КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Кузнецов Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

КУЗНЄЦОВ Микола Дмитрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Художник.

З дворянської родини. Батько, Кузнєцов Д., – штаб-ротмістр царської армії.

Народився 2 (14) грудня 1850 р. в с. Степанівці Одеського повіту Херсонської губернії Російської

імперії (нині – Комінтернівський район Одеської області України).

Помер 17 лютого (2 березня) 1929 р. в м. Сараєво Королівства сербів, хорватів і словенців (нині –

столиця Боснії і Герцеговини). Похований на місцевому цвинтарі.

Навчався до 7 класу в 3-й Одеській гімназії, стіни якої залишив, брав уроки малювання в

художника Ф. Мальмана, навчався в Петербурзькій академії мистецтв (1876-1879).

Дійсний член Академії мистецтв (1900).

Працював викладачем художнього училища Петербурзької академії мистецтв (1895-1897).

Член Товариства пересувних художніх виставок (1883).

Один з засновників Товариства південноросійських художників (1890).

Кавалер французького ордена Почесного легіону.

Постійний учасник виставок Товариства пересувних художніх виставок і Товариства

південноросійських художників.

Учасник виставок російського живопису і скульптури в Бруклінському музеї (1923) і Об’єднання

російських художників в Королівстві сербів, хорватів і словенців (1928).

Як художник дебютував на дев’ятій пересувній виставці (1881).

Серед найвідоміших полотен нашого земляка – «Об’їзд володінь», «В свято», «Полювання з

хортами», «Після обіду», «Ключниця», «Стадо свиней», «Прогулянка в селі», «Старий поміщик»,

«Стадо волів», «Світовий посередник», «Натаскування собак», «Спляча дівчинка», портрети Ф.

Шаляпіна, О. Ковалевського, І. Рєпіна, В. Васнєцова, М. Толстого, П. Чайковського, В. Лігіна, С.

Уточкіна, Л. Рукавишникової.

У свою чергу, портрети К. намалювали П. Брюллов та І. Рєпін; В. Васнєцов писав з нього

багатирів для своїх картин з кам’яного століття.

Не знайшовши спільної мови з більшовиками, емігрував до Королівства сербів, хорватів і

словенців (1920).

Нині доробки нашого земляка зберігаються в Одеському і Херсонському художніх музеях,

московській Третьяковській галереї, санкт-петербурзькому музеї Олександра III, численних

приватних колекціях.

Серед друзів та близьких знайомих К. – К. Костанді, П. Брюллов, І. Похітонов, В. Полєнов, І.

Рєпін, І. Шишкін, В. Максимов, П. Брюллов, Л. Позен, М. Ярошенко, К. Савицький, В.

Маковський, Г. Мясоєдов, Є. Волков, А. Куїнджі, С. Мамонтов, В. Васнєцов, В. Сєров, К. Лемох,

М. Клодт, І. Прянішников та ін.


***

ДУМКА, А НЕ ФАРБА

, з творчого кредо

М. Кузнєцова

Головне – ідея, а не колір фарби.

ДОДАЙ І МІЙ ПІДПИС, з листа М. Кузнєцова В. Полєнову від 1 квітня 1900 р.

Від щирого серця бажаю висловити хоч чимось своє співчуття ... дорогому і дивному Саві

Івановичеві (Мамонтову – авт.). Будь ласка, приєднай мій підпис. Якщо встигну, то пришлю

хімічний, а то і так підпиши за мене; сперечатися і перечити не стану. Скопіювати і ти зможеш за

допомогою кальки з цього аркуша.


КОЦЮБУ – В КРЕНДЕЛЬ, з оцінки творчості М. Кузнецова М. Брешко-Брешковським

Талант Кузнєцова виявився таким же пишним, як і жирний густий чорнозем, що вигодував,

викохав цього багатиря, який гнув підкови і згортав коцюбу в крендель.


ТЕМПЕРАМЕНТНИЙ МАЗОК, з кореспонденції Г. Кокостікової «Місто у спогадах»

Уродженцем Херсонщини був художник Микола Дмитрович Кузнєцов. Він плідно працював в

побутовому і портретному жанрах. У залі Херсонського художнього музею експонується його

картина «Портрет художника М. Л. Скадовського».

