ВАТАГІН Гліб Васильович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: італійсько-бразильсько-російський.
Фізик-теоретик. Фундатор статистичної теорії множинної генерації частинок космічних променів
(1943-1944).
З міщанської родини.
Народився 3 листопада 1899 р. в с. Бірзулі Балтського повіту Херсонської губернії Російської
імперії (нині – м. Котовськ, районний центр Одеської області України).
Помер в 1986 р. в м. Туріні (Італія). Похований на місцевому цвинтарі.
Навчався в 1-й Київській гімназії, Київському університеті (1918-1919), закінчив Туринський
університет (1920-1922).
Працював викладачем Туринського університету (1922-1939), науковим співробітником
Бразильського інституту фізики космічних променів (1939-1956), директором інституту фізики
при Туринському університеті (1956-1969).
Член Італійської академії деї Лінчей (1960).
Член Бразильської академії наук.
Спеціалізувався з проблем астрофізики, загальної і спеціальної теорії відносності, нелінійної і
нелокальної квантової теорії поля, фізики космічних променів.
Першим у світі здійснив спробу побудови квантової теорії поля з елементарною довжиною.
Друкувався в журналі «Zeitschrift fur Physik».
Не сприйнявши більшовицького режиму, емігрував до Італії (1920).
На запрошення радянський колег В. побував в дубненському Об’єднаному інституті ядерних
досліджень (1969).
Ім’я нашого земляка носить інститут фізики Кампінаського державного університету (Бразилія).
Серед друзів та близьких знайомих В. – М. Марков, О. Альохін, Т. Редже, М. Булгаков, С. Фубіні,
О. Вертинський, М. Чіні та ін.
***
ПІОНЕРНА СПРОБА
, з нарису А. Комара «Мойсей Олександрович Марков»
У другій половині 30-х років увагу М. О. Маркова все більше привертає проблема боротьби з
розходженнями в квантовій теорії поля, яка займала тоді розуми багатьох фізиків. Існування
розходження було очевидним чином пов’язане з крапковістю взаємодії, однак всі вжиті до цього
моменту способи виправлення ситуації (починаючи з піонерної спроби Г. Ватагіна 1934 року
викликати взаємодію релятивістсько-інваріантного формфактора електрона), що пропонувалися,
виявилися невдалими.
У 1940 р. Марков в роботі «Про «чотиривимірний протяжний» електрон», критикуючи спроби
безпосереднього запровадження розмірів електрона в теорію, висуває нове сміливе припущення
про те, що вирішення завдання ліквідації розходження пов’язане з урахуванням не локалізування
самого електромагнітного поля (у малих просторових сферах). Іншими словами, він припускає
існування не комутативності поля і координати аналогічно не комутативності операторів імпульсу
і координати в квантовій механіці.
ТВОРЕЦЬ НОВОГО МАСШТАБУ ПРИРОДИ, з статті Д. Іваненка «Фізична наука Італії»
Участь в Міжнародному конгресі з світових постійних в Туріні восени 1956 р. і відвідини
основних лабораторій дозволили нам скласти досить повне уявлення про стан італійської фізичної
науки і разом з тим ознайомитися з організацією вузів і інститутів. На жаль, зв’язки нашої та
італійської науки ніколи не були дуже тісними.
...У бесідах з проф. Паулі торкнулися багатьох актуальних питань сучасної теоретичної фізики.
Зокрема, Паулі вважає нелокальну теорію поля неплідною гіпотезою, котра приносить додаткові
труднощі і не здатною дати щось позитивне, хоча він сам займався збереженням енергії й іншими
проблемами в цій теорії. З великим інтересом Паулі ставиться до розвитку теорії квантової
гравітації, вважаючи, що на цьому шляху можна прийти до істотних результатів.
...Маріо Верде (Турін) розглядав зіткнення частинок високої енергії з погляду визначення
формфакторів розподілу ядерного і електричного заряду.
Г. Ватагін (Турін), продовжуючи свої відомі роботи, котрі започаткували нелокальну теорію поля, аналізував нелокальні теорії і запровадження універсальної мінімальної довжини у зв’язку з
принципом причинності, запропонувавши новий вигляд обрізаючого оператора.
...Тісний зв’язок теорії з експериментом видно, наприклад, у фізичному інституті Туріну, директор
якого проф. Г. Ватагін, відомий своїми узагальненнями квантової теорії у дусі нелокальної теорії
поля, разом з тим активно працює в сфері космічних променів і низки розділів ядерної фізики.
Гіпотеза про існування нового, після
