баню готової обсерваторії, котра належала М. Мальцову. З часом учений і астроном-любитель
зустрілися, і М. Мальцов без якихось умов і обмовок передав свою обсерваторію в дар
Пулковськой астрономічної обсерваторії. У Сімеїзі було організовано її відділення.
На початку літа 1908 р. повний надій і цікавих проектів О. П. Ганський прибув до Криму.
Встановив подвійний цейсівський астрограф, подарований Мальцовим, зробив перші пробні
знімки.
СТАЄМО ТЕХНОЛОГІЧНОЮ КОЛОНІЄЮ, з нарису М. Семени «Люди і зорі»
Астрономічні спостереження в Симеїзі ведуться з початку століття. ...Нині ж місцеві вчені живуть
незрівнянно скромніше, ледь утримуючи світовий рівень своїх досліджень.
В світі менше, ніж пальців на руках, наприклад, фахівців з вимірювання магнітних космічних
полів, зокрема найточніші результати одержує кандидат фізико-математичних наук Сергій
Плачинда. Проте і він, як і його колеги, позбавлений можливості публікуватися в кращих світових
журналах, наприклад «The Аstrophisical Journal», тому що необхідно сплатити близько 180 доларів
за кожну сторінку.
Ситуацією скористався чилійський інститут імені Ньютона, який платить низці співробітників
обсерваторії по 50 доларів на місяць, проте вимагає, аби всі дослідження публікувалися і від його
імені. Таким чином, якщо кримські учені зроблять відкриття, то опублікують його від імені...
чилійського інституту. Парадокс: величезні кошти і праця витрачені на створення обсерваторії, великі народні засоби пішли на підготовку унікальних фахівців і придбання устаткування, а
працюють все це нині на авторитет далекої чужої держави, астрономія якої – у зародку.
Обсерваторія не може брати на роботу молодих учених. Зараз середній вік наукових
співробітників понад 50 років, а це означає, що ми втрачаємо науковий потенціал, що майбутні
астрофізики і астрономи ростуть вже, мабуть, не у нас.
Учені зайняті сумними думками про те, хто в Україні – уряд, Президент, Академія наук –
зважиться провести ревізію: в яких саме фундаментальних дослідженнях країна одержала
спадщину світового рівня і що потрібно зробити для того, щоб його не втратити? Безглуздо губити
безцінний потенціал – і людський, і технічний, – після чого шлях один: стати споживачем відходів
світових технологій, технологічною колонією.
