КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Нежданова Антонина [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

б життєвий шлях Нежданової, не заплати М. К. Бурда за її

навчання в консерваторії. Могло б статися, вчилася б на стипендію в Московському

філармонічному училищі. Могло статися, повернулася б в Одесу зломленою. Могло статися, могло статися…

…Доля винагородила благодійника. Він жертвував не зайвими грошима: адже був сімейною

людиною. Пам’ять збереглася.

…Фото актриси в ролі Маргарити з опери Гупо «Фауст» з дарчим написом: «Дорогому другові

Михайлові Костянтиновичу Бурді від люблячої А. Нежданової. 31-го березня 1917 р.».

…А ось «Формулярні списки про священно-церковно-служителів передмістя м. Одеси, Вусатих

Хуторів Різдвяно-Богородицьної церкви» (1822-1906) …свідчать: «одеський міщанин Костянтин

Петрович Бурда обраний на посаду церковного старости». Саме в церкву Різдва Пресвятої

Богородиці села Вусатово був запрошений співати на святкових богослужіннях хор з учнів

народного училища й аматорів-дорослих. Його диригентом був батько А. В. Нежданової. Так

зв’язалися воєдино фото з дарчим написом …і рядки формулярних списків, свідчачи про

благодіяння, яке допомогло відбутися таланту.


НАЙКРАЩИЙ БОЖИЙ ВИТВІР, з нарису О. Москальця «Як українка могла статі леді Шоу»

Спекотним серпнем 1926 року Нежданова і Голованов гостювали на віллі знаменитого

англійського диригента Альберта Коутса на Лаго Маджорі, мальовничому озері на півночі Італії.

Пара познайомилася з Коутсом під час його гастролей у Великому театрі. Незважаючи на

марнотратно-прекрасну розкіш південних ландшафтів, на віллі дотримувався неухильний порядок,

«експортований» із Туманного Альбіону. Незважаючи на неробство неодмінною залишалася

традиція англійського передвечірнього чаю – «файв о’клок». Неспішні тихі розмови, символічне

частування, тости у вазочках, світська стриманість...

На ці чаї почав регулярно приїжджати Бернард Шоу, який жив неподалік і на той час уже давно

вважався культовою фігурою, живим класиком. Але не тільки дружня прихильність до

співвітчизника спонукувала письменника до візитів.

Після того, як Шоу вперше побачив у Коутса Нежданову, його немов підмінили. А ще великим

потрясінням стало виконання Антоніною Василівною романсів і народних пісень. Збереглася

фотографія, де всі четверо знялися поблизу вілли. У розпал теплого сезону всі одягнені в біле, по-

літньому легко. І тільки сивобородий Шоу незворушно застиг з кашкетом у руці, щільно

застебнувши на всі ґудзики темного костюма.

Це фото відбиває звичний зовнішній імідж письменника, притаманний йому за будь-яких

обставин. Проте факти свідчать, що внутрішньо, душевно дідусь цього разу все-таки відтанув.

Автор «Пігмаліона», оперний «гурман» і колишній перший музичний критик Лондона по-

дитячому захоплено знову і знову просив Антоніну Василівну заспівати. Свою колючу іронію і

легку відстороненість письменник вирішив цього разу не виявляти.

Візити повторювалися, гості подовгу розмовляли між собою і незабаром перетворилися майже в

друзів. У листі рідним Голованов хвалився: «Це сімдесятирічний старий, бадьорий, здоровий, веселий ірландець, на вид якому можна дати хіба що років п’ятдесят, не більше. Антоніна

Василівна співала йому досить багато, і він... закохався в неї остаточно. Його радість – безмежна».

Спілкувалися єдиною взаємоприйнятною мовою – французькою. Нею ж Бернард Шоу вчинив

напис на своїй фотографії, подарованій Неждановій на пам’ять: «Я розумію, чому Господь Бог дав

мені можливість дожити до сімдесяти років. Він на схилі мого життя дав щастя послухати свій

кращий витвір – Нежданову».

Британці стверджують, що більше нікому і нічого подібного знаменитий літератор не писав.


НАДЗВИЧАЙНА ГНУЧКІСТЬ ГОЛОСУ, з книги В. Бардадима «Театральний аркуш»

1925 рік. Краснодар. Зимовий театр. А. В. Нежданова співає арії з опер Верді, Россіні, Римського-

Корсакова, романси Чайковського, Глазунова, Гріга, російські й зарубіжні народні пісні.

Вінцем її виступу, як завжди, був «Соловей» О. Аляб’єва, який Антоніна Василівна виконала

легко й натхненно. Романс довелося повторити кілька разів. Надзвичайна гнучкість голосу, високий артистизм, різноманітна програма викликали замилування в усіх.

Не зайвим буде зазначити, що ще в 1922 році Антоніна Василівна з великим успіхом виступала на

сценах найбільших театрів Західної Європи. Закордонна публіка із захватом приймала талановиту

співачку.

І ось вона вперше виступає в Краснодарі. Місто з