Артамонов Леонид (fb2)


Настройки текста:



АРТАМОНОВ Леонід Костянтинович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий, мандрівник, письменник.

З дворянської родини. Батько, Артамонов К., – начальник Гусятинської прикордонної поштової

станції.

Народився 25 лютого 1859 р. на х. Каприця Анан’ївського повіту Херсонської губернії Російської

імперії (нині – в межах с. Затишшя Котовського району Одеської області України).

Помер 1 січня 1932 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ). Похований на

Волковому цвинтарі.

Навчався в Немирівській гімназії (1869-1870), закінчив київську Володимирську військову

гімназію (1870-1876), навчався в 2-му військовому Костянтинівському училищі (1876-1878),

закінчив Михайлівське артилерійське училище (1878-1879), Миколаївську інженерну академію

(1882-1885), академію Генштабу (1885-1888).

Служив Кавказькому (1888-1890), Закаспійському (1890-1900) військових округах, Квантунській

області (з 1900), комендантом Кронштадтської фортеці (1910-1911), командував корпусом в армії

генерала Самсонова (1914), тимчасово командуючий однією з Сибірських стрілецьких дивізій

(1917), працював чиновником Московської Ради (1918-1921), інженером Московського комітету

державних споруд (1921-1927).

Входив до складу російської експедиції до Абіссінії (1897-1898).

Учасник російсько-японської війни (1904-1905).

Член Імператорського Руського географічного товариства (1882).

Член Передсоборної ради Помісного Собору.

Кавалер російських орденів Св. Станіслава 3-го ступеня з мечами і бантом (1881), Св. Ганни 4-го

ступеня (1881), Св. Ганни 3-го ступеня з мечами і бантом (1882), Св. Володимира 3-го ступеня

(1899), Св. Станіслава 1-го ступеня з мечами (1904), Св. Ганни 1-го ступеня з мечами (1905), Св.

Володимира 2-го ступеня (1909), Білого Орла (1913), Св. Олександра Невського (1916),

французьких офіцерського хреста ордена Почесного легіону (1897) і Великого офіцерського

хреста ордена Нішана (1899), ордена Ефіопської зірки 2-го ступеня (1899).

Кавалер Золотої медалі ім. Ф. П. Літке.

Нагороджений Золотою зброєю (1901).

Перу А. належать наступні доробки: «Збройні сили Сербії» (1911), «Персія як наш супротивник в

Закавказзі» (1889), «Афганістаном. Гератська провінція» (1895), «Поїздка до Персії» (1894-1897),

«Збірник маршрутів в районі Ольти – Саганлуг – Ерзерума» (1890), «Військово-географічний

нарис Північного Азербайджану» (1890), «Ефіопією до берегів Білого Нілу» (1979).

Наш земляк також автор статей «Як я потрапив в хащі Африки», «Донці на Білому Нілі».

Залишив він по собі і спогади «Моя автобіографія (для моїх рідних дітей)».

Серед друзів та близьких знайомих А. – Ю. Шокальський, О. Булатович, О. Куропаткін, С.

Ольденбург, П. Власов та ін.


***

МАНДРУВАТИ

, з життєвого кредо

Л. Артамонова

З юних років мав бажання мандрувати світом, особливо таємничими, невідомими і не зіпсованими

багатолюдністю його частинами, побачити сьогодення, грандіозні гори, річки, моря і навіть океан.

ВАБИВ ПІВНІЧНИЙ КАВКАЗ, зі спогадів Л. Артамонова

Пробудилося прагнення побачити дальні, абсолютно нові місця... Мене вабило не стільки

Закавказзя і знов завойовані турецькі провінції..., скільки оспіваний Пушкіним, Лермонтовим і

графом Толстим Північний Кавказ. Я вирішив узяти одну з трьох вакансій в 20-у артилерійську

бригаду, штаб якої розташовувався в м. Владикавказі, а батареї розкидані уздовж шосе від

Владикавказу в м. Петровська.


