Ойстрах Давид (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:



ОЙСТРАХ Давид Федорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Скрипаль, диригент, педагог.

З родини службовців.

Народився 17 (30) вересня 1908 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 24 жовтня 1974 р. в м. Амстердамі (Нідерланди). Похований на Новодівочому цвинтарі (м.

Москва РФ).

Закінчив Одеський музично-драматичний інститут (1926).

Працював викладачем Московської консерваторії (1934-1974).

Голова журі I-V Міжнародних конкурсів ім. П. І. Чайковського.

Виступав як диригент (з 1961).

Народний артист СРСР (1953).

Член-кореспондент Німецької академії мистецтв, почесний член Італійської Національної академії

«Санта-Чечилія» (обидві – 1961).

Член британської академії музики, Американської академії наук и мистецтв.

Доктор Кембриджського університету (1969).

Лауреат Державної (1943) і Ленінської (1960) премій СРСР.

Лауреат перших премій Всеукраїнського конкурсу скрипалів у Харкові (1930), Всесоюзного

конкурсу музикантів-виконавців у Ленінграді (1935), другої премії Міжнародного конкурсу

скрипалів імені Г. Венявського у Варшаві (1935), першої премії Міжнародного конкурсу скрипалів

імені Е. Ізаї в Брюсселі (1937).

Кавалер чотирьох орденів і низки медалей.

Друкувався в журналі «Радянська музика».

О. – перший виконавець концертів М. М’ясковського, А. Хачатуряна, М. Ракова, Концерту й

сонати для скрипки й фортепіано Д. Шостаковича.

Наш земляк – автор ряду скрипкових каденцій і транскрипцій.

Репертуар його включав усе найбільш значні добутки класичної й сучасної скрипкової музики. В

інтерпретації добутків великої форми, у музичній ліриці, у віртуозній скрипковій музиці рівною

мірою розкриваються риси артистичної індивідуальності – ясність задуму, шляхетна виразність

стилю, ідеальне володіння інструментом. Скрипкова інтонація відрізнялася винятковою чистотою, а його трактування – класичною ясністю й закінченістю.

Перу О. належить белетризована автобіографія «Мій шлях» (1958).

На будинках у містах Одеса і Москва, в яких мешкав наш земляк, встановлені меморіальні дошки.

Проводиться Міжнародній конкурс скрипалів ім. Д. Ойстраха.

Засновано Благодійний фонд ім. Д. Ойстраха.

Серед друзів та близьких знайомих О. – Д. Шостакович, А. Хачатурян, М. Малько, М. Максакова, Л. Оборін, П. Столярський, О. Пархоменко, Р. Файн, К. Ігумнов, М. М’ясковський, В. Барсова, О.

Пирогов, Ж. Сігеті, В. Сук, С. Ріхтер, С. Кнушевицький, В. Пікайзен, О. Каган, С. Снітковський, В. Климов, Л. Ісакадзе, Г. Кремер ті ін.


***

НЕОСЯЖНІ ОБРІЇ

, з творчого кредо Д. Ойстраха

Обрії відкриваються неосяжні.


БАЧИВ СЕБЕ ВУЛИЧНИМ МУЗИКОЮ, зі спогадів Д. Ойстраха

Мені виповнилося три з половиною роки, коли батько приніс до будинку іграшкову скрипку, граючи на якій, я охоче уявляв себе вуличним музикантом...

Ніхто не знав, як я заздрив їм – скрипалям, сурмачам, гармоністам, навіть шарманщикам, які часто

відвідували одеські двори.

...Коли, уже в п’ятирічному віці, я одержав, нарешті, у руки справжню скрипку – «восьмушку» і

почав учитися музиці, заняття цілком поглинули мене.

…Мене часто запрошували брати участь у найвідповідальніших концертах зі знаменитими

гастролерами в якості концертмейстера оркестру. Я грав соло в П’ятій симфонії М.

