таких творів належить уривок з ненадрукованої комедії
«Дупель» А. Чехова. У ній описується, як якісь поміщики після реформи 1861 року вирішили
підняти культурний рівень селян. Запросили для доповіді якогось чиновника, зібрали людей.
Чиновник став їм тлумачити про користь письменності. Селяни із здивуванням на нього дивилися
і вирішили, як потім з’ясувалося з їх розмов
