Лисаневич Борис (fb2)




ЛИСАНЕВИЧ Борис Миколайович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Танцівник, хореограф.

З дворянської родини. Батько, Лисаневич М., – коняр.

Народився 4 жовтня 1905 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 20 жовтня 1985 р. в м. Катманду (Непал). Похований на цвинтарі британського посольства.

Надгробок прикрашають дворянський герб і напис: «Борис Миколайович Лисаневич, народився в

Одесі 4 жовтня 1905 р., помер в Катманду 20 жовтня 1985 р.».

Навчався в Одеських кадетському (1914-1917) та балетному (1920-1921) училищах.

Був артистом балету Одеського оперного театру (1922-1924), паризького театру Альгамбра,

Романтичного російського театру, робітником французького автомобільного заводу «Рено»,

танцівником Центру Дягілєва (1925-1929), трупи Шаляпіна (1929-1932), виступав на сценах Індії, Китаю, Яви, Бірми, Цейлону.

Танцював в балетах «Князь Ігор», «Трикутний капелюх», «Петрушка», «Карнавал», «Жар-птиця»,

«Парад».

Мав у Непалі мережу ресторанів «Борис», готель, проте під кінець життя збанкрутував.

Більшовицької революції наш земляк не сприйняв, емігрувавши спочатку до Франції (1924), Індії

(1935), а потім – Непалу (1951).

Журнал «Лайф» назвав Л. другою унікальною пам`яткою Непалу після Евереста (1959).

Життю нашого земляка присвятили книги низка авторів: британець Д. Дойч – «Мій Катманду»,

француз М. Піссель – «Тигр на сніданок», китаянка Х. Сюїн – «Гори залишаються молодими».

Серед друзів та близьких знайомих Л. – Е. Голіцин, Д. Неру, А. Крісті та Ф. Саган, М. Піссель, І.

Ганді, В. Терешкова, Х. Карлос, Г. Баланчін, А. Матісс, А. Дерен, Ж.-П. Бельмондо, С. Лифар, К.

Біхара, М. Рана, Л. Масін, Н. де Валуа, Б. Романов, І. Стравінський, І. Бергман, Л. Томас, Ж.

Кокто, Е. Хіларі, Н. Тенцінг та ін.


***

ДАРУВАТИ ЩАСТЯ ІНШИМ

, з життєвого кредо Б. Лисаневича

Є єдина річ у світі, яка має справжнє значення. Її суть у тому, скількох людей ви можете зробити

щасливими.


УСІМ Я ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ РОСІЙСЬКІЙ РЕВОЛЮЦІЇ, зі спогадів Б. Лисаневича

Наша сім’я жила в Одесі. У мене було три брати, я був наймолодшим. Наш будинок в Одесі стояв

на околиці міста, між іподромом і кадетським училищем. Ці два місця зіграли найважливішу роль

в моєму житті в Одесі.

...Барикади усіяли місто, над кожною майоріли строкаті прапори. Стріляли з усіх боків. У одній з

таких безладних перестрілок я був поранений.

Голод, тиф і революція рано примусили мене зрозуміти відносність всіх цінностей..., коли за

золотий сервіз можна було одержати лише буханець хліба.

...На перегляді був сам Дягілєв. Ніколи раніше я не виконував подвійного піруету, проте перед

Дягілєвим я злетів.

...Закінчилася ера – помер Дягілєв. Мене попрохали повідомити цю сумну звістку Ганні Павловій.

Вона непритомніє на моїх руках.

...Я не міг повірити, що відчуття гармонії і краси, яке я випробовував на сцені, могло існувати в

реальному світі. Я був зачарований Сходом.

Лише використовуючи кліше, могли змалювати Катманду, місто, в якому більше храмів і

святилищ, ніж будинків, і богів більше, ніж людей. Місто, де ...дівчата заручуються з деревом Бел, і, отже, ніколи не стають вдовами, бо шлюб з чоловіком – це second-hand, оскільки справжній і

єдиний чоловік – тільки дерево.

У першу ж ніч я зустрів леопарда на вулиці Катманду, а за долиною – Азію Кіплінга, суміш Китаю

й Індії, облямовану в пейзаж, перед яким тьмяніє Швейцарія. Екзотика і краса цієї країни

назавжди підкорили моє серце.

...Усім я зобов’язаний російській революції. Не будь її, я б повторив шлях своїх братів: відслуживши в імператорському флоті, розводив би потім скакових коней в нашому родовому

маєтку на хуторі Лисаневичівка під Одесою.


ЖИВ, МОВ НА ВОКЗАЛІ, зі спогадів Д. Дойга

Коли я підіймався вузькими гвинтовими східцями до Бориса, ніколи не знав, з ким можу

зіткнутися у вітальні, – це могли бути А. Крісті або Ф. Саган, принц Карлос або Хіларі.


ВІДКРИВ НЕПАЛ СВІТОВІ, з розвідки О. Полегкого «Борис Лисаневич»

Борис зав`язав дружні стосунки з багатьма магараджами Індії і взагалі з впливовими людьми.

Багато хто звертався до нього за консультаціями, по допомогу чи просто за дружньою порадою.

Навіть через багато років по тому, ім`я Бориса Лисаневича слугувало найкращою рекомендацією

для багатьох, хто приїздив у Калькутту.

...Борис познайомився з королем Непалу – Трибгуваном і взяв участь в політичному перевороті. В

результаті в цій гірській країні було відновлено стару монархію династії Шах.

Сам Лисаневич уперше потрапив у Непал в 1951 році на весілля сина короля Трибгувана, куди

його доставили на особистому літаку короля. Дивовижна краса долини Катманду відразу

зачарували невтомного шукача пригод та нових обріїв.

Навесні 1955 року Борис отримав прохання від туристичної фірми «Томас Кук і сини» домовитися

з непальською владою про відкриття віз