ХОДЯТЬ АБСОЛЮТНО ГОЛИМИ, з щоденника Л. Артамонова

Усе населення цієї великої країни (Ефіопії – авт.) знає лише залізні вироби у вигляді списів, браслетів, кілець і ножів, які вони отримують через десяті руки шляхом обміну; ходять абсолютно

голими і ведуть життя цілком первісне, не маючи ніякого поняття про існування білих людей;

більшість домашніх знарядь виготовляють з дерева і кісток; солі абсолютно не вживають; харчується рибою, полюванням і хлібними злаками.


ОЗНАКИ НАРОДНОЇ ГОРДОСТІ, з рапорту Л. Артамонова

Абіссінці відрізняються від інших чорношкірих Африки усвідомленням державності і народної

гордості, близької до патріотизму... Це безперечні ознаки сили і перемоги.


НА НЬОГО МОЖНА ПОКЛАСТИСЯ, з листа О. Куропаткіна М. Обручеву

За своїми етичними достоїнствами, енергією, здібностями, науковою підготовкою, за

самостійністю характеру і умінням працювати полковник Артамонов успішно справиться з

майбутнім нелегким завданням в Африці... Я посилав полковника Артамонова туди, де

відчувалася настійна потреба в надійному працівникові, на якого в усіх відношеннях можна

покластися.

...Зі всіх особисто мені відомих офіцерів Генерального штабу визнаю найбільш відповідним саме

полковника Артамонова.

БУТИ ПРИСУТНІМ НЕ ОЗНАЧАЄ ВТРУЧАТИСЯ, з резюме О. Куропаткіна

Під час відрядження Артамонова ...питання про Фашоду стояло просто: передбачалося, що на цей

пункт спрямовані зусилля трьох націй: Франції, Англії і Абіссінії і яка з них перша досягне

Фашоди, та й набуде право володіти цим пунктом. Досягли першими французи. Лише шляхом

насильства вони звідти відтіснені.

Я боявся, як би Артамонов не перешкоджав французам зайняти цей пункт, і не допомагав

абіссінцям в збиток інтересам французів. Якщо ж він на прохання французів чи абіссінців виявив

згоду бути свідком тих або інших угод, що стосуються французів чи абіссінців, то я рішуче не

бачу, в чому йому можна дорікнути.

Засвідчувати, що в його присутності здійснений той чи інший акт, не означає втручатися в

політичні справи французів або абіссінців.


ВИННА ВЕЛИКА ПОЛІТИКА, з листа Л. Артамонова С. Ольденбургу

Підготовлена до друку загальна частина моєї подорожі не була надрукована з не залежних від

мене причин, здається, більше політичних, аби не чіпати великого питання про Фашоду...

Словом, це був вузол тієї великої політики, про яку прагнули не говорити. От чому я не міг видати

своєї книги своєчасно, а все наступні події і зовсім загальмували видання.


ВПИСАВ БЛИСКУЧУ СТОРІНКУ, з оцінки діяльності Л. Артамонова П. Власовим

Полковник Артамонов під час поїздки виніс багато тяжких випробувань і нестатків й

неодноразово наражав життя своє на небезпеку, чим повинен був підірвати свої, фізичні і етичні

сили; при всьому цьому він не лише не принизив гідності своєї, ...а, навпаки, довів, на що здатний

російський офіцер, беззастережно вірний присязі, службовому обов’язку і вірності престолу і

вітчизні.

Енергія, мужність і готовність жертвувати своїм життям заради слави російського імені і зброї, проявлені, наприклад, при героїчній переправі через р. Білий Ніл ...здобули полковникові

Артамонову симпатії не тільки воєначальників, а й усієї армії.

...Він надав неоцінимі послуги і в той же час вписав блискучу сторінку до історії доблесних

подвигів російського воїнства.


