вторгнення в Європу назавжди зв’язало родину Пастернаків з Англією
…Страшним ударом стала для Леоніда Осиповича смерть дружини. Події, що відбувалися навколо
– бомбування, трагедія в Росії – також особливого оптимізму не додавали. Але художник до кінця
днів зберігав властивим старим, мудрим людям спокійний і ясний погляд на все, що діялося у
світі. Переконаний пацифіст, він, однак, захоплювався Черчіллем і вірив у перемогу сил розуму й
добра.
ВИВІВ У ЛЮДИ ЕТТІНГЕРА, з нарису Г. Чудецької «Лицар графічного образу»
В 1896-му або на початку 1897 року Еттінгер (відомий літературний критик і колекціонер – авт.), далекий родич дружини Л. О. Пастернака, з’являється в їхньому будинку й незабаром стає своєю
людиною. Далекий родинний зв’язок вилився в тісні дружні відносини, які тривали впродовж
сорока років.
Леонід Осипович Пастернак, чудовий художник, батько великого російського поета, у той час –
викладач Московського училища живопису, скульптури й архітектури, відкрив Еттінгеру світ
сучасного художнього життя. Саме Пастернак підтримував і надихав Еттінгера розпочати
діяльність художнього критика. «...Ваші листи надзвичайно змістовні й читаються з великим
інтересом. Я не помилився, штовхаючи Вас писати художні рецензії... – Ви маєте всі дані для
цього. У ваших коротких звітах – стільки влучно правдивого, а, головне, чуття у Вас сьогодення, і, головне, – це не шаблон, а по-новому...» – пише Леонід Осипович Еттінгеру 1889 року з Одеси,
куди останній надсилає свої враження про те, що діється у Москві.
Через Пастернака Еттінгер звів знайомство з Олександром Бенуа й художниками кола «Світу
мистецтва», з яких виділявся Костянтин Сомов.
Еттінгер також зобов’язаний Пастернаку й знайомством з німецьким поетом Р. М. Рільке.
