ЛІВШИЦЬ (НАУМОВИЧ) Бенедикт Костянтинович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.
Поет, перекладач. Один з фундаторів футуризму на теренах Російської імперії і СРСР.
З родини комерсанта.
Народився 25 грудня 1886 р. (6 січня 1887) в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний
центр однойменної області України).
Розстріляний 21 вересня 1938 р. в одній з сталінських катівень м. Ленінграда СРСР (нині – м.
Санкт-Петербург РФ).
Закінчив одеську Рішельєвську гімназію (1897-1905), навчався на юридичному факультеті
Новоросійського університету (1905-1907), закінчив відповідний факультет Київського
університету св. Володимира (1907-1912).
Служив в 88-му Петровському піхотному полку (1912), 146-му Царицинському піхотному полку
(1914), працював чиновником низки урядових і громадських закладів у Києві (1915-??).
Кавалер Георгіївського Хреста 4-го ступеня (1915).
Друкувався в газеті «Біржові відомості», журналі «Аполлон», збірниках «Ляпас суспільному
смаку», «Дохлий Місяць», «Садок суддів», «Рикаючий Парнас».
Як літератор дебютував в «Антології сучасної поезії» циклом віршів «Morituri» (1909).
Потім настала черга книг «Флейта Марсія» (1911), «Вовче сонце» (1914), «З драговини боліт»
(1922), «Патмос» (1926), «Кротонський полудень» (1928), «Півтораокий стрілець» (1933).
Л. прагнув створити нову поетичну систему, де ламання синтаксису, аграматичні форми,
складність семантичних конструкцій повинні були служити подоланню статичності зображення.
Переклав російською з французької О. де Бальзака, А. Барбюса, Т. Корб’єра, А. Рембо, М. Ролліна, Ж. Карре, А. Жида, В. Гюго, Ж. Расіна, з грузинської – Т. Табідзе, Г. Леонідзе, П. Яшвілі, з
української – М. Зерова, П. Тичину.
За більшовиків, які боролися за класову чистоту мистецтва, нашого земляка заарештували і
засудили до 10 років ув’язнення без права листування (1937). Через рік Л. розстріляли.
Реабілітований посмертно (1957).
Серед друзів та близьких знайомих Л. – В. Маяковський, В. Хлєбніков, В. Степанова, О.
Кручених, Л. Квітко, Н. Гончарова, В. Брюсов, Л. і Д. Бурлюки, Є. Гуро, М. Гумільов, О. Екстер, О. Розанова, В. Камінський, А. Білий, В. Шкловський, І. Еренбург, Г. Якулов, О. Мандельштам, В.
Ельснер, М. Кольцов, Б. Єфимов та ін.
***
ПРИНЦИПОВА ПЕРЕШКОДА
, з творчого кредо Б. Ліфшиця
Писати вірші самим своїм існування заважає Олександр Блок.
УСТАЛЕНИМ ШЛЯХОМ, з книги Б. Лівшиця «Півтораокий стрілець»
Та смуга мого життя, про яку я хочу розповісти, почалася в грудні одинадцятого року, в маленькій
студентській кімнаті з вікном, яке дивилося на незабудований Печерськ. Мої університетські
справи були сильно запущені: через п’ять місяців належало складати державні іспити, а тим часом
про деякі предмети я мав ще вельми смутне уявлення, оскільки нічим, окрім римського права й
частково цивільного, не займався.
У ту пору у мене були всі підстави вважати себе поетом, який склався: близько року як вийшла з
друку «Флейта Марсія», за яку Брюсов не побоявся видати мені патент «майстерності»; близько
року як, покінчивши з етапом, що знайшов собі відбиття у «Флейті», я мучився пошуками нової
форми, різко відмінної від всього, що я робив.
Та все ж, повністю захоплений роботою над віршем, живучи по-справжньому тільки
літературними інтересами, я не допускав думки, що це може стати моєю професією, і
продовжував, щоправда, надзвичайно повільно, рухатися рейками, на які потрапив ще в дев’ятисот
п’ятому році, вступивши на юридичний факультет.
Якось увечері, коли я вже збирався лягти в ліжко, до мене в двері несподівано постукала
Олександра Екстер. Вона була не одна. Услід за нею в кімнату ввалився високого зросту щільний
чоловік в широкому, за тодішньою модою, драповому, з довгим ворсом, пальті. На вигляд йому
було років тридцять, проте надмірна мішкувата фігура і якась, здавалося, підкреслена незграбність
рухів заплутували будь-яку уяву про вік. Протягнувши мені непропорційно малу руку з дуже
короткими пальцями, він назвав себе:
– Давид Бурлюк.
ЗАПІЗНІЛА ЗАБОРОНА, з листа Б. Ліфшиця М. Зенкевичу від 8 вересня 1933 р.
Книга («Півтораокий стрілець» – авт. ) була затримана Головлітом і лише днями заборона знята.
Конфіскація, втім, мала чисто кімнатний характер, оскільки весь тираж розійшовся в два дні.
ПОЛІТКОНТРОЛЬ НЕ СПИТЬ, з доповідної
