Аркас Николай Андреевич (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


АРКАС Микола Андрійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Флотоводець. Адмірал (1878).

З учительської родини. Син, Аркас М., – історик, етнограф, композитор.

Народився 8 (20) травня 1816 р. в м. Миколаєві Херсонської губернії Російської імперії (нині –

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 15 (27) червня 1881 р. в м. Миколаєві Херсонської губернії Російської імперії (нині –

адміністративний центр однойменної області України). Похований на міському цвинтарі.

Служив волонтером (1829-1833), мічманом (1833), флігель-ад’ютантом з призначеннями в

Гвардійський флотський екіпаж (1852-1853), ескадр-майором Його Імператорської Величності

(1853-), командиром Гвардійського морського екіпажу (1857), головним командиром

Миколаївського порту, військовим губернатором міста, головним командиром Чорноморського

флоту і портів (1871).

Учасник російсько-турецьких воєн (1828-1829; 1877-1878).

Кавалер орденів Святого Володимира II ступеня, Білого Орла, Олександра Невського.

На вітрильному лінкорі «Імператриця Марія» брав активну участь в Босфорській експедиції М.

Лазарєва (1833), відзначився при взятті фортеці Варна, під час десантних операцій проти горців.

Член Пароплавного (1853), Особливого артилерійського комітетів (1855).

Один з засновників і перший директор Руського товариства пароплавства та торгівлі (1856).

Організатор відродження Чорноморського флоту після скасування заборонних статей Паризької

угоди, засновник пароплавства на Каспійському морі. За його проектом збудовано півтора десятка

панцирних плотів у Кронштадті, він одним з перших організував випробування нової зброї –

морських мін.

Друкувався в журналі «Морський збірник».

Як літератор дебютував нотатками про склад й стан грецького, неаполітанського і турецького

флотів (1853). Зацікавлено були зустріті, в першу чергу, спеціалістами і його «Роздуми про

підготовку до далекого плавання», «Опис маневрів 2 сполучених дивізій Балтійського флоту»,

«Турецький, грецький і неаполітанський флоти в 1852 році», «Випробування грібних гвинтів на

паровому канонерському човні «Шибеник», здійснені в 1855 році».

Почесний громадянин м. Миколаїв (1880).

Серед друзів та близьких знайомих А. – С. Макаров, В. Корнілов, Є. Путятін великий князь

Костянтин Миколайович, B. Семека, М. Лазарєв, М. Чихачов та ін.


***

ДРІБ’ЯЗКОВІСТЬ ШКОДИТЬ СЛУЖБІ,

з професійного кредо М. Аркаса

Дріб’язкова самолюбність не повинна мати місця в службі.


ДЕ ОБОВ’ЯЗКИ, ТАМ І ПРАВА, з листа М. Аркаса С. Лісовському в січні 1879 р.

Вважав би стосовно Головного командира Чорноморського флоту не тільки не зменшувати його

нинішньої діяльності і прав, а, навпаки, у випадку військових дій слід підпорядкувати йому район

околиць Миколаєва по річці Буг і Дніпровському лиману з батареями, включивши завідування і

захист Очакова і доручивши йому окреме самостійне командування на правах начальника

окремого корпусу військами, призначеними для захисту цих місць і розташованими в Миколаєві,

Очакові і околицях.

МІЦЬ, з документальної повісті Н. Попової «Микола Андрійович Аркас»

Аркас став одним з видатних морських діячів Росії. Найважливіший його внесок – у відродження

Чорноморського флоту.

Микола Аркас …на флот прийшов 13-літнім. Вже 1842 року лейтенанта призначили на зразкові

«Дванадцять Апостолів». Незабаром він став кращим офіцером екіпажу.

Активність, акуратність, вміння обходитися з людьми, прагнення до поповнення багажу знань,

створили офіцеру чудову репутацію. Його відряджають в Петербург з відповідальним дорученням:

провести річками в Астрахань караван з 12 суден, з чим він блискуче справився.

Капітан-лейтенантом М. А. Аркас повернувся на Чорне море, де командував фрегатом

«Бессарабія», а в 1848 р. він спостерігав в Англії за будівництвом фрегата «Володимир» і став

його першим командиром.

Він не раз бував у відрядженнях у Фінляндії, спостерігав у Ризі за будівництвом гребних

канонерських човнів і підготовкою екіпажів для них, брав участь в роботі комісії з

удосконалювання флоту.

В 1871 р. його направили головним командиром Миколаївського порту і військовим губернатором

міста, а через декілька місяців він став і Головним командиром Чорноморського флоту та портів.

