КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Коренман Лазарь [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

КОРЕНМАН Лазар Осипович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменник, журналіст. Псевдонім – Кармен Л. О.

З родини ремісників. Син, Кармен Р., – кінооператор, режисер.

Народився 14 (26) грудня 1876 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 19 квітня 1920 р. в м. Одесі (нині – адміністративний центр однойменної області України).

Похований на другому єврейському цвинтарі. Перепохований на Інтернаціональному цвинтарі.

Закінчив Одеське гірниче училище.

Працював репортером газет «Південний огляд», «Народ», «Одеський аркуш», «Одеські новини», видавав журнали «Ракета», «Луна Одеси».

Друкувався в газетах «Народ», «Одеський аркуш», «Південний огляд», «Одеські новини»,

журналах «Вісник Європи», «Нива», «Російське багатство», «Ракета», «Луна Одеси», «Світ

божий», «Пробудження», «Освіта», «Нове життя».

Як літератор дебютував в журналі «Луна Одеси» віршами (1892).

Потім настала черга оповідань «Шоста палата» (1895), «За що?» (1906).

Наш земляк – автор книг «В рідному гнізді» (1900), «Дикуни» (1901), «Оповідання» (1903), «Діти-

глухарі», «На дні Одеси» (обидві – 1904), «Життя одеських прикажчиків» (1903), «Потьомкінські

дні» (1907), «Оповідання» (1909), «Діти набережної» (1912), «Під червоною зіркою» (1919), «До

сонця» (1923), «Оповідання про п’ятий рік» (1925), «Напередодні» (1927).

Серед друзів та близьких знайомих К. – І. Бунін, М. Горький, К. Чуковський, В. Дорошевич, О.

Купрін, Ю. Олеша, О. Амфітеатров, К. Паустовський, І. Бабель та ін.


***

СВІТ ВРЯТУЄ ДОБРО

, з життєвого кредо Л. Коренмана

Я волів би, щоб усі-усі були добрими і жили за заповітом Христа, якому я поклоняюся і за яким

слідую по п’ятах.


СВЯТО БЕЗ М’ЯСА, з оповідання Л. Коренмана (Л. Кармена) «Під Різдво»

Великий магазин на Дерибасівській вулиці напередодні Різдва, залитий світлом ауерівських

пальників, сяяв, ніби палац.

У магазин і з магазина безперервно входили й виходили покупці, обвішані покупками. У цьому

гармидері, в цій силі-силенній народу, в цьому шумі і падаючому снігу, як шпилькова головка в

мішку з пшеницею, як тужливий писк пташеняти в шумі вікового лісу, загубився Сенька Фрукт –

зовсім незначуща особа, черв’ячок, пропащий громадянин Одеського порту. Його ніхто не

помічав, і ніхто не звертав на нього уваги.

Засунувши руки в рукави своєї кофти, – на ньому замість піджака була жіноча тепла кофта в

латках, – насунувши на очі свій «недопалок», скорчившись в знак запитання і безупинно й глухо

покашлюючи, він щохвилини заглядав до магазину через навстіж розчинені двері.

Піймавши момент, коли касир головою занурювався в конторку, Сенька легенько піднімався на

кам’яну сходинку перед дверима, викруглював спину й витягав свою довгу шию разом з срібною

головою, оглядав публіку і поводив носом. Можна було подумати, що йому приносить

задоволення послухати розмови прикажчиків з публікою і що він насолоджується запахом окостів, сирів і ковбас.

Проте як тільки касир повертав обличчя до дверей, Сенька вмить втягував, як равлик, голову і

довгу шию в свої вузькі плечі і давав задній хід.

Кожного, хто виходив з магазину, він зустрічав такими словами:

– Так би давно. А то стоїш і торгуєшся двадцять годин. Слава богу, одним менше.

Однак радість зараз же залишала його, оскільки на зміну одному було п’ять нових. І він від злості

стискав кулаки й скрипів зубами.

«Коли ж нарешті повільнішає?» – запитував він самого себе з відчаєм у голосі.

Сенька ось вже сьомий рік ходить перед кожним Різдвом в цей магазин за обрізками. …Зважити б

ці обрізки – набралося б їх на п’ятачок.

П’ятачок, що й говорити, монета дріб’язкова. Для іншого п’ятачок – все одно що плювок. А для

Сені і для всякого портового босяка в зимовий час – капітал. Ось чому він готовий був чекати

навіть ще три години. Не залишитися ж йому в свято без м’яса.


