ЗОВНІШНІЙ ВОРОГ – ВЕСЬ НАРОД, з книги П. Біциллі «Нація і держава»
Свідомо поставленою в Жовтневу революцію метою було – повне витіснення «Держави»
«Суспільством» і «політики» – «культурою» (Ідеєю). Для досягнення ж цієї мети спершу одна
частина народу, потім, після припинення громадянської війни, вже весь народ був поставлений в
становище «зовнішнього» ворога, так, як це було при Іванові Грозному.
Іншими словами, «політика» одержала неподільне панування. А тим самим Ідея, котра номінально
восторжествувала, перетворилася, зберігши всю символіку і свої форми реалізації, на свою
протилежність.
ПРОЛЕТАРІАТ ЗАМІСТЬ ЦЕРКВИ, з книги П. Біциллі «Елементи середньовічної культури»
Середньовіччя створило символічне образотворче мистецтво і символічну поезію, створило
багатий виключно складною і тонко розробленою символікою релігійний культ і філософію, яка
зводиться до збагнення і розкриття символічного значення навколишньої дійсності. Символічними
актами супроводжуються дії, за допомогою яких середньовічна людина вступає у правові
відносини з собі подібними, і символічними знаками відзначена більшість об’єктів її ужитку.
Навіть грішна монета говорить тому, хто тримає її в руках, про вічні істини вибитими на ній
зображеннями містичної троянди, трипелюсткової лілії – знаку триєдиного Бога або кулі –
символу вічності або досконалості.
…Все, що бачить середньовічна людина, вона прагне тлумачити самому собі символічно. Все, що
її оточує, сповнене особливого значення, таємничого сенсу, і відповідно до цього ставлення до
дійсності вона створює свою науку про неї.
…Речі не просто можуть служити символами, не ми вкладаємо в них символічний зміст; вони суть
символи, і завдання суб’єкта, що пізнає, зводиться до розкриття їх дійсного значення. Адже для
того тварі і створені Богом, аби бути символами і служити для навчання людей.
Світ не уявляли символічним: його таким сприймали.
…Своїм корінням соціалістичний світогляд так тісно сплівся з корінням світогляду християнсько-
церковного, що, підкопуючись під останній, соціалізм тим самим підриває власну базу.
..Соціалізм – останній різновид специфічно середньовічного історичного розуміння. У новому
вигляді в побудовах соціалістів перед нами постає все та ж стара філософія історії, що зводить
весь історичний процес до невпинної боротьби «злих» і «добрих», безумовно злих і безумовно
добрих. Місце церкви пригноблюваної і войовничої замінює пригноблюваний і войовничий
пролетаріат. Йому протиставляється «світ» (правлячі класи), з яким у пролетаріату немає нічого
спільного, інтереси якого у всьому протилежні інтересам пролетаріату, над яким пролетаріат
покликаний восторжествувати (ecclesia triumphans), аби знищити його як «світ» і «примусити
влитися» (compelere intrare) його членів в лоно єдиного, внутрішньо абсолютного цілісного
соціального союзу.
ПРОТИСТАВЛЯВ КУЛЬТУРУ ЦИВІЛІЗАЦІЇ, з монографії Г. Петкової «Видатні учені
Російського зарубіжжя»
На початку 1920-х рр. він прилучається до євразійства, вельми чутливого до особливої
медіаторської місії Росії. У своїх «євразійських» роботах Біциллі приділяв значне місце питанню
про розділення культурного простору на Схід і Захід, вважаючи їх плаваючими поняттями. В Росії
він бачив культурну посередницю між Азією і Європою, в якій творчо здійснився синтез східних і
західних культур.
Виходячи з сформульованого ще в ранніх роботах основоположного принципу «єдності в
різноманітті», в якому Біциллі вбачав сенс і мету історичного і культурного розвитку, він
протиставляв поняття Культури і Цивілізації. Культура є сукупність індивідуальних творчих
зусиль, а її продукт – єдиний і неповторний, як і його творець. Цивілізація припускає загальний
рівень, загальні уявлення і відповідну ним систему загальнозначущих символів.
За єдністю Цивілізації вчений бачив характерне, таке, що залишилося ще від історичного
Середньовіччя прагнення до універсалізму, котре дозволяло йому назвати сучасну йому епоху
«Новим Середньовіччям».
ВПЕРЕД – ДО НОВОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ, з статті В. Шелохаєва «Біциллі Петро
Михайлович»
Біциллі був далекий від політики і весь свій час віддавав виключно науковій і викладацькій
діяльності, проте напередодні революції з двох близьких йому партій – кадетів і есерів вибрав
