КОЛБАСІН Єлисей Якович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Письменник, критик, історик літератури.
З дворянської родини.
Народився 29 листопада (11 грудня) 1832 р. в с. Мар’яно-Чогодарівці Ананьївського повіту
Херсонської губернії Російської імперії (нині – с. Чогодарівка Ширяєвського району Одеської
області України).
Помер 28 вересня (10 жовтня) 1885 р. в с. Мар’яно-Чогодарівці Ананьївського повіту Херсонської
губернії Російської імперії (нині – с. Чогодарівка Ширяєвського району Одеської області України).
Похований в загорожі місцевої Олександро-Невської церкви.
Навчався в Тираспольському повітовому училищі (1837-1840), одеській гімназії при
Рішельєвському ліцеї (1840-), закінчив юридичний факультет Петербурзького університету (1854).
Працював судовим слідчим Новгородського повітового суду (1860-1862), чиновником
Міністерства фінансів (1863-1866), ревізором Таврійського акцизного управління (1866-1876).
Друкувався в газетах «Одеський вісник», «Новоросійський телеграф», журналах «Вітчизняні
нотатки», «Бібліотека для читання», «Сучасник», «Час», «Москвитянин», «Атеней», «Вік».
Як літератор дебютував в збірнику «Літературні вечори. Вечір перший» повістю «Ентузіаст»
(1849).
Потім настала черга повістей «Практична людина» (1850), «Сім наклепів на кохання» (1861), «В
селі і в Петербурзі», «Академічний провулок» (обидві – 1885), оповідань «Два зайці. Щоденник
армійського офіцера» (1857), «Дівоча шкіра», «Сурков» (обидва – 1858), «Фрідріх. Оповідання з
німецького життя» (1860).
Наш земляк – автор досліджень «І. І. Мартинов, перекладач «Грецьких класиків» (1856), «Діячі
попереднього часу. Цар Олексій Михайлович», «Курганов і його «Письмовник», «Нотатки про
сучасну французьку літературу» (усі – 1857), «Літературні діячі колишнього часу», «Воєйков з
його сатирою «Будинок божевільних» (обидва – 1859), «Дядечко. Оповідання з паризького життя»
(1860), «Майор Щавель» (1861), «Співак Кубри, або Граф Д. І. Хвостов» (1862), «Тіні старого
«Сучасника»: зі спогадів про М. Некрасова (опубл. 1911).
Його перу також належить книга «Літературні діячі колишнього часу» (1859).
Залишив спогади по М. Некрасова і М. Чернишевського (опубл. 1911).
Опублікував з передмовою і примітками «Листування М. Карамзіна з 1799 по 1826 рр.» (1858).
Щодо стосується особистого життя, то у К. загинула наречена (1862), а сам він – втратив зір
(1877).
Серед друзів та близьких знайомих К. – І. Тургенєв, О. Островський, М. Некрасов, В. Наріжний, І.
Панаєв, О. Герцен, М. Чернишевський, М. Добролюбов, І. Мартинов, М. Ковалевська, О.
Дружинін та ін.
***
НАЙГОЛОВНІШЕ – ОБ’ЄКТИВНІСТЬ
, з наукового кредо Є. Колбасіна
Ми повинні дивитися на наше минуле не перебільшуючи ні поганого, ні хорошого.
ЛИЦАРСЬКИЙ ХАРАКТЕР, з книги Є. Колбасіна «Літературні діячі минулого часу»
Наріжний подобався йому (Мартинову І. – авт.) своїм гумором, веселим і лицарським
безстрашним характером, який він виявляв досить часто.
Коли Наріжний мав великі неприємності з нагоди одного з своїх романів, в якому його
недоброзичливці бачили карикатурне ніби-то зображення деяких тодішніх осіб, його дуже часто
бачили у Мартинова, котрий, маючи ніжність, прагнув скільки можна допомогти бідному
романістові.
ЧИМ ЗАЙМАЄТЬСЯ ВАШ БРАТ, з листа Л. Толстого Д. Колбасіну від 24 березня/5 квітня 1857
р.
Якщо не полінитеся, повідомте мені деякі новини літературні, що робить ваш брат, якому
щиросердно тисну руку, і що милий Дружинін, якого ви так не любите тощо.
Ваш гр. Л. Толстой.
КОЛБАСІНИ ХВОРІ, з «Щоденників» Л. Толстого
14 березня 1858 р. Петербург.
Вранці прийшов Шеншин. Не до мене, а Чичеріна, і це мене розсердило. У Толстих Пущіни і
Трубецькой. В Ермітажі Ruisdal – хороший Рубенса «Блудний син» з грубою потилицею і «Зняття
з хреста». Мурильо не дуже. Штеєн чудова композиція. …Це все налаштування себе.
…Зайшов до Колбасіних. Вони хворі, і у мене флюс.
ВІД ВІЙСЬКОВОЇ КАР’ЄРИ ВІДМОВИВСЯ, з замальовки в газеті «Одеський вісник» від 3
листопада 1885 р.
Юність Єлисея Яковича і маленька літературна слава утягнули його в ці роки в світське
товариство, і під настроєм того часу в суспільстві, а також порад старшого брата Олександра,
великого чиновника миколаївських часів, Єлисей Якович відправився до Царства