ЖИТТЯ, СХОЖЕ НА ТРУНУ, з оповідання Л. Коренмана (Л. Кармена) «Людина в

сміттєзбірнику»

Ящик, чотирикутний, великий, вимазаний зовні дьогтем, стояв на набережній, і, коли над нею

спускалися сутінки, він був надзвичайно схожий на труну.

…Набережна особливо багата покидьками, і ящик тому був порожнім рідко. У ньому можна було

знайти завжди удосталь кірки кавунів, ганчірки, бите скло, чорне лушпиння зерен, обривки рогож, перезрілі лимони і падло.

І щодня в різні години до ящика припліталися портові «горобці» (посмітюхи) і ганчірники, рилися

й вивуджували все те, що в їх очах бодай чогось коштувало. Все ж інше залишалося на поживу

ненажерливим черв’якам, мухам, голодним портовим собакам, курям, кішкам і величезного

розміру щурам.


ПОМРЕМО ЧЕСНИМИ, з листа Л. Коренмана К. Чуковському в листопаді 1903 р.

Відчуваю Колю, ...що маленька хмарка висить над твоєю головою. Ця хмарка брак ганебного

металу. Але плювати. Чи «багато нам з тобою треба?» – повторюю твої слова. Ми з тобою

«треновані» з дитинства. Не на шовках народилися, нас не водила до дитячого садка червонощока

няня в сарафані і кокошнику, не обідали десятьма блюдами.

Житимемо, страждатимемо, горітимемо, кохатимемо – кохати без кінця, плакати і горювати разом

з усіма і помремо чистими, чесними людьми...


ЗНАЛИ Й ЛЮБИЛИ, зі спогадів В. Львова-Рогачевського

Крихка людина з сіро-блакитними очима романтика. …Кармена чудово знала одеська вулиця.

Деякі номери газет з його фейлетонами про одеські каменоломні, про життя портових робітників, про людей, які опустилися на дно, читалися нарозхват...

Його всі знали в Одесі, знали й любили.


РАДИКАЛЬНИЙ ДЕМОКРАТ, з розвідки Б. Стеценка «Багатоколірний Кармен»

Перші нариси і замальовки Л. Кармена висвітлювали побут одеських портових «дикунів» –

люмпенпролетаріїв, безпритульних дітей, затурканих каменоломів тощо.

Пожвавлення революційного руху на початку 900-х рр. викликало в демократичних кругах

цікавість до соціальних «низів», і написані з великим знанням середовища і любов’ю до

«покидьків суспільства» нариси К. були дуже популярні свого часу. Оповідання першого періоду

його творчості написані під сильним впливом раннього Горького.

Після революції 1905 Л. Кармен співробітничає з петербурзькими «товстими» журналами; у цю

пору він значно розширює свою тематику, залишаючись проте на колишніх буржуазних

радикально-демократичних позиціях.


ПУТІВКА В ЖИТТЯ СИНОВІ, з кореспонденції Л. Токар «Декілька епізодів з життя літописця

епохи»

Епізод 1. Подарунок батька

Хто знає, як склалася б доля Романа Кармена, якби одного разу його батько Лазар Осипович, письменник і журналіст, не подарував синові чудасію початку XX століття – камеру «Брауні». На

жаль, батько незабаром помер, і Рома залишився єдиним годувальником сім’ї. Він продавав

газети, працював підручним в гаражі, конторником в московському ломбарді.

Юнакові ледве виповнилося 17, коли в журналі «Вогник» опублікували його перший професійний

знімок…


БУНІН ВІДМОВИВСЯ ПОДАТИ РУКУ, з нарису Г. Мисюк «Кармен з Одеси»

Він залишився героєм чужих мемуарів (своїх написати не встиг), залишився частиною свого часу, який став історичним минулим, і там, в минулому часі, залишилися його розповіді і їх персонажі.

Творчість Кармена персонажами переповнена. Він сповнений такої любові до людей, грубих і

смішних, замордованих і мрійно зніжених, що прагне перезнайомити читачів з рештою всього

людства. Пейзаж, складні взаємини, заплутані сюжети – це не для Кармена; він дає портрети,

описує осіб і дії, фігури і одяг (або лахміття), відчуття обов’язково сильних і визначених: горе –

так невідбутне, страждання – смертельне, кохання – всеосяжне. Є серед його героїв діти, зламані

каменоломнями або ті, які втратили слух при ремонті парових казанів («Глухарі»), є вишукані

дівчата, котрі володіють такою мрійливою силою, що впокорюють саму необоротну реальність

(«Біля озера»), є лукаві одеські прикажчики і господиня їх – потішна мадам Шприц («Життя

одеських прикажчиків»). Проте це невдячний шлях – намагатися перерахувати бодай загальну

тематику і типи персонажів.

