Стойко-Радиленко Николай (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


СТОЙКО-РАДИЛЕНКО Микола Михайлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-французький.

Астроном. Першим у світі виявив сезонні варіації швидкості обертання Землі.

З міщанської родини.

Народився 2 (16) травня 1894 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 14 вересня 1976 р. в м. Парижі (Франція).

Закінчив Одеський ліцей (1912), математичний факультет Новоросійського університету (1912-

1916), навчався в аспірантурі (1918-1920).

Працював вільним стажером Одеської обсерваторії (1914-1916), служив в армії (1916-1918),

викладачем Новоросійського університету (1918-1920), Плевенського ліцею (1920-1923),

астрономом Міжнародного бюро часу (1924-1944), завідуючим службою часу Паризької

обсерваторії й Міжнародного бюро часу (1944-1964).

Член-кореспондент Варшавської академії наук (1938).

Член-кореспондент Міжнародного бюро довгот (1938).

Член Національного астрономічного комітету Франції.

Лауреат премії ім. Лаланда (1930), двічі – премії ім. Дамузо (1932; 1937), премії ім. Гузмана

(1956), премії ім. Жансена, премії Бельгійської академій наук.

Кавалер французького ордена Почесного легіону (1951).

Наш земляк одним з перших вказував на зв’язок цих змін з землетрусами, вивчення яких

дозволило б провіщати ці катастрофи. Саме С.-Р. ввів у практику поняття інтегрованого атомного

часу.

Інші роботи стосуються руху полюсів планети, на якій ми живемо, нерівномірності її обертання.

Під час другої світової війни залишився на робочому місці у Парижі, котре перенесли на глибину

28 м.

На з’їзді Міжнародної астрономічної спілки у Стокгольмі його визнали чемпіоном серед

спостерігачів (1938).

Більшовицької революції не сприйняв, емігрувавши спочатку до Болгарії (1920), а потім – Франції

(1924).

Серед друзів та близьких знайомих С.-Р. – О. Орлов, В. Цесевич, С. Дебарба, В. Глушко, Н.

Кауфман, Г. Гамов, В. Жардецький та ін.


***

ТЯЖКО

,

АЛЕ МОЖНА,

з життєвого кредо М. Стойка-Радиленка

Жити у нас тяжко, але займатися наукою є всі можливості.


ДУЖЕ РАДИЙ, з листа О. Орлова М. Стойко-Радиленку

Вельмишановний Миколо Михайловичу!

Буду дуже радий, якщо Ви зможете знову повернутися до нас в обсерваторію продовжити свої

заняття.

Місце в нашій обсерваторії Вам забезпечене, проте з виплатою утримання трапляються великі

затримки.

Дуже, дуже буду радий Вашому поверненню.

Шануючий і люблячий Вас

О. Орлов.

1.II. 1923 р.

м. Одеса.


ВИДАТНІ ЗЕМЛЯКИ, з «Історії кафедри» на odessa.astronomy.org.ua

Кафедра астрономії Одеського національного (у минулому – Імператорського Новоросійського)

університету імені І. І. Мечникова – одна з найстаріших в Україні. Роком її заснування вважається

1865, коли спеціально запрошений на роботу випускник Петербурзького університету, магістр

астрономії Л. Ф. Беркевич почав систематичне викладання астрономічних дисциплін. Першими

були лекційні курси з космографії і сферичної тригонометрії, які нині відповідають сучасним

курсам загальної і сферичної астрономії.

З того часу з невеликими перервами було підготовлено багато відомих вчених. Серед випускників

дореволюційного періоду – це знані пулковські астрономи О. С. Васильєв, О. П. Ганський,

академік Румунської академії наук І. І. Вітковський, професор Бєлградського (Сербія) і

Колумбійського (США) університетів В. С. Жардецький, член-кореспондент Польської академії

наук, директор Бюро часу, довгот і широт в Парижі (Франція) М. М. Стойко-Радиленко. Видатні

учені ХХ сторіччя – фізик Г. А. Гамов і ракетник В. П. Глушко – в юності були місцевими

любителями астрономії.


ПІДКОРИЛАСЯ НАЙНЕВІДОМІША СУБСТАНЦІЯ, з нарису А. Корсунь «Французький

хранитель часу з Одеси»

У астрономів є така посада – хранитель часу. Точніше, вона існувала до другої половини ХХ

століття, до появи атомного годинника. Нині ця посада зветься «учений – хранитель атомного

еталона часу» і більше стосується техніки. Але наша розповідь про минуле.

Коли 1884 р. на Міжнародній меридіанній конференції у Вашингтоні було прийнято рішення про

всесвітній час (за який мав правити середній сонячний час на меридіані Гринвіча), зникла одна з

перешкод для міжнародного співробітництва. Однак у 1911 р. виявилося, що радіосигнали

всесвітнього часу різних станцій відрізняються один від одного на кілька секунд. Тоді французи у

1912 р. звернулися до урядів ряду країн з пропозицією створити міжнародну службу часу.

Попередньо її заснували у 1913 р. при Паризькій обсерваторії…

…Повертаючись до Міжнародного бюро часу, зазначимо, що протягом більш як 20 років його

роботою керував Микола Стойко. Він багато зробив для вдосконалення міжнародної служби часу,

уточнивши методи обчислення всесвітнього часу на основі астрономічних спостережень різних

обсерваторій. Йому належить відкриття сезонної нерівномірності обертання Землі, спричиненої

багатьма геофізичними, але переважно метеорологічними факторами. На початку 60-х років він

ввів у практику інтегрований атомний час, який базувався на найкращих атомних стандартах

багатьох лабораторій і який став основою нинішнього Міжнародного атомного часу – TAI.