Портретист прагнув не лише точно передати зовнішність, але й розкрити характер свого героя.

Творчій манері Кузнєцова властивий темпераментний живопис з швидким, розкутим і одночасно

точним мазком – живопис, детальний в зображенні особи, узагальнений в трактуванні одягу і

фону.


ХУДОЖНИКОМ СТАВ ВИПАДКОВО, з публікації О. Барковської «Чудовий портретист»

Навчатися М. Д. Кузнєцов не любив і не відчував ніякої схильності до яких би то не було

науковим або іншим заняттям. Зате набув слави геркулеса і чудового стрільця; і справді, він мав

неймовірну силу, а про уміння його стріляти складалися легенди.

Мазун сім’ї, Микола Дмитрович ні про що не хотів думати. Полювання було його улюбленим

заняттям.

Підійшли зрілі роки, треба було, через суспільні вимоги, чимось зайнятися – і Микола Дмитрович

вирішив їхати до Петербургу і вступати до гвардії. Командир гвардійських улан, барон Ессен, на

той час захворів. Кузнєцов прийшов до нього, але його не прийняли, і хлопець замість того, щоб

вступити до гвардії, раптом опинився Академію мистецтв.

На перших же порах він виявив чудові здібності. Професор Чистяков, скоса поглядаючи в класі то

на нього, то на його малюнки, якось запитав:

– Ви живописець чи архітектор?

– Живописець...

– Те-те... малюєте, як живописець, а одягнені, як архітектор.

Учні-архітектори в Академії, треба відзначити відрізнялися чепуристістю костюмів, що було і у

М.Д.

...У 1880-1890-і роки його знали понад усе як портретиста. Позували художникові рідні і добре

знайомі йому люди.


В МІРУ ТАЛАНОВИТИЙ, з інформації на інтернет-сайті art-catalog.ru

Товариство пересувних художніх виставок, яке зіграло величезну роль в розвитку російського

мистецтва, давало художникові можливість серед іншого стати відомим більшому числу

любителів живопису і сприяло у багатьох випадках стійкому матеріальному становищу. Тому воно

було особливе привабливим для молодих митців, котрі розділяли основну вимогу Товариства, –

зображати правду російського життя.

Можливо, і це сприяло тому, що випускник Академії мистецтв Микола Дмитрович Кузнєцов вже в

1883 році стає членом Товариства. В міру відомий і талановитий художник опанував багатьма

видами живописної майстерності.

Його побутові картини, які не несуть особливого викривального навантаження, є живописними

фрагментами з життя селян середньої смуги Росії. Його пейзажі або дійство на тлі природи

відзначені хорошим малюнком, продуманою композицією, ретельним виконанням. Багато

портретів відомих діячів культури М. Д. Кузнєцов писав за замовленням П. М. Третьякова.


ПРОТОТИП КОЗАЦЮГИ, з кореспонденції М. Бубела «Запорожці пишуть листа турецькому

султанові – про картину»

Високий козацюга з пов’язкою на голові – це одеський художник Микола Дмитрович Кузнєцов.

Жартівник, силач, академік Академії мистецтв, професор, керівник класу батального живопису в

Академії.

Кузнєцов товаришував зі всією Одесою, був засновником... Одеського літературно-артистичного

товариства.

До речі, хай вас не вводить в оману його одеське походження і російське прізвище – за

національністю він був греком.

Ця солодка парочка – Глинка з Кузнєцовим – за задумом художника – мали стати

хрестоматійними образами Андрія і Остапа.


ІСТОРИЧНА СТЕПАНІВКА, з розвідки О. Захарова «Стародавні знахідки в Херсоні і губернії»

На початку березня 1896 року недалеко від Рожнових хуторів (зараз з’єдналися з приміським

селищем Степанівка) селяни розрили курган. Знайдені в похованні золоті предмети продали на

переплавлення.

На місце хижацьких розкопок виїхав засновник Херсонського археологічного музею Віктор

Гошкевич. Оглядаючи розритий курган, він знайшов декілька золотих предметів і невелику

статуетку. Все це він передав до петербурзького «Ермітажу», де знахідки викликали сенсацію.