…До 1904 року Кармен вже має величезну популярність як «одеський Горький», як заступник

«принижених і ображених».

..Кармен залишався в Одесі. Тут він пережив першу революцію і написав про «потьомкінські дні», тут зустрів Лютий 17-го і написав оповідання «Сину мій», в якому заповідав синові вийти разом

на вулицю і стати «в ряди робочих і солдатів, аби не віддати здобуту з такими зусиллями у катів

свободу».

Кармен зустрів з тріумфуванням владу Рад, в 1918 році в Одесі виступає як більшовицький

пропагандист. Він страждав, коли колишні добрі знайомі, наприклад, Бунін, відмовлялися

подавати йому руку, однак стояв на своєму.

За денікінців йому довелося замість роботи в газеті продавати її на вулицях, відсидіти у в’язниці, звідки він вийшов з туберкульозом, який загострився, вже приреченим.


ОПИНИВСЯ В ТОВАРИСТВІ КАРМЕНІВ, з листа К. Чуковського М. Чуковському

Друга половина квітня 1924 р. Ленінград

Милий Коля. …Візьмемо найголовніше: вірші. Це для мене термометр твого духовного розвитку. І

ось я бачу вражаючу річ: з 1918 по 1922 року ртуть піднімається: ти розвивався, ріс, кріпшав і

раптом зупинився. Все, що ти написав за цей рік, – є варіація колишнього. Ні нових тем, ні нових

горизонтів. І ти сам знаєш, що причина цієї зупинки – Марина.

…Ти навіть не уявляєш собі, до якого ступеня вузьке й тісне те коло, в якому ти тепер обертаєшся.

Це коло звузиться ще більше, якщо ти одружишся.

У цьому я твердо переконаний. Я упевнений, що якби я так рано не потрапив в полон копійок і

ганчірок, з мене, звичайно, вийшов би дуже хороший письменник: я багато займався філософією, жадібно вчився, а став фейлетоністом, по п’ятаку за рядок, опинився в товаристві Карменів і

Ольдорів.


ДОСТАВЛЯВ ВОДУ ПОВСТАЛИМ МАТРОСАМ, за матеріалами радіопрограми «Острови»

У 1905 році Лазар Мойсейович Кармен разом з Корнієм Чуковським вночі на човні возив

повсталим матросам броненосця «Князь Потьомкін» прісну воду, якої їх позбавило командування

флоту.

У 1918 Кармена-старшого, «одеського Горького», як його називали, заарештувала контррозвідка

Денікіна. Лазаря Мойсейовича у в’язниці били і катували, так що після звільнення він прожив

зовсім недовго.

Після смерті батька сім’я залишилася нужденною. Друзі Лазаря Кармена допомогли видати збірку

його оповідань. На виручені гроші вдова з двома дітьми переїхала до Москви.


ЧИ ТО НАПІВПРАВДА, ЧИ ТО НАПІВБРЕХНЯ, з статті Л. Мельниченка «Невідомі листи

Корнія Чуковського»

Наведу фрагмент з книги Г. Островського «Одеса, море, кіно», де приводяться спогади Романа

Кармена про розповіді його батька: «Разом з Корнієм Чуковським таємно, ночами, возили

повсталим матросам воду на броненосець. Це могло коштувати їм життя».

Як випливає з цього фрагмента, виявляється, був ще один учасник поїздки до броненосця! Це

одеський знайомий Чуковського – Лазар Кармен, батько Романа Кармена.

Якщо ж звернутися до опублікованого 1991 року «Щоденника» Чуковського, то в ньому ми не

знайдемо опису поїздки до повсталого броненосця.


І ЛАЗАР НА ЛИЖВАХ, з листа К. Чуковського М. Гольдфельд

4.2.1916

Дорога. Скоро – за годину – Стокгольм. До цих пір ми їдемо нескінченною Куоккалою, хоча

проїхали вже чотири Білоострова, де наші паспорти вивчалися цілими годинами. Так і здається,

що он тією стежиною пройде-пропливе Валентина Блинова, а по цій промчить на лижвах Кармен.

Ті ж сосни, ті ж огорожі.