Ватагин Глеб (fb2)




ВАТАГІН Гліб Васильович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: італійсько-бразильсько-російський.

Фізик-теоретик. Фундатор статистичної теорії множинної генерації частинок космічних променів

(1943-1944).

З міщанської родини.

Народився 3 листопада 1899 р. в с. Бірзулі Балтського повіту Херсонської губернії Російської

імперії (нині – м. Котовськ, районний центр Одеської області України).

Помер в 1986 р. в м. Туріні (Італія). Похований на місцевому цвинтарі.

Навчався в 1-й Київській гімназії, Київському університеті (1918-1919), закінчив Туринський

університет (1920-1922).

Працював викладачем Туринського університету (1922-1939), науковим співробітником

Бразильського інституту фізики космічних променів (1939-1956), директором інституту фізики

при Туринському університеті (1956-1969).

Член Італійської академії деї Лінчей (1960).

Член Бразильської академії наук.

Спеціалізувався з проблем астрофізики, загальної і спеціальної теорії відносності, нелінійної і

нелокальної квантової теорії поля, фізики космічних променів.

Першим у світі здійснив спробу побудови квантової теорії поля з елементарною довжиною.

Друкувався в журналі «Zeitschrift fur Physik».

Не сприйнявши більшовицького режиму, емігрував до Італії (1920).

На запрошення радянський колег В. побував в дубненському Об’єднаному інституті ядерних

досліджень (1969).

Ім’я нашого земляка носить інститут фізики Кампінаського державного університету (Бразилія).

Серед друзів та близьких знайомих В. – М. Марков, О. Альохін, Т. Редже, М. Булгаков, С. Фубіні,

О. Вертинський, М. Чіні та ін.

***

ПІОНЕРНА СПРОБА

, з нарису А. Комара «Мойсей Олександрович Марков»

У другій половині 30-х років увагу М. О. Маркова все більше привертає проблема боротьби з

розходженнями в квантовій теорії поля, яка займала тоді розуми багатьох фізиків. Існування

розходження було очевидним чином пов’язане з крапковістю взаємодії, однак всі вжиті до цього

моменту способи виправлення ситуації (починаючи з піонерної спроби Г. Ватагіна 1934 року

викликати взаємодію релятивістсько-інваріантного формфактора електрона), що пропонувалися,

виявилися невдалими.

У 1940 р. Марков в роботі «Про «чотиривимірний протяжний» електрон», критикуючи спроби

безпосереднього запровадження розмірів електрона в теорію, висуває нове сміливе припущення

про те, що вирішення завдання ліквідації розходження пов’язане з урахуванням не локалізування

самого електромагнітного поля (у малих просторових сферах). Іншими словами, він припускає

існування не комутативності поля і координати аналогічно не комутативності операторів імпульсу

і координати в квантовій механіці.


ТВОРЕЦЬ НОВОГО МАСШТАБУ ПРИРОДИ, з статті Д. Іваненка «Фізична наука Італії»

Участь в Міжнародному конгресі з світових постійних в Туріні восени 1956 р. і відвідини

основних лабораторій дозволили нам скласти досить повне уявлення про стан італійської фізичної

науки і разом з тим ознайомитися з організацією вузів і інститутів. На жаль, зв’язки нашої та

італійської науки ніколи не були дуже тісними.

...У бесідах з проф. Паулі торкнулися багатьох актуальних питань сучасної теоретичної фізики.

Зокрема, Паулі вважає нелокальну теорію поля неплідною гіпотезою, котра приносить додаткові

труднощі і не здатною дати щось позитивне, хоча він сам займався збереженням енергії й іншими

проблемами в цій теорії. З великим інтересом Паулі ставиться до розвитку теорії квантової

гравітації, вважаючи, що на цьому шляху можна прийти до істотних результатів.

...Маріо Верде (Турін) розглядав зіткнення частинок високої енергії з погляду визначення

формфакторів розподілу ядерного і електричного заряду.

Г. Ватагін (Турін), продовжуючи свої відомі роботи, котрі започаткували нелокальну теорію поля, аналізував нелокальні теорії і запровадження універсальної мінімальної довжини у зв’язку з

принципом причинності, запропонувавши новий вигляд обрізаючого оператора.

...Тісний зв’язок теорії з експериментом видно, наприклад, у фізичному інституті Туріну, директор

якого проф. Г. Ватагін, відомий своїми узагальненнями квантової теорії у дусі нелокальної теорії

поля, разом з тим активно працює в сфері космічних променів і низки розділів ядерної фізики.

Гіпотеза про існування нового, після константи Планка і швидкості світла, «масштабу природи»

була висунута Г. В. Ватагіним в 1934 р.


СПРАВДИЛОСЯ СМІЛИВЕ ПЕРЕДБАЧЕННЯ, з статті В. Чуднова «Лабораторія теоретичної

фізики ім. М. М. Боголюбова»

Фізика множинного народження частинок за більш ніж півстолітню історію свого розвитку

(починаючи з основоположних робіт Г. В. Ватагіна і Д. В. Скобельцина) збагатилася низкою

фундаментальних відкриттів. Так, справдилося передбачене Ватагіним зростання з енергією

відносного числа не пружних