Спадщина дісталася убога. Севастополь використовували в основному для торгівлі, а нечисленна

флотилія базувалася в Миколаєві, захищеному мілководдям лиманів від нападу з моря. Її складали

кілька старих корветів, шхун і пароплавів, які використовувалися для крейсерства біля східних

берегів Кавказу, перевезень військ, вантажів і для гідрографічних робіт; лише окремі судна

відправлялися в Галац, Константинополь і Пірей.

Аркас піклувався про впорядкування головної бази флоту. В 1872 році завершилось очищення

севастопольських бухт від затоплених суден і почалися роботи з продовження залізниці Москва-

Харків-Лозова до Севастополя.

Руське товариство пароплавства та торгівлі оснастило головні гавані Чорного моря портовими

спорудженнями, складами, механізувало процес навантаження і розвантаження судів,

забезпечувало їх вугіллям.

Флот поступово відроджувався. Пожвавилася робота доків і заводів, які, до того ж, переходили на

будування металевих кораблів. На Чорному й Азовському морях проводилися картографічні і

гідрографічні дослідження, ремонтувалися маяки. в 1872 р. відновилися діяльність морського

юнкерського класу, де готувалися командні кадри, закритого раніше з причин економії.

Напередодні війни з Туреччиною сили Чорноморського флоту далеко не відповідали його назві і

призначенню. По суті, нічого було протиставити турецьким броненосцям. У столиці, врешті,

спохватилися і виділили кошти для посилення берегової оборони основних портів.

Восени 1876 року відбулася нарада генерала B. Семеки, який очолював оборону Чорноморського

узбережжя, М. Аркаса, директора Руського товариства пароплавства та торгівлі М. Чихачова за

участю завідувача мінною частиною капітан-лейтенанта І. Дикова. На ньому було вирішено поки

що зміцнювати лише Очаків, Одесу, Севастополь і Керч. Кожний з портів мали захищати берегові

батареї, перед якими виставлялися мінні загородження.

Оборону доповнювали пароплави, озброєні мінами й артилерією, мінні катери, бони. Крім

важкого озброєння і апаратів управління стрільбою, на батареях встановили електричні

прожектори і з’єднали їх телеграфними лініями.

В усі порти направили командирів флотилій і начальників портів. Диков керував виставленням

мінних загороджень. На маяки для спостереження за ворожими суднами призначили офіцерів-

штурманів.

Аркас розпорядився закупити ще 12 пароплавів і розподілив їх між портами. Пізніше до них ще

приєдналися 12 катерів і 2 баржі. За ініціативою Аркаса створили загони суден т. зв. активної

оборони, куди, крім «попівок», входили швидкохідні пароплави, орендованих у Руського

товариства пароплавства та торгівлі і переобладнані на крейсери. У Севастополі базувався носій

мінних катерів «Великий князь Костянтин» лейтенанта З. Макарова, в Одесі – пароплави

«Володимир» і «Веста», в Очакові – «Аргонавт», у Миколаєві розташовувалися яхта «Лівадія» і

пароплав «Ельбрус». Улітку 1877 р. до них приєднався пароплав «Росія».

Орендовані пароплави озброювали мортирами, гарматами, мінами. Їх супроводжували мінні

катери задля ведення розвідки. Вони турбували ворога набігами, порушувати його торгівлю й

охороняти своє узбережжя від атак з моря.

Для доукомплектування екіпажів з Балтики надійшли парові катери, гармати, прибули матроси й

офіцери. Машиністів і кочегарів наймали на місці.

Була налагоджена взаємодія з сухопутними військами. Тому відразу ж після початку бойових дій

російсько-турецької війни 1877-1878 року ворожий флот отримав гідну відсіч.

11 серпня «Лівадія» спалила турецьке судно перед Варною і відірвалася від ворожих броненосців, які її переслідували. Успішно повернувся на базу і пароплав «Весту». 12 грудня пароплав

«Володимир» захопив турецький пароплав «Мерсіна» з екіпажем. Після цього ворожі броненосці

обстріляли незахищені російські порти. У відповідь Аркас вислав в Босфор свої пароплави. Мінні

катери у ніч на 14 січня 1878 року вперше в історії успішно атакували торпедами і потопили

турецький сторожовий пароплав «Інтібах».

У подальшому турки, якими командували англійці, не ризикували наближатися до російських

укріплених пунктів. Лише раз за війну їхні кораблі вступили в перестрілку з береговими

батареями Севастополя. І успіху не мали! Що довело міць оборони порту і міста, якими

переймався адмірал Аркас.


БОЙОВІ ПЛОТИ АРКАСА, з довідки «Аркас Микола Андрійович» на tonnel.ru

Під наглядом М. А. Аркаса в 1845 р. на судноверфі в Астрахані були зібрані залізні пароплави

«Куба», «Ленкорань», «Таркі», які започаткуали пізніше комерційне судноплавство на

Каспійському морі. У 1848 р. – направлений у відрядження до Англії для спостереження за

будівництвом пароплава-фрегата «Владимир».

