КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Артамонов Леонид [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

АРТАМОНОВ Леонід Костянтинович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий, мандрівник, письменник.

З дворянської родини. Батько, Артамонов К., – начальник Гусятинської прикордонної поштової

станції.

Народився 25 лютого 1859 р. на х. Каприця Анан’ївського повіту Херсонської губернії Російської

імперії (нині – в межах с. Затишшя Котовського району Одеської області України).

Помер 1 січня 1932 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ). Похований на

Волковому цвинтарі.

Навчався в Немирівській гімназії (1869-1870), закінчив київську Володимирську військову

гімназію (1870-1876), навчався в 2-му військовому Костянтинівському училищі (1876-1878),

закінчив Михайлівське артилерійське училище (1878-1879), Миколаївську інженерну академію

(1882-1885), академію Генштабу (1885-1888).

Служив Кавказькому (1888-1890), Закаспійському (1890-1900) військових округах, Квантунській

області (з 1900), комендантом Кронштадтської фортеці (1910-1911), командував корпусом в армії

генерала Самсонова (1914), тимчасово командуючий однією з Сибірських стрілецьких дивізій

(1917), працював чиновником Московської Ради (1918-1921), інженером Московського комітету

державних споруд (1921-1927).

Входив до складу російської експедиції до Абіссінії (1897-1898).

Учасник російсько-японської війни (1904-1905).

Член Імператорського Руського географічного товариства (1882).

Член Передсоборної ради Помісного Собору.

Кавалер російських орденів Св. Станіслава 3-го ступеня з мечами і бантом (1881), Св. Ганни 4-го

ступеня (1881), Св. Ганни 3-го ступеня з мечами і бантом (1882), Св. Володимира 3-го ступеня

(1899), Св. Станіслава 1-го ступеня з мечами (1904), Св. Ганни 1-го ступеня з мечами (1905), Св.

Володимира 2-го ступеня (1909), Білого Орла (1913), Св. Олександра Невського (1916),

французьких офіцерського хреста ордена Почесного легіону (1897) і Великого офіцерського

хреста ордена Нішана (1899), ордена Ефіопської зірки 2-го ступеня (1899).

Кавалер Золотої медалі ім. Ф. П. Літке.

Нагороджений Золотою зброєю (1901).

Перу А. належать наступні доробки: «Збройні сили Сербії» (1911), «Персія як наш супротивник в

Закавказзі» (1889), «Афганістаном. Гератська провінція» (1895), «Поїздка до Персії» (1894-1897),

«Збірник маршрутів в районі Ольти – Саганлуг – Ерзерума» (1890), «Військово-географічний

нарис Північного Азербайджану» (1890), «Ефіопією до берегів Білого Нілу» (1979).

Наш земляк також автор статей «Як я потрапив в хащі Африки», «Донці на Білому Нілі».

Залишив він по собі і спогади «Моя автобіографія (для моїх рідних дітей)».

Серед друзів та близьких знайомих А. – Ю. Шокальський, О. Булатович, О. Куропаткін, С.

Ольденбург, П. Власов та ін.


***

МАНДРУВАТИ

, з життєвого кредо

Л. Артамонова

З юних років мав бажання мандрувати світом, особливо таємничими, невідомими і не зіпсованими

багатолюдністю його частинами, побачити сьогодення, грандіозні гори, річки, моря і навіть океан.

ВАБИВ ПІВНІЧНИЙ КАВКАЗ, зі спогадів Л. Артамонова

Пробудилося прагнення побачити дальні, абсолютно нові місця... Мене вабило не стільки

Закавказзя і знов завойовані турецькі провінції..., скільки оспіваний Пушкіним, Лермонтовим і

графом Толстим Північний Кавказ. Я вирішив узяти одну з трьох вакансій в 20-у артилерійську

бригаду, штаб якої розташовувався в м. Владикавказі, а батареї розкидані уздовж шосе від

Владикавказу в м. Петровська.


ХОДЯТЬ АБСОЛЮТНО ГОЛИМИ, з щоденника Л. Артамонова

Усе населення цієї великої країни (Ефіопії – авт.) знає лише залізні вироби у вигляді списів, браслетів, кілець і ножів, які вони отримують через десяті руки шляхом обміну; ходять абсолютно

голими і ведуть життя цілком первісне, не маючи ніякого поняття про існування білих людей;

більшість домашніх знарядь виготовляють з дерева і кісток; солі абсолютно не вживають; харчується рибою, полюванням і хлібними злаками.


ОЗНАКИ НАРОДНОЇ ГОРДОСТІ, з рапорту Л. Артамонова

Абіссінці відрізняються від інших чорношкірих Африки усвідомленням державності і народної

гордості, близької до патріотизму... Це безперечні ознаки сили і перемоги.


НА НЬОГО МОЖНА ПОКЛАСТИСЯ, з листа О. Куропаткіна М. Обручеву

За своїми етичними достоїнствами, енергією, здібностями, науковою підготовкою, за

самостійністю характеру і умінням працювати полковник