М. М. Стойко під керівництвом О. Я. Орлова вивчає теоретичну астрономію, небесну механіку і

геодезію. На прохання студентів він відредагував курс сферичної астрономії, який читав О. Я.

Орлов і який призначався для публікації. Для цього йому довелося прослухати цей курс вдруге.

…Він обчислював елементи повного сонячного затемнення 21 серпня 1914 р. для України.

Одночасно він виконав гармонічний аналіз спостережень з горизонтальним маятником у Юр’єві і

Томську з метою пошуку місячно-сонячних припливних коливань виска. Крім того, він визначив

елементи орбіти метеорного потоку Лірид, провів обчислення орбіти малої планети Ахіл і комети

1914. Ці обчислення у той час були дуже громіздкими через відсутність будь-яких

обчислювальних машин. Довелося використовувати звичайну рахівницю. Загалом було виконано

величезну роботу. Тому не дивно, що в 1916 р. його праці були відзначені премією Одеського

університету.

У 1931 р. він захистив у Сорбонні докторську дисертацію на тему «Про вимірювання часу і

проблеми, які цього стосуються». Однак, як зазначала співробітниця Паризької обсерваторії

Сюзанна Дебарба, Стойко як іноземець не міг розраховувати на швидку й блискучу кар’єру.

Тільки у 1939 р. його призначили керівником досліджень у Національному фонді наук, котрий

згодом став Національним центром наукових досягнень. Цю посаду він обіймав до 1945 р.,

одночасно працюючи у Паризькій обсерваторії і очолюючи МБЧ.

Як учений, Микола Стойко був добре підготовлений для вирішення завдань, які стояли перед

МБЧ. Він також брав участь у багатьох міжнародних дослідженнях, пов’язаних з визначенням

довгот, рухами материків.

Коли у 1939 р. розпочалася Друга світова війна, співробітники Паризької обсерваторії були

евакуйовані зі столиці. У Парижі залишилися тільки служби, які мали міжнародні зобов’язання.

Серед них було і МБЧ. Його маятниковий годинник перенесли в укриття на глибину 28 м. Як

згадує С. Дебарба, М. Стойко як керівник забезпечував чітку роботу МБЧ і був душею цієї

організації до самого виходу на пенсію у 1964 р.

…Під час обчислення всесвітнього часу він враховував рух полюсів, для чого створив при МБЧ

термінову службу широти, щоб оперативно визначати координати полюса у так званій системі О.

Я. Орлова (система середнього полюса епохи спостережень). Він ввів поправки, врахувавши

відкриту ним сезонну нерівномірність обертання Землі. Всесвітній час, що визначається

нерівномірним обертанням Землі навколо своєї осі, є також нерівномірним, а для багатьох

наукових і прикладних завдань необхідна шкала рівномірного часу. Метод обчислення

всесвітнього часу, розроблений М. Стойко-Радиленком, який враховував відомі фактори, що

спричиняли нерівномірність земного обертання, дав змогу створити так звану шкалу квазі-

рівномірного часу, котра широко використовувалася в науці і техніці до створення рівномірної і

високостабільної атомної шкали часу.

Давньогрецький філософ Аристотель писав: «Серед невідомого у навколишній природі

найневідомішим є час, бо ніхто не знає, що це таке і як ним керувати». Однак людство навчилося

його вимірювати і зберігати з допомогою годинників, взявши для цього за еталон період

обертання Землі навколо своєї осі. З’ясувавши, що це обертання нерівномірне, вчені створили

фізичний еталон – атомний час. І тут чимала заслуга нашого співвітчизника Миколи Стойка –

паризького, а точніше, всесвітнього хранителя часу другої половини ХХ століття.


УКРАЇНСЬКІ АСТРОНОМИ ВІДЗНАЧИЛИСЯ І НИНІ, з кореспонденції А. Корсунь «Париж

– законодавець не лише мод»

Невелика делегація українських астрономів на чолі з директором Головної астрономічної

обсерваторії НАНУ, академіком Ярославом Яцківом взяла участь в щорічній конференції

«JOURNEES-98», яка цього разу проходила в Парижі. Присвячена вона проблемам вивчення

обертання Землі, визначення часу, системам координат на Землі і в космічному просторі.

Відмінною особливістю було те, що одна з сесій була названа «Орловською». Між іншим, учень

цього великого вченого, левова частка життя якого була пов’язана з Україною, Микола Стойко-

Радиленко впродовж двох десятиліть очолював службу часу Паризької обсерваторії.

…Українські астрономи в своїх доповідях вказали на неоднозначність трактування лінійного

тренда в русі полюсів Землі, і звернули увагу на дивний збіг неполярних змін низки

американських станцій з визначуваним віковим рухом полюсу. Виникає питання: а чи не є

спостережуваний ефект в русі полюсу віддзеркаленням того факту, що Північноамериканський

континент «спливає» із-за танення льодовиків, що відбувається, зокрема, в Гренландії.

…Зараз Земля уповільнює своє обертання, що означає подовження тривалості доби. Аби уникнути

великих розбіжностей між годинником, що звіряється з атомним часом, і годинниками, котрі

йдуть у відповідності до природного ритму обертання Землі, доводиться коректувати штучно

створену шкалу часу. Це робиться в Парижі.