Ватсон Мария (fb2)




ВАТСОН Марія Валентинівна


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Поет, перекладач, історик літератури.

З дворянської родини.

Народилася 1 (13) грудня 1848 р. в селі поблизу м. Балти Подільської губернії Російської імперії

(нині – в межах м. Балти Одеської області України).

Померла 15 червня 1932 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Отримала домашню освіту, закінчила Смольний інститут благородних дівиць (1865).

Друкувалася в журналах «Вітчизняні нотатки», «Російська думка», «Вісник Європи», «Російське

багатство», «Діло», «Син Вітчизни», «Наше життя», «Сучасний світ», «Російські відомості».

Як літератор дебютувала в журналі «Вітчизняні нотатки» перекладом сонета Кардуччі «Дерева»

(1876).

Потім настала черга поетичних збірників «Вірші» (1905), «Війна» (1915).

Надрукувала доробки «Іспанська сатира 30-х років» (1879), «Еспронседа» (1881), «Португалія та її

література» (1889), «Данте, його життя та літературна діяльність» (1891), «Шіллер, його життя та

літературна діяльність» (1892), «Ларра – іспанський сатирик», «Іспанська сатира 30-х років»,

«Португалія та її література», «Фердинанд Фрейліграт», «Джузеппе Джусті», «Джозує Кардуччі».

Переклала з іспанської «Повісті та оповідання» П. Аларкона (1886), з англійської – «З химерних

оповідань Грент-Аллена» (1886), з французької – драму «Жан і Мадлена» О. Мірбо (1905), зібран-

ня творів П. Гальдоса (1911).

Наша землячка підготувала і видала єдиний на той час повний переклад роману «Дотепно-винахі-

дливий ідальго Донкіхот Ламанчський» М. Сервантеса (1907).

За свідченнями сучасників, у В. був роман з С. Надсоном. Під час тяжкої тривалої хвороби

останнього вона не відходила від його постелі. Померлого у неї на руках поета її стараннями

перевезли до Санкт-Петербургу, де й поховали. Встановивши пам’ятник коханцю, В. спромоглася

видати найповніше зібрання творів С. Надсона.

Серед друзів та близьких знайомих В. – В. Короленко, Б. Ібаньєс, Г. Лопатін, К. Станюкович, Е.

Пардо, С. Надсон, Ф. Батюшков, І. Бунін, В. Крилов, Д. Мамін-Сибіряк, В. Набоков, А. Чехов (уже

після смерті В. у її альбомі серед чисельних автографів та малюнків відомих вчених,

письменників, художників, громадських діячів виявили й портрет Антона Павловича з посвятою

«Люб’язному другу Марії на пам’ять. Антон Чехов, 1895.11.02»).


***

СМУТОК – ГРІХ

, з життєвого кредо М. Ватсон

Смуток – гріх, а життя – подарунок.

РОЗРАХОВУЮ НА БЛИСКАВИЧНУ ВІДПОВІДЬ, лист Й. Лукашевича М. Ватсон від 9

березня 1911 р.

Високошановна Марія Валентинівно!

Звертаюся до Вас з невеликим проханням. Чи не можете вказати якусь граматику іспано-

французьку, за якою легше всього було б ознайомитися з елементами іспанської мови. Справа в

тому, що один мій приятель – приват-доцент Давидов відправляється з науковими цілями до

Іспанії і хотів би попередньо ознайомитися з іспанською мовою. Якщо це Вас не відволіче, то,

будьте ласкаві, дайте мені вказівку щонайшвидше.

З щирою повагою

Й. Лукашевич.


СЕРДЕЧНО ВІДДАННИЙ ВАМ, записка О. Пешехонова М. Ватсон

Дорога Маріє Валентинівно!

По всьому, розруха велика, по всьому, якщо навіть Ваш день, стіл, давно започатковані і в пам’яті

всіх близьких до Вас міцно усталені, похитнулися. Зізнаюся, що ми з Антоніною… тільки сьогодні

про нього згадали.

Прийміть наші запізнілі вітання й не засуджуйте строго за забудькуватість.

Побажаємо краще…, аби Ваші дні швидше знову усталилися і щоб багато, багато років стояли

абсолютно непорушно.

Сердечно відданий Вам…


ВРЯТУВАЛА МЕНІ ЖИТТЯ, з листа С. Надсона Е. Ватсону

Вважаю ...доречним подякувати вам за ту велику милість, яку ви мені надали, зважившись

розлучитися для мене з М. В. на такий порівняно тривалий термін. ...Я знаю, як важко було зі

мною М. В.: не говорячи вже про той клопіт і неспокій, які неминучі з людиною серйозно хворою,

– я бачив, що вона постійно нудьгує за вами і Лікою (пасербицею – авт.)...

Зате тепер, коли вона буде з вами, я думаю, що їй наадсть певне етичне задоволення думка, що

вона вчинила високо-великодушно і – скажу не додаючи – просто врятувала людське життя.


Я У РОЗПАЧІ, з листа С. Надсона М. Ватсон

Не писав я вам ще й тому, щоб не показати вам, як я нудьгую, і тим марно не засмучувати вас; а

нудьгую я жахливо: ви мені необхідні, а в можливість побачення весною я не вірю, не вірю!

...Заради Бога, влаштуйте щось: або ваш приїзд, або дайте мені можливість виїхати.

...Бачите, яка трагедія, моє сонечко, а я знаю, що і ви приїхати не можете! Що робити, що робити!

У мене голова на частини ломиться! Я у розпачі!


СМЕРТЬ ЗАЧАРУВАЛА, з розвідки П. Барскової, А. Богданова і Р. Весслінга «Смерть

Надсона як загибель Пушкіна: «зразкова травма» і канонізація поета «хворого покоління»

В. Буренін брав участь в якості секунданта в дуелі між адвокатом Євгенієм Качиним