Стойко-Радиленко Николай (fb2)




СТОЙКО-РАДИЛЕНКО Микола Михайлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-французький.

Астроном. Першим у світі виявив сезонні варіації швидкості обертання Землі.

З міщанської родини.

Народився 2 (16) травня 1894 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 14 вересня 1976 р. в м. Парижі (Франція).

Закінчив Одеський ліцей (1912), математичний факультет Новоросійського університету (1912-

1916), навчався в аспірантурі (1918-1920).

Працював вільним стажером Одеської обсерваторії (1914-1916), служив в армії (1916-1918),

викладачем Новоросійського університету (1918-1920), Плевенського ліцею (1920-1923),

астрономом Міжнародного бюро часу (1924-1944), завідуючим службою часу Паризької

обсерваторії й Міжнародного бюро часу (1944-1964).

Член-кореспондент Варшавської академії наук (1938).

Член-кореспондент Міжнародного бюро довгот (1938).

Член Національного астрономічного комітету Франції.

Лауреат премії ім. Лаланда (1930), двічі – премії ім. Дамузо (1932; 1937), премії ім. Гузмана

(1956), премії ім. Жансена, премії Бельгійської академій наук.

Кавалер французького ордена Почесного легіону (1951).

Наш земляк одним з перших вказував на зв’язок цих змін з землетрусами, вивчення яких

дозволило б провіщати ці катастрофи. Саме С.-Р. ввів у практику поняття інтегрованого атомного

часу.

Інші роботи стосуються руху полюсів планети, на якій ми живемо, нерівномірності її обертання.

Під час другої світової війни залишився на робочому місці у Парижі, котре перенесли на глибину

28 м.

На з’їзді Міжнародної астрономічної спілки у Стокгольмі його визнали чемпіоном серед

спостерігачів (1938).

Більшовицької революції не сприйняв, емігрувавши спочатку до Болгарії (1920), а потім – Франції

(1924).

Серед друзів та близьких знайомих С.-Р. – О. Орлов, В. Цесевич, С. Дебарба, В. Глушко, Н.

Кауфман, Г. Гамов, В. Жардецький та ін.


***

ТЯЖКО

,

АЛЕ МОЖНА,

з життєвого кредо М. Стойка-Радиленка

Жити у нас тяжко, але займатися наукою є всі можливості.


ДУЖЕ РАДИЙ, з листа О. Орлова М. Стойко-Радиленку

Вельмишановний Миколо Михайловичу!

Буду дуже радий, якщо Ви зможете знову повернутися до нас в обсерваторію продовжити свої

заняття.

Місце в нашій обсерваторії Вам забезпечене, проте з виплатою утримання трапляються великі

затримки.

Дуже, дуже буду радий Вашому поверненню.

Шануючий і люблячий Вас

О. Орлов.

1.II. 1923 р.

м. Одеса.


ВИДАТНІ ЗЕМЛЯКИ, з «Історії кафедри» на odessa.astronomy.org.ua

Кафедра астрономії Одеського національного (у минулому – Імператорського Новоросійського)

університету імені І. І. Мечникова – одна з найстаріших в Україні. Роком її заснування вважається

1865, коли спеціально запрошений на роботу випускник Петербурзького університету, магістр

астрономії Л. Ф. Беркевич почав систематичне викладання астрономічних дисциплін. Першими

були лекційні курси з космографії і сферичної тригонометрії, які нині відповідають сучасним

курсам загальної і сферичної астрономії.

З того часу з невеликими перервами було підготовлено багато відомих вчених. Серед випускників

дореволюційного періоду – це знані пулковські астрономи О. С. Васильєв, О. П. Ганський,

академік Румунської академії наук І. І. Вітковський, професор Бєлградського (Сербія) і

Колумбійського (США) університетів В. С. Жардецький, член-кореспондент Польської академії

наук, директор Бюро часу, довгот і широт в Парижі (Франція) М. М. Стойко-Радиленко. Видатні

учені ХХ сторіччя – фізик Г. А. Гамов і ракетник В. П. Глушко – в юності були місцевими

любителями астрономії.


ПІДКОРИЛАСЯ НАЙНЕВІДОМІША СУБСТАНЦІЯ, з нарису А. Корсунь «Французький

хранитель часу з Одеси»

У астрономів є така посада – хранитель часу. Точніше, вона існувала до другої половини ХХ

століття, до появи атомного годинника. Нині ця посада зветься «учений – хранитель атомного

еталона часу» і більше стосується техніки. Але наша розповідь про минуле.

Коли 1884 р. на Міжнародній меридіанній конференції у Вашингтоні було прийнято рішення про

всесвітній час (за який мав правити середній сонячний час на меридіані Гринвіча), зникла одна з

перешкод для міжнародного співробітництва. Однак у 1911 р. виявилося, що радіосигнали

всесвітнього часу різних станцій відрізняються один від одного на кілька секунд. Тоді французи у

1912 р. звернулися до урядів ряду країн з пропозицією створити міжнародну службу часу.

Попередньо її заснували у 1913 р. при Паризькій обсерваторії…

…Повертаючись до Міжнародного бюро часу, зазначимо, що протягом більш як 20 років його

роботою керував Микола Стойко. Він багато зробив для вдосконалення міжнародної служби часу,

уточнивши методи обчислення всесвітнього часу на основі астрономічних спостережень різних

обсерваторій. Йому належить відкриття сезонної нерівномірності обертання Землі,