ВІДОМИЙ ГЕОГРАФ, з оцінки діяльності Л. Артамонова Ю. Шокальським

Л. К. Артамонов ...відомий своїми подорожами Азіатською Туреччиною, Персією, Закавказзям і

Африкою, де ним виконана низка цінних досліджень і спостережень. Подорожі ці, сполучені у той

час із значними особистими небезпеками, були здійснені Л. К. Артамоновим з великою енергією і

наполегливістю, тому й дали помітні наукові результати, які сприяли повнішому пізнанню

згаданих країн.

До того ж подорож до Африки повинна бути відзначена в тому відношенні, що тут Л. К.

Артамонов був одним з небагатьох російських географів, котрі займалися дослідженням цієї

частини світу...

Сукупність багаторічних наукових праць Л. К. Артамонова і його подорожі і географічні

дослідження помітно виділяють... у ряді російських географів і мандрівників.


ПОДОЛАВ ПОНАД 5000 КІЛОМЕТРІВ, з нарису О. Степанченка «Африканське сафарі одесита

Артамонова»

Ім’я одесита Леоніда Артамонова, видатного дослідника Центральної Африки, Середньої Азії і

Близького Сходу могло б стояти поряд з іменами Лівінгстона, Міклухо-Маклая, Стенлі. Проте

доля розпорядилася інакше...

Його дивовижне життя скоріше нагадує пригодницький роман у дусі Жюля Верна, в якому є все:

таємничі подорожі загадковими країнами, зустрічі з невідомими племенами, сутички з дикими

тваринами, погоні і перестрілки.

У 90-і роки XIX сторіччя йому довелося побувати в місцях позначених на мапах того часу білими

плямами.

19 жовтня 1897 року з Одеси до Ефіопії відбула місія, військовим керівником якої був полковник

Леонід Артамонов. Маршрут експедиції пролягав від Червоного моря до столиці країни – Аддис-

Абеби. Далі необхідно було пройти зовсім недослідженою місцевістю до річки Білий Ніл.

...Труднощі, з якими зіткнулися мандрівники, були величезні: тропічні ліси, гори, болота, отруйні

змії і комахи, вороже настроєні племена тубільців, голод і хвороби.

...Експедиція подолала понад 5000 кілометрів. Було зроблено опис країни (22 щоденники), зібрані

колекції мінералів, рослин, комах, предметів побуту і зброї.

ПРО ЗНИКЕННЯ ДОПОВІЛИ ЦАРЮ, з дослідження І. Кацнельсона «Леонід Костянтинович

Артамонов і його мандрівка до Білого Нілу»

Доля була відверто неприхильною до Л. К. Артамонова. Успішно розпочата військова кар’єра

несподівано обірвалася в самому зеніті. Написані ним праці були забуті, вже набрана книга про

подорож Ефіопією з політичних міркувань залишилася невиданою, репутація його посмертно

затьмарена несправедливими відгуками, заснованими на упередженій і недоброзичливій

характеристиці.

...Протягом декількох місяців від Л. К. Артамонова не було ніяких звісток. Останній його лист, відправлений 9 квітня 1898 р. з урочища Бако, П. М. Власов одержав 1 червня. Копії донесень П.

М. Власова в МЗС, в яких він повідомляв про відсутність відомостей про полковника, були

переслані у військове міністерство.

19 вересня О. Куропаткін доповів цареві про зникнення Л. К. Артамонова і попросив дозволу

направити на його розшуки поручика лейб-гвардії Ізмайловського полку Арнольді, на що цар дав

згоду.

23 жовтня 1898 р. після приїзду в Порт-Саїд поручик Арнольді доповідав у Головний штаб, що

зустрів капітана Барат’є, за розповідями якого Л. К. Артамонов 21 червня досяг місця злиття

Собата і Білого Нілу у складі ефіопського загону. Однак про подальшу його долю капітан нічого

не знав.

Через місяць Арнольді прибув до Аддис-Абеби і у супроводі доданих йому десяти солдатів-

ефіопів відправився на розшуки Л. К. Артамонова, якого зустрів 13 грудня в 250 кілометрах на

північний захід від Аддис-Абеби.