...Склав проект і за власними кресленнями побудував 14 плотів, озброєних кожен 4 гарматами, що

значно підсилило оборону Кронштадта під час Кримської війни (1853-1856).

...Організував випробування якісно нової зброї – мін.


ВІДВІДАВ АФОН, з статті «Руський монастир на святій горі Афонській» в журналі «Руський

чернець»

У 1857 році, червня 10-го, в перший раз відвідав Афонську обитель пароплав «Херсонес», на

якому прибули імениті особи, а саме: флігель-ад’ютант Його Імператорської Величності Микола

Андрійович Аркас, камер-юнкер Високого Двору статський радник Борис Павлович Мансуров,

свита Його Імператорської Величності генерал-майор граф Йосип Ламберт, дійсний статський

радник Микола Мурзакевич і деякі інші. Після цього пароплави російського суспільства почали

щодня приходити двічі: до свят – Св. Пантелеймона і Покрови Пресвятої Богородиці, що

продовжувалося доти, доки не налагодили постійне пароплавне сполучення Константинополя з

Афоном.

… Ікона Успіння Пресвятої Богородиці, у посрібленій ризі, точна копія Києво-Печерської

чудотворної ікони, з частками святих мощів деяких Києво-Печерських догідників Божих була

пожертвувана однією поміщицею ченцю Ірінею.

…В цей час о. Ієронім знаходився в келії преподобних Печерських чудотворців. Після прибуття

гостей, за ним, як представником російського суспільства обителі, негайно послали, але він через

хворобу не міг зійти з гори. Але оскільки з боку гостей були настійні вимоги бачити о. Ієроніма

для особистих пояснень з ним, тоді …він погодився прибути в монастир.


ЗУСТРІЧ З ЦАРЕМ, з роману П. Борисова і Е. Костіна «Дні імперії»

Після особистої доповіді царю віце-адмірал Микола Андрійович Аркас не приховував свого

невдоволення. У помазаника Божого трапився черговий приступ обережності, дідько його вхопи,

миролюбство в розпал війни заграло. А ще з’явився в Лівадії ясновельможний князь Горчаков,

старий рамолик, котрий вічно боїться думки освіченої Європи, туди його за ноги та об грот-

щоглу...

Навіть генерал-адмірал, на чию підтримку проекту контр-адмірала Пилкіна по мінуванню виходу з

Босфору і ряду турецьких портів, Аркас твердо розраховував, умив руки. Знов інспектуючи після

доповіді государю фортеці Керчі, Севастополя й Очакова, Аркас зняв в останньому неметкого

командира батареї і замінив його власним прапор-ад’ютантом.

…Нинішнє становище на морі, коли командир колишнього торгового пароплава з паровим

катером на шлюпбалках диктує волю свого государя могутньому, але переляканому супротивнику,

уже не здавалася настільки протиприродним, як на самому початку кампанії. Макаров, Дубасов –

герої без усяких «але». І все ж душа адмірала лежала до білокрилих лінійних кораблів, в

найгіршому разі, до великих броненосців, так де ж їх узяти...

…Огляд затягся, і коли Микола Андрійович по його закінченні звелів годувати батарейців, і

видати по чарці, начальник оборони Одеси контр-адмірал Чихачов, бачачи, що командир

задоволений лише тим, що побачив на самій батареї, а взагалі занурений в якісь свої важкі думи, і

не дай Боже полізе в солдатський казан, а там вирішить заглянути в інтендантство, де стане з

властивою йому допитливою уїдливістю перевіряти всіх і вся, і до чого-небудь неодмінно

дориється, а тоді вже точно хоч святих винось...


НЕВДАЛА СПРОБА ОБДУРИТИ ГОСУДАРЯ, з статті «Аркас Микола Андрійович» в

довіднику «Флот Росії»

У своїх записках Микола Андрійович розповідає багато цікавого про час і порядки на флоті

безпосередньо перед війною 1854-1855 років. Все приносилося в жертву параду і зовнішньому

вигляду.

Весною 1853 року, під час огляду морських команд в Кронштадті, Государ помітив ретельно

підготовлений обман і виніс сувору догану всьому тамтешньому начальству; однак це не

допомогло.

За свідченням Аркаса, наступного року він знайшов корвет «Наварін», щойно відремонтований в

Кронштадті і посланий до Голландії, в найжахливішому стані: геть гнилий корпус, який тримався

на одній обшивці.

На початку Східної війни Аркаса направили за кордон для ремонту корвета «Наварін», але

виконання це доручення виявилося проблематично: корвет довелося здати голландцям за повною

його непридатністю до подальшої служби.