М’ясковського, і Малько висловив бажання послухати мене окремо. Я виконав йому кілька п’єс і

зовсім зненацька одержав запрошення виступити на відкритті сезону 1928/29 року в

Ленінградській філармонії.


БАБУСИН ЯНГОЛ ПРАЦЮЄ УДАРНО, з листа Д. Ойстраха Т. Ойстрах від 8 березня 1935 р.

Маронька!

Повинен тобі сказати, що своїм виступом на конкурсі я страшенно задоволений. Здається, це

найвдаліший мій виступ за все життя. Дні спокійної, розумної роботи у Варшаві не пропали

даром.

Я боявся, що буду страшенно хвилюватися. Дійсно, ранком під час занять я настільки хвилювався, що не міг грати, а ввечері хвилювання не було, зате було колосальне піднесення, яке пішло на

користь. Не знаю, що буде далі, попереду ще сильні скрипалі, але поки що я вискочив на голову

вперед усіх. Овацію мені влаштували грандіозну.

Мені не вірилося, що це все дійсність, здавалося, що це солодкий сон, тому що я зовсім не

припускав такого повернення справи...

Сьогодні, у всякому разі, один з найщасливіших днів у моєму житті. Пишу я це тобі так терміново, щоб ти могла разом зі мною порадіти, адже хвилюєшся так же, як і я сам...

Міцно цілую тебе й Гадоньку.

Скажи бабусі, що її янгол працює ударно.


З ПАЛЬТО ЗРИВАЛИ ГУДЗИКИ, з листа Д. Ойстраха Т. Ойстрах

Учора був казковий концерт. Квитки розпродали ще п’ять днів тому назад. Це перший випадок у

практиці цього дивного залу, котрий існує п’ять років.

Маса публіки сиділа на естраді, стояла в проходах. Місце на естраді коштувало 30 франків. Успіх

приголомшуючий. Довелося написати понад 100 автографів. Зіграв 6 бісів.

На виході буквально відривали ґудзики від пальто.


НЕ ЗМІГ НАВІТЬ ВКЛОНИТИСЯ, з листа Д. Ойстраха Т. Ойстрах від 2 квітня 1937 р.

Ура, Тамарочко, наші справи блискучі! Одержав першу премію!! Мені здається, що все це сон, і я

болісно боюся прокинутися. Якби ти знала, що я пережив учора!

Коли нас, 12 учасників фіналу, вишикували на естраді, до відмови переповнений зал завмер. До

мікрофона підійшов Шарль Мудре. Я відчував, як в мене тремтять ноги. Гарячково стискаючи

руки, я чекав вироку. Незважаючи на те, що я допускав можливість отримання першої премії, коли

Мудре вимовив моє прізвище й пролунав такий грім овацій, рівного якому я ніколи не чув, я

почував, що можу відразу зомліти. У мене звело щелепи, і я не міг навіть вклонитися.

Коли симфонічний оркестр почав грати бельгійський гімн на честь переможця конкурсу й вся

публіка встала – це було так урочисто, що в мене ледь сльози не бризнули з очей. Мені в цю

хвилину згадалися всі наші з тобою хвилювання, сумніви. Я знав, що ти переживаєш у ці хвилини

в Москві, очікуючи результатів цього дикого конкурсу.

Я відчув, що це – кульмінаційний момент мого життя, який ніколи не забудеться... Тепер я

забезпечений будь-якими ангажементами в будь-які країни.


ВІДБИТОК ТОНКОГО СМАКУ, зі спогадів П. Когана

На вигляд йому можна було дати не більше 17 років... Мовчазний і соромливий, він здавався

серйозним і зосередженим...

Гра Остраху не вражала ні плакатною яскравістю, ні ефектними контрастами, ні віртуозною

швидкістю. На всьому його виконанні лежав відбиток природної грації, тонкого смаку й тієї

внутрішньої чарівності, що розкривається не відразу й не за всіх обставин.