ПЕРЕСУВАВСЯ НА МИЛИЦЯХ, з статті «Про художника» на інтернет-сайті odessaart.narod.ru

Родина Кузнєцових надійно облаштувалося в Одеському повіті. Так, брати Дмитра Михайловича

(батька художника – авт.) – військові, підпоручик Лев Михайлович, штабс-ротмістр Костянтин

Михайлович, поручик Микола Михайлович і землевласники. Самому ж Дмитру Михайловичеві

належали села Новомаринівка, Константинівка, Дмитрівка, Степанівка, Мар’янівка, Пшоняне.

...До маєтку Кузнєцових на польові роботи з Волинської губернії приїхали «заробітчани» ...Серед

робітниць сподобалася Миколі дівчина. Відчуття переросло в кохання. Мати Миколи шлюбу

чинила опір і працівників звільнила. Син, проявивши наполегливість і мужність, повернув

працівників і Ганну – так звали дівчину і його майбутню дружину.

У 1889 році сталася подія, яка, як багато хто вважає, стала переломною для Миколи Дмитровича.

Демонструючи свою силу перед братом і знайомими він, тримаючи на плечах двох чоловік, підняв

з землі тридцятидвопудову пані. В результаті розтягнув зв’язки. Багатьох років опісля цього йому

доводилося пересуватися на милицях. Працювати доводилося сидячи.


ЛЮДИ ЖИВУТЬ, ДОКИ ЇХ ПАМ’ЯТАЮТЬ, з офіційної замітки «Історія створення сайту»

odessaart.narod.ru

Історія створення сайту почалася з простої, як світ ситуації – зносять старі будинки. Не просто

будинки, а цілі квартали. Квартали старої Одеси. Квартали старої епохи. І не тому, що вони старі

від часу (вік – поняття відносне), а тому, що так склалося.

Захотілося хоч на небагато продовжити пам’ять, може комусь хоч через покоління знадобиться

історія, культура, відчуття прекрасного. У бібліотеці наткнувся на стару карту Одеси. На розі

Лідерсовського бульвару і Стурдзовського провулка на місці нинішнього бульварного вигину

стоїть хрестик, який позначає поховання. Заглибившись в літературу, знаходжу в книзі І. В.

Дивного «Сторінки військового некрополя старої Одеси» статтю відомого краєзнавця Тетяни

Донцової «Про забуті могили», в якій йдеться про перенесення в 1902 році генеральських могил у

зв’язку з будівельним бумом у цьому районі. Серед підписів відомих городян, що стояли під

проханням про перенесення цих поховань, стояв і підпис М. Д. Кузнєцова.

Коли зносили цілий район старих аристократичних дач, одна з них дивом уціліла і на щиті, що

стояв біля цього будинку, було написано: будинок купця Кузнєцова. Із статті В. Нетребського

«Лідерсовський бульвар» в газеті «Південь» дізнався, що М. Д Кузнєцов – ...зовсім не купець, а

художник. Притому – художник відомий.

Поступово стала складатися картина про нього і тих, хто його оточував. І з’явилося відчуття, що

щось втрачається і може піти безповоротно, як пішли безповоротно старі будинки Лідерсовського

бульвару.

Цей сайт створений з метою – аби знали і пам’ятали про творчість художника М. Д. Кузнєцова.


ЗОБРАЖАВ… МУХУ, зі спогадів А. Рилова

Часто заходив до нас «на вогник» професор М. Д. Кузнєцов. Архип Іванович (Куїнджі) і ми всі

його любили. Він також брав участь в нашій бесіді, майстерно зображаючи муху, що дзижчить,

собачу бійку і т.п.

Микола Дмитрович Кузнєцов, відомий художник, що належав до Товариства пересувників, як і

Архип Іванович, за походженням – грек. Куїнджі – грек маріупольський, а Кузнєцов – одеський, з

густими чорними бровами, чорними очима і буйними, також чорними вусами, сильної статури

чоловік.

Ми любили, коли він приходив. Часто буваючи за кордоном, він ділився з нами різними новинами

з області мистецтва. Він привіз з-за кордону два дивні пейзажі Таулоу, норвезького художника,

свого великого друга. Ми ходили до нього в майстерню милуватися абсолютно новим тоді для нас

мистецтвом.