Усе було виконано занадто легко й занадто просто. Жодна нота не просочилася повз, жоден

флажолет не дряпнув слуху. Дуже приваблювала його манера спілкування з інструментом, як із

чимось дуже близьким йому й дорогим.


ВРАЗИВ ЧЛЕНІВ ЖУРІ, зі спогадів Д. Шостаковича

Юний скрипаль буквально вразив членів журі, слухачів і мене в тому числі своєю майстерністю. З

надзвичайною легкістю, віртуозно грав він... і кожний, хто перебував у залі, зрозумів, що він є

свідком народження великого майстра.


НЕ ЗНАВ СОБІ ЦІНИ, зі спогадів Я. Зака

Чудово пам’ятаю зустріч з Ойстрахом у Варшаві на вокзалі. Група учасників шопеновського

конкурсу зустрічала скрипалів, які проїжджали через Варшаву на шляху до Брюсселю. Ми вже

відіграли, їхня ж боротьба за лаври була ще попереду.

Мені було дивним бачити хвилювання Ойстраха. Він не знав собі ціни, він не здогадувався навіть, що грав на голову вище, більш зріло за своїх конкурентів.

Ніколи не забуду, як ще в 1933 році, після серії його блискучих концертів у Москві, Костянтин

Миколайович Ігумнов говорив про нього як про одного з кращих скрипалів світу.

Ойстрах насправді грав тоді феєрично: блискуче, без яких би то не було поступок поганому смаку, з великою відвагою, навіть мужньо.

Повторюю, він не знав собі ціни. Клас його гри, або, як любив говорити Генріх Густавович

Нейгауз, «творчий стандарт», був винятково високий і до Брюсселя, і до Варшави.


ОДЕСИТИ ВШАНОВУЮТЬ ПАМ’ЯТЬ ВИДАТНОГО ЗЕМЛЯКА, з газети «Південь»

Ряд заходів, присвячених 95-річчю з дня народження скрипаля Давида Ойстраха, буде здійснено в

Одесі. Про це повідомив у ході прес-конференції у Всесвітньому клубі одеситів професор

Одеської музичної академії Юрій Дикий.

За його словами, серед запланованих подій – відкриття пам’ятної дошки на будинку по вул.

Буніна, 24, де жив Д. Ойстрах, літературно-художні зустрічі в культурному центрі М. Реріха, а

також концерт на подвір’ї Пасторського будинку й багато чого іншого. Глава місії додав, що акції

продовжаться до кінця року, а деякі можуть виникнути спонтанно.

Ю. Дикий відзначив, що в організації культурних заходів допомагають генеральне консульство

Російської Федерації, Будинок-музей М. Реріха, Одеська філармонія, а також Одеський

міськвиконком.


УКРАЇНЦІ І НИНІ ЗАДНІХ НЕ ПАСУТЬ, з інтернет-сайту rus-ua.ru

19 березня в Миколаєві було ознаменоване подією в його культурному житті. У місті відбувся

концерт переможців ІІ Міжнародного конкурсу скрипалів імені Давида Ойстраха,

співорганізатором якого виступає громадський фонд «Російське виконавське мистецтво».

Перший конкурс, що відбувся в 2004 році, пройшов з грандіозним успіхом, відкривши світові

імена молодих талантів.

Другий конкурс, який пройшов з 14 по 18 березня, виявився не менш успішним. У ньому взяли

участь молоді музиканти з Кореї, Японії, Китаю, США, Угорщини, Австрії, Великобританії, Польщі, Росії, України й Молдови.

Городяни й гості міста змогли насолодитися найвищою виконавською майстерністю володарки

Гран-прі й золотої медалі ІІ Міжнародного конкурсу скрипалів ім. Давида Ойстраха – Соу Янг

Юни (Корея), володаря Золотої медалі В’ячеслава Шестиглазова (Росія) і двох лауреатів – Сергія

Сухобрусова з України й Іліана Гірнеца з Молдови.